ПРЕЗИДЕНТ ГРАЄ НА "МІЗЕРІ" І ПЕРЕМАГАЄ У ДРУГОМУ "ГЕЙМІ"

В одному телеінтерв"ю відомому майстру цього жанру, Леонід Кучма зізнався, що є прихильником преферансу. Якщо філософію ції гри переносити у високу політику, то можна зробити висновок, що Президент віддає, мабуть, перевагу "великому мізеру", який перебиває пряму гру. Коли є "сімки" в усіх мастях, а інші розташовані у "проріз" "великий мізер", як правило, безпрограшний. Цього разу так і сталося. Ну, а якщо ремізи списуються, то навіщо міняти колоду? Хіба що одного короля та пару чирвових валетів, але того ж "крапу".

Скільки слів було сказано про новий уряд, про зміцнення економічного блоку уряду. Але коли "карти розкрили " — "Ба! Знакомые все лица!" Хіба що "не тусувався" до цього у якості "урядової фігури" ще Віктор Суслов. Але чому у "зносі" опинився Юрій Єхануров? Ще й року не минуло, як його так енергійно Президент перекинув з фондівського крісла у міністерське. Якже ж тоді бути з прогнозом пана Філенка, заступника голови НДП /партії, яка ініцюювала кандидатуру Валерія Пустовойтенка у прем"єри/, який сказав, що "на серйозних позиціях в уряді залишаться Юрій Єхануров і глава НБУ Віктор Ющенко"?! Про другого поки невідомо, а перший — "згорів" /?/, чи, можливо, знову пересяде у своє "рідне" фондівське крісло? Чому знову повернулися до урядової "колоди" Шеберстов і Карасик? Чому, коли нація вимирає, коли невпинно скорочується тривалість життя, Міністр охорони здоров"я "залишається при портфелі"? Але, що зроблено, те — зроблено. Як любив говорити Вільгельм ІІ, — "Воля монарха — вищий закон".

Отже Кабінет майже сформовано без якогось там лукавого мудрування: там — злили, там — розділили, а там — все залишилося, як було. Після отакої косметичної структуризації з двох міністерств — промисловості та машинобудування, ВПК і конверсії — утворилося одне: Міністерство промислової політики. Замість Міністерства сільського господарства і продовольства з"явилося АПКУ з новим міністром Юрієм Карасиком. Ось така вона вийшла адміністративна реформа, хоча, впевнений, у найближчий час нам піднесуть ще і нові назви, і нові імена. Краще було б — реальні звершення, реальні трансформації. Але на це сподіватися важко, оскільки "все і вся" залишилося на своїх місцях. Ми за свою історію вже проходили і "злиття", і "розчленування", і масові переміщення фігур на урядовій шахівниці, не було одного — суттєвих змін від господарювання владних структур.

Що ж обіцяє нам новий прем"єр із своїм "новим" Кабінетом?

По-перше, до кінця року повністю позбавитися заборгованості по пенсіях і заробітній платі "бюджетникам". "Уряд має намір взяти під свій жорсткий контроль виконання графіка виплат зарплат в усіх галузях державного сектора економіки", — впевнено заявив Валерій Пустовойтенко. Це, як бальзам на рани багатостраждального народу. Але навряд чи піднімуть його дух ці слова: скільки разів він їх чув, але у нього нічого не змінилося ні у холодильнику, ні на столі, ні у кишені — "що було, то й було". Хтось , можливо, лише зітхне з полегшенням: "Добре, що хоч згадали там про наші біди".

На засіданні Кабінету міністрів, яке вперше проходило під головуванням Валерія Пустовойтенка і в якому взяв участь Президент України, відзначалося, що основними причинами спаду промислового і сільськогосподарського виробництва є низький рівень структурних змін в економіці, низький рівень управління цими процесами з боку керівних структур, бартеризація господарських відносин. І така констатація фактів для нас не нова, як не нові й тактичні кроки, спрямовані на подолання цих негативних явищ. /"Ничто не ново под луной"./ Витягли на світ Божий з брухту горбачовської "перестройки" трохи поїржавілий, але такий "дорогий" усім нам термін "прискорення" і приліпили його до невідкладних заходів "реформування економіки, виходу її з кризового стану та підвищення життя народу". Тепер усе це ми робитимемо прискореними темпами. Але ж прискорення може існувати при бодай якомусь русі вперед. Є прискорення слимака, а є прискорення гепарда. А коли наша економіка ніяк не може зрушити з мертвої точки, то яке може бути прискорення? Прискорення тупцювання на місці? Прискорення стагнації?! Прискорення деградації?

