Страховики кажуть, що необхідно відтермінувати приведення діяльності страхових компаній у відповідність до вимог нового закону “Про страхування”. В чому причина? Спойлер: у війні і не тільки в ній.
Нагадаємо, Закон України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року був прийнятий на заміну закону 1996 року з такою самою назвою як перший крок по імплементації відповідних Євродиректив. Основні нормативно-правові акти, прийняті наприкінці грудня 2023 року Національним банком України як регулятором страхового ринку на виконання нового Закону, дають страховикам лише півроку для приведення своєї діяльності у відповідність до вимог регулятора.
Якщо подивитись на дату прийняття нового закону «Про страхування» – документ прийнятий за три місяці до початку повномасштабної агресії росії. Зрозуміло, що при розробці закону вважалось, що його імплементація відбуватиметься у відносно стабільних політичних та економічних умовах, без врахування тих драматичних змін, що принесла війна в життя країни.
Новий закон має суттєвий вплив на страховий ринок в Україні та кардинально змінює умови роботи страховиків. Говорячи простими словами, щоб він запрацював, НБУ як регулятор повинен був розробити десятки підзаконних нормативних актів, на основі яких страхові компанії мають оновити всі внутрішні документи (більше 100 документів з загальним обсягом більше тисячі сторінок), розробку нових форм для всіх договорів страхування, нової звітності, нового програмного забезпечення тощо.
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.uaНБУ знадобилося понад два роки після прийняття Закону для розробки таких нормативно-правових актів.
Страховикам на виконання роботи не меншої за складністю та обсягом в частині розробки внутрішніх документів, відводиться всього півроку (перше півріччя 2024 року). У компаній фактично немає технічної та фізичної можливості впровадити всі ці кардинальні зміни в період, на який припадає також складання та подання всіх річних звітів для всіх державних органів, проведення аудиту фінансової звітності, зборів власників тощо.
Крім того, закон ставить страхові компанії перед новими завищеними вимогами до капіталу, які теж розроблялись для виконання в звичайній ситуації, а не в умовах війни та кризи. Ці вимоги ставлять в нерівні умови невеликі (здебільшого із українськими власниками) та великі страхові компанії.
Якщо відтермінування вимог нового закону не відбудеться, із страхового ринку піде досить велика кількість компаній, які нормально працювали десятки років.
На жаль, в першу чергу це зачепить невеликих страховиків із національним капіталом та ті компанії, бізнес яких найсильніше постраждав через бойові дії (Запорізька, Одеська, Донецька, Чернігівська області). І це буде проблемою не тільки для страхового бізнесу, але й для споживачі та економіки.
Що може втратити економіка в такому випадку?
- Майже 300 млн грн заробітних плат (таку суму за даними НБУ в 2023 році невеликі страхові компанії витратили на оплату праці свої своїх співробітників).
- 115 млн грн лише податку на прибуток (таку суму невеликі страхові компанії сплатили у 2023 році).
До речі, незважаючи на те, що страхові компанії із національним капіталом мають менший обсяг бізнесу, за підсумками 2023 року валова сума податків на прибуток, яку вони сплатили, на 30% перевищує відповідний показник страхових компаній із іноземним капіталом (901,5 млн грн проти 683,4 млн грн).
Для споживачів страхових послуг наслідки скорочення конкуренції на ринку очевидні – це веде до зростання цін, які за останні роки і так досить суттєво збільшились. Наприклад, після виходу кількох компаній, що активно займалися добровільним медичним страхуванням, ціни зросли на третину, що одразу відчули клієнти, які проводили тендери на закупівлю такого страхування.
Велика ймовірність того, що частина громадян та бізнесу взагалі залишаться без доступу до страхового захисту, бо як правило, страхові компанії із національним капіталом мали нижчі ціни і орієнтувались на обслуговування менш забезпечених верств населення. Ці сегменти ринку мало цікаві великим страховим компаніям.
Хочу зауважити, що вже зараз в Україні кількість страхових компаній на 100 тис. осіб населення у 2,2 рази нижча за середньоєвропейський показник, тобто компаній і так замало, і виходячи із європейського курсу країни, ми б мали бути націлені на збільшення кількості страховиків, а не навпаки.
Новий закон "Про страхування» мав стати базою для європейського курсу галузі, запроваджуючи принципи та підходи Євродирективи Solvency II, норми якої Україна зобов’язалась імплементувати.
Проте майже всі спрощення для роботи страховиків, особливо невеликих визначені в Директиві, не увійшли до нового українського закону, зробивши його вимоги надважкими, обтяжливими та прямо порушуючи норми Директиви та принципів ЄС щодо пропорційності вимог до розміру бізнесу та ризиків, притаманних різним страховим компаніям на ринку.
Ці спрощення сьогодні могли би застосувати 59 невеликих страхових компаній з обсягами страхових платежів до 200 млн грн на рік, що становить 60% загальної кількості страховиків в Україні.
Певна іронія полягає в тому, що за час розробки, прийняття та набрання чинності законом, в Європі відбувався перегляд Євродирективи Solvency II у бік полегшення тягаря нормативних вимог до страхових компаній.
Зміни до Директиви зменшують поточні надмірні вимоги до платоспроможності європейського страхового сектору, що в свою чергу дає можливість галузі забезпечити більший захист для громадян і підприємств, а також інвестиції в європейську економіку.
Таким чином, новий закон «Про страхування» вже не відповідає оновленим принципам Директиви Solvency II.
Фактично, його вимоги для бізнесів України, де йде війна, жорсткіші, ніж актуальні вимоги до європейських страхових компаній, що працюють в мирному та стабільному економічному середовищі.
Наша пропозиція полягає в тому, щоб перенести термін приведення діяльності страховиків у відповідність до нових умов або на дату через два роки після відміни військового стану, або принаймні на 1 січня 2026 року, що дозволить компаніям спокійно надавати споживачам страховий захист.
Я хочу поставити наголос на тому, що попри війну, страховий ринок добре виконує свої зобов’язання перед страхувальниками, про що свідчить в тому числі і мінімальний рівень скарг на діяльність страховиків (0,3% кількості врегульованих страхових подій).
Держава теж виграє від такого рішення: в процесі підготовки підзаконних нормативних актів в законі «Про страхування» виявились певні неузгодженості між окремими нормами, деякі норми важко реалізувати на практиці. Тож в парламенту буде час привести закон в повністю «працюючий» формат, який забезпечить страховикам ефективний перехід на нову законодавчу базу.