У НАЗАРБАЄВА СТОЛИЦЯ ПОЇХАЛА

Олег Сидоренко, Тетяна Висоцька

Минулого тижня відбулась подія, на перший погляд, нетривіальна — столиця Казахстану переїхала з Алма-Ати в Астану. Але якщо розглянути явище переїзду столиць з місця на місце детальніше та проаналізувати подібні випадки в історії світових держав, можна дійти до висновку, що зміна столиці — не така вже й дивина. Процес переїзду столиць є цілком логічним явищем і піддається систематизації. Отже...

Астана зустріла президентів дружніх держав, а також багатьох інших іменитих гостей, гучним масштабним святкуванням, вартість якого можна лише уявити. Взагалі, нова столиця "влетіла" Казахстанові "в копієчку" — за попередніми підрахунками вартість проведених там робіт сягає $1 млрд.! Адже у столиці майже повністю винищили комарів (а їх там було багато), побудували величезні урядові споруди, резиденцію президента, п"ятизірковий готель, привели центральні вулиці столиці до нормального (можна сказати чудового) стану. І це лише початок, адже більшість будинків Астани отримали лише зовнішній косметичний "ремонт", і ще потребують додаткових капіталовкладень.

Постає резонне запитання: навіщо це потрібно? Навіщо Казахстану знадобилася сьогодні нова столиця, до того ж така недешева? Чи спричинене це рішення справді реальною необхідністю? А, може, це просто нова забаганка східного правителя?..

Усі річки течуть...

... А столиці також не стоять на місці. Практично всі держави світу переживали у той чи інший час зміну столиці. Але якщо для течії рік необхідний кругообіг води в природі та особливості рельєфу, то для переносу столиці потрібні ще й кілька дрібничок. А саме: комплекс геополітичних, геоекономічних, природних та харизматичних передумов, котрий, досягаючи своєї критичної маси, дає поштовх до конкретної події — факту зміни столиці.

Найбільш часто зміна столиць відбувається на початкових етапах формування держав, а також під час змін геополітичної ситуації та стратегії розвитку країни. Цю думку підтверджує той факт, що в наш час про перенесення столиць найчастіше можна почути лише у країнах, що розвиваються, або ж у "країнах з перехідною економікою", до яких, до речі, відноситься і Казахстан.

Наприклад, в найбільш сформованому на сьогодні регіоні — Західній Європі — зміна столиць закінчилась у середньовіччі. Виняток становить лише Німеччина, котру позбавила єдиної столиці Друга світова війна.

Але чому ж столиці переносяться? Основні причини.

q Причина 1 (стратегічна). "Подалі від ворога — ближче до кухні"

Людство споконвіку вело війни. Кордони весь час змінювались, тому для безпечного існування центральна влада змушена була триматися поодаль від них. Столиці мігрували ближче до центру країн.

Наприклад, в середньовічній Речі Посполитій столиця переносилась з Гнєзно до Познані, з Познані до Кракова, а з Кракова до Варшави, в залежності від джерела зовнішньої загрози.

Хоча нинішній стан озброєності держав практично зводить подібне нанівець, все ж Назарбаєв прибрав столицю Казахстану подалі від Китайського кордону. Як кажуть — береженого Бог береже!

q Причина 2 (колоніальна). "Скільки вовка не годуй..."

Розпад колоніальної системи був поштовхом до масового перенесення столиць у новостворених державах. Орієнтація колишніх колоній на свої метрополії призводила до того, що столиці розміщувалися у прибережних містах, бо основним засобом зв"язку між колонією та метрополією був морський транспорт.

З отриманням незалежності пріоритетними стали національні геополітичні інтереси. Країни перестали бути лише сировинними додатками якихось сторонніх держав, тому порти перестали відігравати вирішальну роль в їхньому існуванні.

Саме тому, наприклад, Мексика, отримавши незалежність від Іспанії, перенесла столицю з портового Веракрузу в материковий Монтеррей, а далі — в нагірний Мехіко.

