Договір про економічну співпрацю між Україною і Росією на період з 1998 року по 2007 рік

Минулої п'ятниці прем'єр-міністр Російської Федерації Віктор Черномирдін і прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко парафували Договір про економічну співпрацю між Україною і Росією на період з 1998 року по 2007 рік.

На засіданні змішаної російсько-української комісії було розглянуто майже 40 проектів, в тому числі з кооперації в галузі розвитку торгових ринків, створення спільних виробництв в галузі літакобудування і суднобудування, збільшення товарообігу між двома країнами, планується, що за період дії програми він збільшиться принаймні в 2,5 раза. Як зазначив Віктор Черномирдін, такої програми Росія ні з одною країною ще не підписувала.

Разом з російським прем'єром до нас приїхав сам Рем Вяхірєв — глава російського "Газпрому". Зазвичай, наші чиновники їздили до нього за газом. Прояснити мету візиту "гори до Магомета" можна двома причинами. Як відомо, на сьогодні Україна заборгувала за газ не багато не мало — 1,2 млрд. грн. Наша пропозиція — піти по накатаній колії, задавольнившись облігаціями на зазначену суму, у глави "Газпрому" захвату не викликала: "Або грошики, або допобачення".

Але не так просто буде російському монополісту приперти Україну до газової стінки — у нас є туркменська газова віддушина. Під час успішного візиту Леоніда Кучми до Туркменії президентам країн вдалось домовитися про транспортування в Україну 20 млрд. куб. м газу щороку. Минулого четверга під час зустрічі Президента України з главою російського уряду ця цифра зменшилась і стала трохи ірраціональною. "Питання транспортування туркменського газу через територію Росії в Україну узгоджено, — заявив Президент України Леонід Кучма, відзначивши, що за нинішніх умов Росія не в змозі повністю забезпечити потреби України в газі — не вистачає близько 10-15 млрд. куб. м". А потім зробивши поправку, додав, що досягнуто домовленості про транзит через територію РФ "від 5 до 10 млрд. куб. м туркменського газу щороку". Тож, домовленість про 20 млрд. куб. м — "фількіна грамота"? 5 і 20, то, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Віктор Черномирдін зі свого боку відзначив, що Росія не може повністю забезпечити Україну газом через певні проблеми з Туркменистаном. Він повідомив, що російська сторона отримала листа за підписами президентів України та Туркменії щодо транзиту газу, і тепер "жодних проблем не буде". Це було в четвер, а в п'ятницю російський прем'єр запевнив, що Росія може забезпечити всіх своїх партнерів газом в повному обсязі.

Однозначно можна констатувати, що Росія не хоче випустити Україну з монопольних тенетів, але не може зараз постачати нам стільки, скільки ми хочемо. Знаючи про можливість транспортування туркменської нафти через Іран і Туреччину, росіяни не наважуються прямо диктувати свої умови, але намагаються знайти вихід зі складного становища з найбільшою вигодою для себе.

Можливо, росіяни і знайшли б для нас необхідний обсяг газу, якби ми їх, м'яко кажучи, постійно не "взували" з його оплатою. Хоча Валерій Пустовойтенко і заявив, що "борги ми зафіксували ті, які є, як комерційних структур, так і "Укргазпрому" за грудень-вересень". Але чи буде уряд платити за комерційні структури, невідомо. Мається на увазі, перш за все, той газ, що поставлявся комерційними структурами, і під який Україна не надавала ніяких гарантій. Окрім гарантії уряду України на проплату газу, що постачається РАТ "Газпром" від 31 грудня 1996 року, підписаної державним міністром України Мінченком, згідно з якою щомісяця до нашої держави надходило 2,5 млрд. куб. м газу на суму $200 млн. Як відомо, в Кабінеті Міністрів з приводу цього документу проводиться службове розслідування, не існує відповідної постанови уряду, і рішення уряду з цього приводу не приймалось.

Рем Вяхірєв минулої п'ятниці визнав, що постанова щодо надання цих гарантій у "Газпрому" є, але номер у неї "липовий". Віктор Черномирдін з цього приводу натякнув, що хоча структури і комерційні, але створені вони на території України вітчизняними комерсантами. Мовляв, уряд будь-якої держави несе відповідальність за все, що відбувається у нього в країні.