Далекоглядність фінпосередників взяла гору

Акціонери Носівського заводу "Побідит" розбилися на два табори. Трудовий колектив з одного боку, директор, фінпосередники, Фонд держмайна — з іншого. Звичайно, сили були не рівними. Інтерес з боку колективу був втрачений. Але надія залишилась на "хазяїв"

УстановЧІ збори акціонерів ВАТ "Побідит" відбулися 19 лютого (хоч планувалися 5 лютого). Та обставини непередбачливі. Отож, перейдемо до головного.

Збори готувалися ретельно, як належить. Акціонери ознайомились із статутом та порядком денним. Навіть приміщення актової зали гріли два дні, аби акціонери були задоволені.

Акціонери поклали на збори великі надії. А головне, була можливість виказати все найболючіше М.В.Хахуді — директору заводу.

Чия сила, того й воля

вирішена наша доля

ВАТ "ПобІдит" було засноване 16 березня 1994 р. Підприємство спеціалізувалося з виготовлення дитячих іграшок: вертольотів, самоскидів, паротягів — з пластмаси різців, фрезерів, штампів і т.д. з металу. А тепер збитки становлять 142,9 тис.грн. Його продукція мала попит у вітчизняного споживача.

Середньоспискова чисельність — 195 працівників. З них, хто працює — 38, решта перебуває у вимушеній відпустці.

Дебіторська заборгованість — 38,5 тис.грн., кредиторська — 15,9 тис.грн. Статутний фонд підприємства — 2 928 500 грн. Цю суму поділено на 117,140 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн.

Інформацію про те, яким чином І.М.Левченко отримав 27% акцій, "Дніпро-Інком-Траст" давати відмовився.

— Таким чином вирішилася наша доля, — наголосив Микола Хахуда — директор заводу.

Розподіл акцій на сьогоднішній день такий: за ФДМУ — 30%, за фізичними особами — 39%, з них за працівниками заводу — 11,8%, а решта належить І.Н.Левченку — 27,2%. Компанія "Дніпро-Інком-Траст" володіє пакетом розміром 31%.

Враховуючи, що "Дніпро-Інком-Траст" виступав ще довіреною особою І.П.Левченка, в руках фінпосередників було зосереджено контрольний пакет акцій (58%). Будь-яке рішення було за ними. Але вони виявили неабияку витримку (вислухавши всі докори на адресу директора та керівництва з боку колективу), надавши цим самим трудовому колективу право відчути себе власником.

Початком зборів

був штиль — буря нахлинула пізніше

Порядок денний був затверджений мирним шляхом. А от регламент став "яблуком разбрату". Його приймали за пунктами, голосуючи "за" кожен окремо. Мовляв, прийшли люди — хай слухають.

Втім, статут був прийнятий без змін і доповнень. На обговорення не вистачало сил. Можливість думати паралізував холод (хоч приміщення вже вдруге обігрівали).

Адміністративна змова

ПІд Час виборІв членів правління розгорілись справжні дебати.

Річ у тому, що список кандидатів до ревізійної комісії був наперед спланований, і це викликало обурення.Акціонери запропонували кандидатури всіх, хто лише спав на думку, а в результаті затвердили запропонований склад. До комісії ввійшли: М.В.Хахуда — директор заводу; Редько — бухгалтер; В.І.Литвиненко — бухгалтер компанії — "Дніпро-Інвест-Траст"; Ворона — представник Регіонального відділення ФДМУ.

Нічим не відрізнялись і вибори і голови правління. Після запропонованої кандидатури директора заводу знову хлинув потік кандидатур. Серед них був навіть пенсіонер. Проте, відстоювати запропоновані кандидатури ніхто не брався. Всі кандидати, окрім одного, взяли самовідвід.

В результаті на посаду голови правління було обрано колишнього директора заводу Миколу Васильовича Хахуду.

Сказав би словечко, та вовк недалечко

Робітники зрозуміли, що невиплачена заробітна плата довго ще не потрапить до кишені. На новообраного голову правління "посипались" докори та звинувачення. Загадались колишні непорозуміння з колективом, неосвідченність працівників в процесі продажу та переобладнанні устаткування і техніки. Люди хотіли почути щось втішне. Жевріла надія, що зароблені гроші не пущені на вітер, не подаровані комусь.