Також велику роль для консолідації новоутворених держав мали й психологічні фактори. Щоб позбавитися від "печаті колоніального минулого" в свідомості громадян, перший президент США, Джордж Вашінгтон у 1790 році заснував місто Вашінгтон, спеціально як столицю нової незалежної держави — Сполучені Штати Америки.

У випадку Казахстану колоніальну причину також можна вважати вагомою. Адже усі колишні радянські республіки співіснували в Радянському Союзі на правах "молодших братів" великої Росії. Тому абсолютно природно буде припустити, що крок Назарбаєва щодо перенесення столиці на нове місце значною мірою спричинили й психологічні "постколоніальні" чинники.

q Причина 3 (геополітичний компроміс). Якщо гора не йде до Магомета...

Колишні Британські домініони, отримавши незалежність, перенесли свої столиці аби зміцнити або консолідувати новоутворені держави, об"єднати в єдине ціле різні регіони.

Столиця Канади — Оттава — стала столицею цієї держави завдяки своєму розташуванню на кордоні двох найбільших центральних канадських провінцій, Онтаріо та Квебека. Ще 1857 року британська королева Вікторія вирішила зробити столицею саме Оттаву, оскільки гадала, що саме це місто об"єднає англійську та французьку частини Канади.

Суперництво між Мельбурном та Сіднеєм за право бути столицею Австралії могло призвести до розколу держави. Тому було прийняте компромісне рішення про заснування нової столиці Канберра на однаковій відстані від обох міст.

Поки що дві офіційні столиці існують в Йємені, як наслідок об"єднання двох Йєменів : Народно-демократичної республіки Йємен та Арабської республіки Йємен. Сана дістала статус політичної столиці і в майбутньому залишеться єдиною, адже офіційний статус колишньої столиці НДРЙ міста Аден — економічна столиця — ніде в світі не зустрічається. Цей штучний статус вигаданий для того аби приборкати сепаратиські тенденції на півдні країни в колишній НДРЙ.

Північна частина Казахстану є в основному російськомовною. Але навіть західний, центральний та південний Казахстан (де розташовувалась столиця) мають між собою досить багато протирічь, бо раніше на цих територіях розташовувались окремі ханства — жузи. Казахи спокон віків кочували безкрайніми степами та напівпустелями. Тому кордони сучасного Казахстану є штучними, адже перша казахська радянська автономія (яка, до речі, називалась Киргизькою АРСР) була трохи зміщена на північ від сучасних кордонів. А південний Казахстан входив до складу Туркестанської РСР.

Перенесення столиці Казахстану з Алма-Ати на північ, в Астану, з геополітичної та стратегічної точки зору є логічним кроком. Нова столиця стала ближчою до Європи більш ніж на тисячу кілометрів. Її розташування у центрі країни дозволить дещо компенсувати існуючі протиріччя між північною та південною частиною країни, призведе до врівноваження внутрішнього стану різнорідного казахського суспільства.

q Причина 4 (геоекономічна). Там, де влада — там і гроші...

Столиці мають схильність, як магнітом, притягувати до себе людей та капітали, виробництво, обслуговуючу сферу тощо.

Тому надійним засобом стимулювання розвитку економічно відсталих, малозаселених регіонів є саме перенесення туди столиці. Цей крок має подвійну користь, адже він до того ж послаблює антропогенний тиск на гіпертрофовано розвинені колишні столиці.

Саме ця причина вплинула на порівняно недавнє рішення аргентинського уряду про перенесення столиці Аргентини з Буенос-Айресу до багатого природними ресурсами, але слабко розвиненого та малозаселеного регіону на півдні країни — Патагонію. Нова столиця з "Міста хорошого повітря" (а саме так перекладається Буенос-Айрес) переноситься до містечка під пікантною назвою "Відьма". І хоча 13 мільйонів аргентинців водночас позбудуться статусу столичних мешканців, десятки тисяч чиновників просто змушені його зберегти, адже переїжджати до нової столиці вони будуть примусово.

