Газовий іспит зими: чи вистачить Україні власного видобутку під ракетними ударами

Кубометри спокою та чи виконає Україна план без допомоги ЄС

Україна продовжує підготовку до зими і за оцінками експертів здатна виконати план із накопичення газу до початку опалювального сезону. Уряд розглядає два орієнтири накопичення газу до опалювального сезону: мінімальний обсяг у 13,1–13,2 млрд кубометрів, що відповідає минулорічному рівню, та базовий сценарій, який передбачає 14,6 млрд кубометрів газу в підземних сховищах.

Якщо вирахувати з наявних запасів газ довгострокового зберігання, який виконує роль буферного, у сховищах уже понад 12,2 млрд кубометрів, розповів Delo.ua директор з досліджень DiXi Group Роман Ніцович. За його словами, мінімальної цілі уряду можна досягти навіть на спокійному темпі закачування, попри триваючі удари росії. А для виходу на базовий урядовий сценарій потрібно докачати ще близько 2,5 млрд кубометрів — цього можна досягти з урахуванням різних джерел надходження газу, включно з імпортом. 

Аналітик ринку природного газу ExPro Consulting Михайло Свищо оцінює перспективи ще оптимістичніше. За його розрахунками, з поточними темпами видобутку й споживання Україна навіть без імпорту здатна вийти на 15 млрд кубометрів до 1 листопада — більше, ніж будь-якого з попередніх років, коли до сховищ закачували 12,8–13,2 млрд кубометрів і все одно проходили опалювальний сезон.

Президент центру "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар більш стриманий у своїй оцінці і ставить підготовці "трієчку". На його переконання, проблема ніколи не полягала в тому, що немає де купити газ: питання завжди впиралося в те, де на це взяти гроші, оскільки "Нафтогаз" залишається хронічним боржником.

ПСО та інші фінансові "чорні діри" або хто заплатить за дешевий газ для людей

Минулого року "Нафтогаз" залучив значні суми для екстрених закупівель газу: за оцінками аналітиків, ідеться про 1,12 млрд євро кредитів від міжнародних фінансових установ, майже 26,8 млрд грн від українських банків і близько 432 млн євро грантів, переважно від уряду Норвегії. Проте останній місяць на тлі бойових дій у Перській затоці ціни на газ зросли, і імпорт з європейських ринків став комерційно менш привабливим, зазначив Ніцович.

Одночасно компанія намагається впорядкувати старі борги. У червні "Нафтогаз" домовився з власниками єврооблігацій про реструктуризацію боргу на загальну суму 1,2 млрд євро (600 млн євро з погашенням у 2026 році та 500 млн доларів з погашенням у 2028-му), продовживши строки виплат до 2032–2033 років. 

Тодішній голова правління НАК "Нафтогаз України" Сергій Корецький пояснював, що домовленість дає компанії більше можливостей спрямовувати ресурси на відновлення інфраструктури та підготовку до опалювального сезону. За його словами, лише за 2025 рік росія завдала 229 ударів по об'єктах Групи "Нафтогаз" — більше, ніж за попередні три роки повномасштабної війни разом, а з початку 2026 року кількість атак перевищила 170. 

Компанія також розраховує на подальшу підтримку державних банків і таких кредиторів, як ЄБРР. На конференції з відновлення України в Гданську йшлося і про можливе фінансування з боку Американського експортно-імпортного банку, щоправда, переважно щодо закупівель обладнання й послуг, а не безпосередньо газу. 

Але найбільший тиск на фінанси компанії створюють борги всередині країни — і тут варто пояснити, звідки вони беруться. Держава зобов'язує "Нафтогаз" продавати газ населенню та підприємствам теплокомуненерго за фіксованою, нижчою за ринкову ціною. Йдеться про так званий механізм спеціальних обов'язків (ПСО), соціальна функція якого — стримувати тарифи для людей. Різницю між реальною вартістю газу і пільговою ціною має компенсувати державний бюджет. Але компенсація регулярно виявляється меншою, ніж потрібно: на 2026 рік у бюджеті на це закладено лише 20 млрд грн, тоді як фактична нестача, за оцінками аналітиків, може сягати ще 14–58 млрд грн залежно від цін на газ. Цю різницю "Нафтогаз" фактично покриває сам, недоотримуючи гроші за поставлений газ.