Найваживіший для працівників, питання залишились без уваги. Але це було після обрання голови правління. Тому, Микола Васильович сміливо пішов у наступ. Мовляв "бачили, кого вибрали". Оперуючи фактами, він знайшов потрібні слова. Бо на підприємстві, яке рік не працювало, тільки керівнику відомо куди поділися техніка та устаткування. А тим більше гроші за них:

— За тепло, світло, бензин необхідно було чимось платити?! Крім того, склади завалені продукцією, ніхто не хоче брати — виголосив новообраний голова правління.

Покажіть нам

наших "хазяїв"

ДалекоглЯднІсть фінпосередників взяла гору. Ними взято курс на перспективу розвитку. Вирішивши всі питання з керівництвом заводу (щоб не травмувати народ, мовляв, менше знають — легше жити), поставили колектив перед фактом своїх планів. Це були ретельно продумані кроки. Сюди входила, перш за все, виплата заробітної плати, яку будуть виплачувати згідно з кількістю та якістю виробленої продукції. До речі, з працівників отримавши місячну заробітну плату (виплачену фінпосередниками), надали їм статус "хазяїв". Керівництво заводу планують випуск нової продукції, яка за якістю буде суттєво відрізнятися від попередньої. Крім того, буде переглянуто технологію випуску самоскидів та паротягів, зокрема, їх якість і зовнішній вигляд (бо теперішній споживач охочий до яскравих, привабливих та інтелектуальних іграшок). На підприємстві розпочато впровадження виробництва дитячого посуду (аналогічно китайській технології). З часом, коли з"являться кошти, буде можливим розвиток виробництва одноразового посуду. Поступово почне нарощувати потужність інструментальний, ремонтний цехи й інші.

Кількість робітників на першому етапі становитиме від 400 до 800 працівників. Далі все залежатиме від конкурентоспроможності даної продукції,

— "Манни" з неба не буде. Не той час, — наголошує голова правління Микола Васильович.

На даний час підприємством укладено договір з "Укрбудкорпорацією". Бо. кілька років тому, деякі цехі були вже переобладнанні під випуск будівельних матеріалів. В результаті неплатоспроможності споживача виробники вимушені були припинити випуск продукції. Зараз триває постачання комплектуючих. Корпорація гарантує збут продукції. Оплата за реалізовану продукцію — протягом місяця. Але не слід забувати, що на складах велика кількість нереалізованої продукції. Її просто так не викинеш — на неї затрачено кошти.

— Чому "Дніпро-Інвест-Траст" викупив акції Носівського заводу "Побідит"?

Відповідає директор компанії:

— Це не торгівля і не сервіс. Розширювати ці сфери вже немає потреби. Тепер саме час кинути всі сили на виробництво. Майбутнє за ним. Це невелике підприємство. Його реально можливо підтримувати, до того ж, вся робота як на долоні. Заводське устаткування має можливість обробляти метал і пластмасу. А це говорить про можливість швидкого переобладнання та пристосування до умов ринку. Я вже бачу, як воно розвивається! Тільки ми розпочали співробітництво з керівництвом — виробництво ожило. Запрацював цех. Необхідно діяти продумано, розвернути один цех, щоб працював і давав реальний прибуток і лише тоді залучати кошти зі сторони. Я думаю наші інвестори віявляють зацікавленість до нашого підприємства. Для цього є всі підстави.

— Як Ви думаєте вирішувати проблему реалізації продукції?

Організація реалізації продукції — річ серйьозна. Люди вже звикли до зарубіжного товару. На китайську іграшку дивляться з повагою, а на "рідну" махають рукою.

Але ж були часи, коли іноземці "ноги збивали" шукаючи українську іграшку.

Необхідно, щоб український споживач знову повірив, що вітчизняне зачасти ліпше, аніж дешеве зарубіжне.

Що ж, до шляхів реалізації, то прибутки будуть вагоміши, якщо продукція йтиме через посередника. Тобто, згідно домовленності з магазинами, фірмами і т.п.