В Ужгороді Ярослав Пугінський робить сходи з металу та дерева. У 2024 році він отримав 250 тисяч гривень ветеранського гранту на розвиток майстерні. Бізнес працює. Найдорожчу покупку за грантові гроші майстер тепер вважає помилкою. У Києві інша отримувачка гранту, Яна Бугай, відкрила студію масажу. За кілька місяців вона припинила підприємницьку діяльність. У липні 2026 року суд вирішив стягнути з неї ті самі 250 тисяч гривень.

Це дві історії про кошти, які держава дає на створення або розвиток бізнесу. Вони показують, що отримання гранту це тільки початок. Далі потрібно забезпечити роботу підприємства, виконати зобов’язання перед працівниками і сплачувати податки. Пугінський розповів про свій досвід спеціально для Dilo. Історія Бугай відома з матеріалів судової справи.

Історія перша. Від зварювання в сараї до власної майстерні

Коли Ярослав Пугінський повернувся з АТО у 2016 році, він почав займатися зварюванням. Його батько був зварювальником, а Ярослава привабила робота з металом. Спершу для майстерні не було місця. Він працював удома, у невеликому сараї. Брався за все, що замовляли. Робив ворота, огорожі, навіси, мангали, альтанки.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Ярослав знову пішов служити. Коли він повернувся до цивільного життя, частину грошей, які зберіг під час служби, вклав у бізнес. Він орендував виробниче приміщення в Ужгороді. Тоді ж вирішив не брати випадкові замовлення і зосередився на одному виробі: це сходи з металевим каркасом та дерев’яними сходинками і поручнями. Так з’явився бренд Wood Metal.

“Людина, яка за все хапається, по суті не вміє нічого”. Так він пояснює, чому вирішив звузити спеціалізацію.

На момент отримання гранту він уже мав інструменти, зварювальний стіл, обладнання та досвід роботи із замовниками. Ще у 2017 році він скористався іншою грантовою можливістю і отримав зварювальний апарат австрійського виробника Fronius. Тому 250 тисяч гривень, отримані у 2024 році, були грошима не на запуск з нуля. Вони пішли на розширення наявної справи.

Із цієї суми 210 тисяч гривень пішли на фрезерний верстат. 31 тисяча гривень пішла на три місяці суборенди виробничого приміщення. Ще 9 тисяч гривень витратили на друк каталогів із прикладами робіт і цінами. Каталоги Ярослав показує потенційним клієнтам, коли приїздить на заміри.

Він каже, що оформити грант було простіше, ніж думав. Заявку подав через “Дію”. Найбільше часу зайняв бізнес-план. Треба було описати майбутні доходи і витрати по періодах. За правилами ветеранської програми на грант у 250 тисяч гривень він мав створити одне робоче місце. Працівника знайшов через оголошення на OLX. Після кількох співбесід прийшов чоловік, який навчався працювати з металом. Він працює у майстерні й досі. Але саме необхідність регулярно платити іншій людині зарплату стала найскладнішою частиною розширення.

Замовлення приходять нерівномірно. В одні періоди майстерня зайнята, а потім можуть бути тижні без нової роботи. Раніше Ярослав міг переносити такі паузи сам. Тепер відповідальність лежить і на працівнику, якому потрібна стабільна зарплата. Також виявили помилку в обладнанні. Фрезерний верстат за 210 тисяч гривень має ручне керування. Пугінський каже, що сучасні верстати з числовим програмним керуванням виконують частину операцій швидше. Вони потребують меншої участі майстра. “Я взяв неконкурентоспроможне обладнання”, визнає він.

Водночас Ярослав не шкодує, що узяв участь у грантовій програмі. "Дякую Богу за отриманий грант та за те, що зміг повернутися з війни живим", каже він.

За його підрахунками, близько 150 тисяч гривень із 250 тисяч гривень вже покриті податками та внесками, які він сплачує в межах бізнесу. Підприємець сподівається, що решту суми вдасться покрити протягом наступного року.