У квітні Олександр Розумков, який сьогодні є заступником глови Ради Національної безпеки і оборони, у своїй аналітичній доповіді справедливо зазначав, що "в економіці України й досі не створено передумов для зростання": інфляційні процеси не подолані, криза неплатежів виступає як вагомий фактор дестабілізації економіки, відсутнє цивілізоване макроекономічне регулювання, дефіцит грошової маси, неадекватна грошово-кредитна політика, рівень взаємовідносин з міжнародними фінансово-кредитними установами не відповідає належним чином національним інтересам України. І Олександр Розумков із сумом констатував тоді: "Відбувається прогресуюча деградація економіки України. За 5 років незалежності держава втратила майже половину свого промислового та сільськогосподарського потенціалу. Динамічно скорочується виробництво у машинобудуванні, тобто, фактично відбувається деіндустріалізація країни, причому випереджаючими темпами". / Як не дивно, але особа, від якої напряму залежав спочатку розвиток усієї економіки, а потім, зокрема, машинобудування, АПК і конверсії, тепер очолюватиме Міністерство промислової політики. Ви можете уявити собі якого прискорення надасть цій сфері пан Гуреєв? Я — ні./ І, гадаєте, щось змінилося на краще з отих квітневих днів? Нічого. Навіть погіршилося. За даними Міністерства статистики, за перше півріччя 1997 р. ВВП України скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 7,5%, а за червень — на 8%. Порівняно з першим півріччям 1996 р. на 11% скоротились капіталовкладення в економіку, у тому числі на 7% — в об"єкти виробничого призначення.

Можна ще згадати зовсім недавню зустріч з журналістами головного податкового адміністратора пана Азарова. Виходячи із його слів, очікувані надходження до бюджету у першому півріччі зазнали повного краху, як і уся податкова система. На засіданні прес-клубу "Ринкові реформи" президент УСПП Анатолій Кінах безапеляційно, у притаманній йому манері заявив: "Головна проблема нинішньої України у тому, що тут не капітал формує владу, як у країнах з нормальними ринковими відносинами, а можновладці, спираючись на планові методи, заробляють великі гроші". Скажімо, скасування пільг для СП відвернуло від України багатьох інвесторів. За прогнозами Анатолія Кінаха, наступного року 80% кредитних потоків ЄБРР та МВФ, раніше планованих для України, буде спрямовано до Росії й країн Східної Азії. За рахунок чого ж розвиватиметься Україна? За рахунок декларованого урядом прискорення? Чи, можливо, за рахунок декларативної заяви пана Тігіпка, що 24 липня урядом будуть прийняті рішення, які започаткують реальні і відчутні зміни? /Журналісти жартома охрестили той день — Днем добробуту./ За словами Кінаха, Україні лишається одне — остаточно стати сировинною державою. Так, можливо, у цьому напрямку ми прискорюватимемося?!

Глава Київської міської адміністрації пообіцяв, що до кінця цього року може стати до ладу ще одна станція київського метро "Печерська". Новий прем"єр, якому до душі реставраторсько-будівельна діяльність /він вважається батьком модернізованого палацу "Україна"/, відразу запевнив, що "недивлячись на жорсткий дефіцит, уряд шукатиме гроші для закінчення спорудження станції "Печерська" і придбання необхідного вагонного парку... шукатимуться гроші й для спорудження метро у Харкові й Донецьку". /Не можуть знайти коштів на найнагальніше — на виплату заборгованості по зарплатам і пенсіям, — а на будівництво метро знайдуть/. Валерій Пустовойтенко сказав, що тут допоможуть ... банки. Але ж відомо, що банки наші також перебувають у досить скрутному становищі. Недарма ж з 223 зареєстрованих комерційних банків функціонує лише 188. Загальний обсяг валюти балансу 125 комерційних банків, за свідченням президента Асоціації комерційних банків України Олександра Сугоняки, склав 21,9 млрд. гривень, а рівень праціюючих активів — 10,8 млрд. грн., або ж 49,3% від загального обсягу валюти балансу. То де ж банки візьмуть оті гроші для метрополітену? У них є суттєвіші і нагальніші забов"язання.