На думку аргентинського уряду, подальший міграційний потік до нової столиці буде відбуватися природним шляхом. Спрацює формула: "Там, де влада — там і гроші!".

Подібна ситуація склалася і в Танзанії, де з найбільшого, дуже щільно заселеного припортового міста країни Дар-ес-Саламу столиця переїхала до центру країни, маленьке містечко Дадаму.

Гіпертрофований розвиток столиць в багатьох країнах світу створює низку геоекономічних та геокологічних проблем, що потребують для свого вирішення виличезних фінансових ресурсів.Тому уряди цих країн замислються над питанням : "Чи не дешевше буде перенести столицю?". Японія, Єгипет, Сирія та Мексика видповіли на це питання, оголосивши про свої наміри пернести столиці відповідно з Токіо, Каїру, Дамаску та Мехіко в спеціально побудовані для виконання столичної функції міста.

Найбільш яскравим прикладом швидкого зростання кількості населення в столиці та сумбурної урбанізації є місто Карачі, котре перші 12 років незалежності Пакистану було його столицею.

Протягом цього часу населення міста збільшилося в чотири рази. В результаті на невеликій площі в умовах дефіциту питної води та несприяливого клімату скопичилося понад 4 мільйони чоловік! Вихід був знайдений — у будівництві нової столиці в мальовничій міжгірній котловині з чудовим кліматом та вигідним географічним розташуванням. Цей крок належно оцінили посланники іноземних країн, бо умови в новій столиці стали набагато комфортнішими для перебування.

q Причина 5 (природно-кліматична). "У природы нет плохой погоды?"

В деяких випадках, до перерахованих вище причин, додається ще й кліматична. Наприклад, в 6-мільйонній колишній столиці Нігерії Лагосі стоїть задушливий, жаркий екваторіальний клімат, котрий можуть витримувати хіба що місцеві жителі. Нова ж столиця Абуджа, що розташувалася в низькогір"ї центральної частини Нігерії, має найбільш спиятливий для життя людини клімат, який тільки можна знайти в цій екваторіальній зоні.

Але кліматичні причини не завжди можуть відігравати роль вирішальних у виборі столиці. З кліматичної точки зору перенесення столиці Казахстану з Алма-Ати до Астани є образно кажучи "переходом з раю до пекла".

Чому? Відповідь на це запитання ми можемо отримати, дізнавшись переклад початкової назви Астани. Ще незадовго до набуття статусу столиці Астана називалась Акмола, що в перекладі з казахської означає "комарине місце".

Отже, з назви теперішньої казахської столиці можна здогадатися, що комарів там чимало. Але такий неприємний фактор не зупинив Нурсултана Назарбаєва. І він абсолютно офіційно оголосив нещасним комашкам війну.

У Акмолі (пробачте, Астані) почали коїтися дивні речі: згідно з наказом президента усі місця компактного проживання комарів зазнали нещадної хімічної обробки. Осушувались болотисті ділянки, обризкувались підвали та під"їзди, навіть з повітря розпилювали якусь комарину отруту...

Так що для справжнього бажання керівника держави не буває жодних кліматичних перешкод!

q Причина 6 ( Форс-мажорна). "Поправки" Всевышнего"

Крім кліматичних існують і інші природні причини перенесення столиць. Наприклад, природний катаклізм. Стародавня Китайська столиця Кейфин, котра мала 1,5 мільйона мешканців у ті часи, коли європейські столиці можна було порівнювати хіба що з сучасними райцентрами, знаходилась поблизу добре відомої до сьогодні "жовтої річки" Хуанхе. І ось, одного разу, вона (річка) чомусь вирішила прокласти собі новий шлях до Жовтого моря, проклавши своє русло на 20 кілометрів праворуч. Разом з річкою до Жовтого моря попливло того разу і місто Кейфин, з усіма своїми мешканцями — його просто змило водою. Сучасний Кейфин — непомітне звичайне місто, котре знаходиться з іншого боку підступної Хуанхе.