Це не означає, що він кожного місяця переводить державі частину гранту як виплату за кредитом. Відповідні податкові платежі враховують під час виконання грантових умов. "Податки і так треба платити", каже він. Але одразу попереджає. Перед поданням заявки потрібно бути готовим не тільки купити обладнання. Треба також забезпечувати роботою найманих працівників навіть у слабкі місяці.

Друга історія. Студія Wings і вимога повернення гранту

За сотні кілометрів від ужгородської майстерні, у Києві, Яна Бугай хотіла відкрити масажний кабінет. У вересні 2023 року вона подала заявку на 250 тисяч гривень за програмою “Власна справа”. Бізнес-план включав оренду приміщення, купівлю обладнання та рекламу.

На відміну від ветеранського гранту Пугінського, у її договорі було зобов’язання створити два робочі місця. Наприкінці грудня 2023 року Яна зареєструвалася як підприємиця. 25 січня 2024 року вона отримала грантові кошти на спеціальний рахунок.

У матеріалах судової справи заначається, що 60 тисяч гривень використали на оренду приміщення площею 25 кв. м на п’ять місяців. Ще 37 тисяч гривень витратили на масажний стіл. 30 тисяч гривень пішло на вакуумно-роликовий апарат. 20 тисяч гривень заплатили за рекламу. Решту грошей спрямували на меблі, техніку, косметичні засоби та інше оснащення.

І от що було далі. 30 серпня 2024 року представники Київського міського центру зайнятості приїхали для перевірки. Вони побачили студію масажу Wings. На дверях був вказаний графік роботи з 9:00 до 21:00. Але приміщення було зачинене. На дзвінки ніхто не відповідав. Чиновники не змогли зв’язатися зі студією телефоном.

Пізніше стало відомо, що Яна офіційно найняла двох працівників 15 липня. Уже 8 серпня їхні трудові відносини закінчилися. 1 вересня 2024 року вона припинила діяльність як фізична особа-підприємиця. У грудні того ж року центр зайнятості вирішив вимагати повернення всього гранту. Коли кошти не повернули, справа потрапила до суду.

Чому студія закрилася? Відповідь Яни є у письмовому відзиві на позов. За словами підприємниці, викладеними в судовому рішенні, постійні повітряні тривоги та ракетні удари заважали роботі закладу. Вона також сказала, що їй потрібно було доглядати за дитиною, яка постраждала через війну. Яна пояснила, що через сімейні обставини їй довелося закрити бізнес і поїхати з небезпечного району.

Центр зайнятості не погодився з цими аргументами. Він вважав, що коли отримувачка гранту підписувала договір під час воєнного стану, вона взяла на себе ризики ведення бізнесу. 28 липня 2026 року Господарський суд Чернігівської області задовольнив позов центру зайнятості. Суд вирішив стягнути з Яни Бугай 250 тисяч гривень гранту та 3750 гривень судового збору. Суд вирішив, що зобов’язання стосовно робочих місць не виконали.

Одна сума — різні зобов’язання

Обидва підприємці отримали по 250 тисяч гривень, але за різними програмами. Пугінському як ветерану потрібно було створити одне робоче місце. Бугай за умовами її мікрогранту повинна була створити два робочих місця, з вимогою забезпечити працевлаштування на визначений договором строк. Саме невиконання цієї умови стало ключовим у судовій справі.

Державна служба зайнятості пояснює, що грантова допомога вимагає виконання бізнес-плану, створення робочих місць і сплату податків. Якщо отримувач не дотримується обов’язкових умов, гроші можуть вимагати повернути. Сплачені під час роботи податки враховують за правилами конкретної програми та договору. Але самі витрати на оренду чи обладнання не звільняють від інших зобов’язань.

У випадку Wood Metal ці умови зараз поєднуються з роботою діючої майстерні. Її власник визнає помилки у виборі верстата, а також труднощі з постійними замовленнями. У випадку Wings приміщення, обладнання і найняті працівники не допомогли зберегти бізнес, а невиконаний договір став предметом судового розгляду.