Далі цей борг рухається по ланцюжку вниз. Підприємства теплокомуненерго, які й самі недоотримують компенсацію від держави, накопичують борги перед "Нафтогазом" — за даними Мінрозвитку, станом на середину червня 2026 року вони становили 122,7 млрд грн, або близько 70% усієї кредиторської заборгованості ТКЕ. А самі теплокомуненерго, своєю чергою, не можуть повністю розрахуватися з "Нафтогазом", бо частину коштів їм винне населення: борг українців перед ТКЕ на початок року становив близько 36 млрд грн. Видання Delo.ua звернулося з запитом до пресслужби "Нафтогазу", але на момент публікації 

Від Польщі до США та як саме Україна диверсифікує паливні ризики

Близько 90% потреб у газі Україна традиційно забезпечує власним видобутком. Проте для формування необхідних запасів і проходження опалювального сезону країні все одно доводиться імпортувати частину ресурсу.

Ексочільник "Укртрансгазу" Сергій Макогон вважає, що саме доступ до фінансування визначатиме можливості України щодо додаткового імпорту газу. За його оцінками, імпорт 2 млрд кубометрів ресурсу коштуватиме близько $1 млрд, а для забезпечення необхідних запасів до наступної зими загальна потреба у фінансуванні може становити $3–4 млрд.

Частину цього ризику "Нафтогаз" уже намагається диверсифікувати: компанія розвиває співпрацю з польською ORLEN, через яку закуповує американський скраплений газ (LNG). До кінця 2026 року через це партнерство Україна планує імпортувати до 1 млрд кубометрів газу зі США — угоду про це сторони підписали наприкінці минулого року, а перша партія вже надійшла до України на початку лютого.

Уроки Бродів та чому "Нафтогаз" запізнився із захистом своїх об’єктів

Російські удари залишаються головним фактором ризику для сезону 2026–2027 років, хоча поки що не є критичними для підготовки до зими.

За словами Свища, атаки на видобуток тривають практично щотижня, здебільшого в Харківській та Полтавській областях, де зосереджені основні обсяги українського видобутку. Значну частину втрачених обсягів компанія відновлює, і наразі це не справляє суттєвого впливу на темпи закачування газу до сховищ. Утім найбільш чутливим до інтенсивності ударів залишається саме видобуток: у лютому та жовтні минулого року після масованих атак він падав на 40–50%, і повторення такого сценарію напряму вплине як на темпи підготовки, так і на проходження самого сезону.

Гончар звертає увагу на інший бік проблеми — інституційну неготовність компанії. На відміну від "Укренерго", у "Нафтогазі" системним захистом критично важливих елементів газової інфраструктури почали займатися лише на початку цього року — після удару по об'єкту нафтотранспортної системи в Бродах.

Підготовку до зими "Нафтогаз" наразі проходить уже з новим керівництвом. 17 липня наглядова рада компанії призначила виконувачем обов'язків голови правління Сергія Федоренка — після того, як попередній очільник Сергій Корецький очолив уряд. Ключовим завданням нового керівника пресслужба компанії назвала збереження темпів підготовки до опалювального сезону та відновлення нафтогазової інфраструктури в умовах систематичних російських ударів. 

Наприкінці липня, коментуючи чергову серію атак на газовидобувні об'єкти в Харківській області, які пошкодили обладнання і призвели до втрати частини поточного видобутку, Федоренко назвав ці удари спробою зірвати підготовку до зими. 

Чому наявність газу не гарантує гарячих батарей

Гончар нагадує, що готовність до зими не зводиться лише до обсягів газу у сховищах: не менш важливим є стан теплоенергетики та її захищеність від російських атак, адже навіть за достатніх запасів газу пошкодження об'єктів генерації чи теплопостачання можуть призвести до перебоїв із теплом для споживачів.

Тож, як зазначають експерти, газу, найімовірніше, вистачить, якщо не буде нових масштабних атак, але головним ризиком залишається фінансування імпорту.