Як би там не було, а документ "невідкладних заходів щодо прискорення..." вже існує у природі. Що він передбачає? Ті ж самі медприпарати, які ми шукаємо вже 5 років для лікування нашої тяжко хворої економіки. Ми знаємо назву ліків, вони готові до вжитку, але ми чомусь вичікуємо. Отже, передбачається: скласти реальний графік погашення заборгованості з заробітної плати та інших соціальних виплат; відновити платоспроможний попит населення та його довіру державі; ліквідувати зрівнялівку у пенсійній системі, розбіжності в оплаті праці /чомусь ніхто не говорить про адекватну вартість робочої сили — вона у нас чи найнижча у світі/, перейти до погодинної оплати, поступово наблизити мінімальну заробітну плату і мінімальні пенсії до рівня межі малозабезпеченості. Що тут нового, запитаєте ви? А те, що, принаймні, уперше за роки "незалежного господарювання", розв"язання цих проблем передбачається у комплексі. І тут треба віддати належне віце-прем"єрові з питань економічної реформи Сергієві Тігіпко, бо саме ним і його командою розроблені ці заходи.І якщо реалізується, бодай їх частина, це можна вважати вже успіхом, кроком вперед, хоча й далеко не прискоренням. Передбачає цей документ також дії для зміцнення бюджетної і фінансової стабілізації, створення необхідних умов для прийняття бюджету на 1998 р. на цілком оновленій податковій системі. А тут вже є яскраве потягнення до моорівської утопії. Якщо протягом майже року встигли нашвидкоруч склепати два недолугі закони /ПДВ і податок з прибутку підприємств/, які ледь-ледь були схвалені Верховною Радою, то як можна говорити про "цілком оновлену податкову систему", на створення якої часу майже не лишилося?! Яка довіра може бути до обіцянок про формування якогось оптимального бюджету6 якщо й біжучий бюджет, схвалений парламентом у кінці першого півріччя, і досі не підписаний Президентом?!

Валерій Пустовойтенко сказав, що без економічних розрахунків він не подасть до парламенту жодного законопроекту. Наміри більш ніж похвальні. Але ж, будучи Міністром Кабінету він ставив свій підпис під багатьма урядовими документами економічно не обрахованими, як друга людина після прем"єра. Чому ж бо й тоді не проявити отаку принциповість і вимогливість?!

Отже, судячи з усього, курс залишився той же: "вдосконалити", "прискорити", "спрямувати", "створити", "зміцнити"... і все це недоконані форми дієслів, все це для майбутнього.

"Будемо зміцнювати економічний блок... Адмінстрації Президента"

Це слова радника Президента з питань економічної політики, доктор економіки Гальчинський. Ні, він не помилився, хоча журналістам здалося, що слід було б говорити про зміцнення економічного блоку Кабінету міністрів. То що ж, як і раніше дві "економбригади", щоб ніхто не зрозумів, під чиїм керівництвом здійснюється прискорення? А не краще було б створити один потужний блок, який би і ініціював, і реалізовував?! Виявляється, ні. Такий блок за словами Гальчинського необхідний для "реалізації положень та висновків, які було висловлено у доповіді Президента з нагоди першої річниці прийняття Конституції".

Доповідь ця програмова, вона поглиблює і розвиває економічний курс Президента, проголошений ним ще у жовтні 1994 року. Але що змінилося з того часу? Ми, як "за розвиненого соціалізму на шляху до комунізму" продовжуємо створювати утопічні програми і умовляємо народ свій потерпіти. Як засвідчило перше засідання Кабміну на чолі з новим прем"єром, триває панування філософії життя, в якому не існує сучасного: воно віддається на жертовник майбутнього. Ми не живемо — "переживаємо" /війну, стихійне лихо, чорнобильську аварію, перехідний період, незалежність, новий уряд, економічне зростання, невідкладне прискорення/. Але треба, мабуть, усім усвідомити одну простесеньку істинку: де немає нинішнього, де воно позбавлено морального сенсу, — там немає /і не може бути/ не лише "світлого майбутнього", а й нормального майбутнього із усіма нюансами задоволення своїх нагальних потреб. Життя — одне. Людина усіма фібрами душі своєї прагне пожити у достатку сьогодні, реально відчути, що саме вона у центрі уваги уряду і Президента, що "котлован" будується в її інтересах, а не в інтересах тих, хто будує. І не слід забувати, що потенціал обіцянок не безмежний: якось прийде день, коли доведеться сплачувати за рахунками. Народові байдуже, хто задовільнятиме його інтереси сьогодні — Пустовойтенко чи Кінах, чи Симоненко, чи Плющ. Він хоче жити не утопічними деклараціями, а "хлібом щоденним". І дай Боже, щоб альянс Кучма-Пустовойтенко приніс так довго очікуване нормальне життя сьогодні, а не завтра. "Правда завжди торжествує, але життя завжди не вистачає".

Пан Гальчинський повідомив, що на нараді, яку провів Президент, визначено чергові завдання, пов"язані з переходом до нового етапу приватизації — грошової. Ще одна нарада /тригодинна/ була присвячена реалізації бюджетного процесу на 1998 рік. Це архіважливо, адже нинішній бюджет так і не ліг на грунт нової податкової системи. Ще одна нарада, вже за участю Пустовойтенка, визначила найсуттєвіші проблеми банківської системи. Зокрема, було визнано, що уряд недостатньо приділяє уваги банківській системі, передавши все на відкуп НБУ. З таким становищем, на думку пана Гальчинського, миритися просто неможливо, враховуючи роль і місце банків у проведенні ринкових реформ. Після повної і остаточної кадрової перестановки /інакше важко назвати нинішню кадрову політику/ в економічних блоках уряду і адміністрації, владні структури перейдуть до реальної економізації. "Це буде економізація в дії", — підкреслив економічний радник Президента.

Як можна оцінити економічну ситуацію, в якій починає діяти новий прем"єр? Пан Гальчинський характеризує її, "складною, але не безнадійною". На чому грунтується його оптимізм? Згідно статистиці, спостерігається загальна стабілізація промислового виробництва у другому кварталі — плюс 0,6%. Це не дало можливости виправити становища, оскільки спад виробництва у першому кварталі складав 6%. Економічний радник Президента переконаний, що у другому півріччі спад виробництва буде подоланий — "я про це заявляю з усією відповідальністю". /Як відповідатиме пан Гальчинський, якщо цього не станеться, ніхто не знає. Та й чи буде? У нас ніколи, ніхто і ні за що не відповідає. Нова національна традиція??/ Міністерством статистики обліковується 39 найважливіших видів промислової продукції. За перше півріччя з цього числа по 13 видах спостерігається зростання /Мінстат завжди радує цифрами зростання, якщо не в реаліях, то, бодай на папері, ми рухаємося вперед/. Чотири області — Дніпропетровська, Харківська, Херсонська і Хмельницька — мають приріст промислового виробництва /паливна і хімічна промисловість, чорна і кольорова металургія, машинобудування та металообробка/. Зріс за перше півріччя і роздрібний товарообіг — 103%. Це на думку пана Гальчинського, показник надзвичайно цікавий, оскільки у нас в останні роки роздрібний товарообіг падав значно більшими темпами, ніж обсяг виробництва. У рожеві фарби пан Гальчинський вкрапляє і чорні. Що сьогодні турбує найбільше? Спад виробництва сільськогосподарської продукції — 15% за півріччя, мінус 6% — виробництво тваринницької продукції. Найсуттєвіший спад виробництва тваринницької продукції мають КСП /там, де господар — колектив, а вершки збирає "червоний феодал"/ — 36%, тоді, як приватний сектор має приріст у 3%. То що ж ми думаємо? Чого вагаємося? Треба розвивати фермерство, треба навіть адміністративними методами, але на законодавчій базі, вводити приватну власність на землю! Врешті-решт, приватний власник має панувати на землі, та й не лише там. "Моє" завжди ефективніше, ніж "наше". Світом це вже доведено. Не виправивши ситуцію з власністю, навряд чи можуть здійснитися сподівання пана Гальчинського на те, що у другому півріччі виробництво сільськогосподарської продукції збільшиться. Самого ж радника найбільше турбує продовження спаду капіталовкладень і спад зовнішнього товарообігу — 4,1% за 5 місяців /експорт — 6,3%, імпорт — 1,3%/.

Отже, новому прем"єрові не позаздриш, якщо згадати про усі вищеназвані проблеми у комплексі. Адже йому доведеться їх розв"язувати і відповідати за свої дії. Життя медом не здасться, якщо ще й продовжуватиметься конфронтація з парламентом, якщо відсутня буде підтримка політичних партій, якщо раптом виникнуть тертя з адміністрацією Президента. Щоправда, тут на допомогу може прийти новий Міністр економіки Віктор Суслов, який оцінюючи ситуацію в державі, сказав, що "потрібна надто швидка спільна робота і в самому уряді, і нормальні взаємодії з адміністрацією Президента, парламентом, Національним банком". І додав: "Це те, що мені сьогодні під силу". Що ж, якщо такому миротворцю вдасться реалізувати свої сподівання на консолідацю законотворчої і виконавчої гілок влади, мабуть, можна буде розраховувати на якісь позитивні зрушення.

На мій погляд, вихід із критичної, для нашої держави, зони один: негайні вибори на пропорційній /змішаній/ основі, які приведуть Україну до цивілізованої політичної структуризації суспільства і усіх інституцій влади. І ніяких пролонгацій. А щоб не витрачати величезні кошти на подвійні /парламентські і президентські/ вибори з проміжком у рік, у березні наступного року обирати одночасно і Президента, і Верховну Раду. А на цей час попрацювати спільно — без амбіцій і булавізму. Якщо ефект буде, то й електорат віддасть голоси за тих, хто щось реальне і відчутне зробив для народу за ці півроку. Без цього ніякого руху вперед, тим більше ніякого прискорення, не буде і третього гейму Президентові вже не доведеться зіграти.

o o o o