За довгу історію існування такої держави як Мьянма (Бірма), практично кожне з сучасних великих міст центральної її частини свого часу було або столицею всієї країни або центром якоїсь з держав на її території. Чому так трапилось? Відповідаємо: концентрація великої частки населення у столиці та навколо неї призводила до її швидкого перенаселення. У столиці часто траплялися пожежі, епідемії. Тому керівництво країни раз у раз ставало перед фактом нагальної необхідності переносу столиці в інше місце. А там усе повторювалось знову... Наприклад, у 1856 році буквально за лічені дні було засноване столичне місто Мандалай (нині друге за величиною місто Мьянми). Близько 100 тисяч мешканців Амарапури (тодішньої столиці) швидко розібрали свої будинки і на візках, запряжених волами, перевезли їх разом зі своїми речами на рівнинне місце, заплановане для нової столиці, подалі від руйнівної сили річки Іраваді.

Повертаючись до Казахстану, пригадаємо, що Алма-Ата знаходиться у сейсмічно небезпечній зоні. До того ж, колишня столиця Казахстану живе під загрозою селевих потоків. Тому можна припустити., що одним з чинників, котрий вплинув на рішення Назарбаєва, було саме занепокоєння з приводу можливої катастрофи.

q Причина 7 (харизматична). "Держава — це я!"

Перераховані вище причини навіть разом узяті (не враховуючи шостої причини) не діють, якщо не буде політичної волі прийняти рішення перенести столицю, та ще більшої волі, щоб втілити його в життя.

Так Філіпінська столиця за задумом призидента Маркоса переносилась з Маніли на 100 км північніше в новопроголошену столицю Кесон-Сіті, тому довгий час в Філіпінах існувало дві столиці — офіційна Кесон-сіті та фактична Маніла. Про переніс столиці з Маніли Філіпінські державні мужи продовжують говорить, але скоріш за все до якогось іншого місто.

Подібна ситуація склалась в Болівії, де поруч існують дві столиці: офіційна Сукре та фактична Ла-Пас .

Вирішальність політичної волі для переїзду столиці підтверджує той факт,що всі нові столиці мають своїх авторів. Волею Петра 1 стоця Російської імперії перенесена з Москви до Санкт-Петербургу, а волею Ульянова-Леніна — назад до Москви.

Взагалі, більшість "будівників імперій" звичайно починають управляти своїми володіннями з урядової резиденції, котра є перш за все зручною для них самих. Адже набагато простіше приймати рішення там, де тебе підтримують, а не навпаки. Саме тому в історії дуже часто трапляються випадки, коли новий уряд розпочинає свою роботу у новій, власній столиці держави. За прикладом не треба далеко ходити: така ситуація склалася в Україні у 1918 році. Бажаючи почувати себе впевнено на нашій території, більшовики проголошуючи Українську Соціалістичну Радянську Республіку, обрали її столицею не національно свідомий (на той час) Київ, а російськомовний пролетарський Харків. Саме там, не так далеко від радянської Росії, більшовицький уряд міг створити надійний тил для подальшого розширення території нової держави, не відчуваючи опору місцевого населення.

Навіть якщо для вибору майбутньої столиці немає ніяких причин, крім того, що президент хоче, щоб вона була на його батьківщині, його політичної волі для цього предостатньо. Так, волею президента Кот-д"Івуара Уфуе-Буаньї, з квітня 1983 року його рідне сільце Ямусукро перетворилося на столицю замість Абіджану. Офіційно в Ямусукро проживає близько 200 тисяч мешканців, але реальна їх кількість ледве сягає 50 тисяч. Тому, за свідченнями очевидців, місто виглядає малолюдним.

Неабияку політичну волю демонструє генерал-президент новоствореної Російської автономії Інгушетії Руслан Аушев. Інгушетія існує лише шість років, і весь цей час 300-тисячне населення республіки знаходиться "у військовому становищі". Внутрішні проблеми, крах виробництва, тотальне безробіття, відлуння війни, біженці, бандитизм не перешкодили Аушеву в терміновому порядку розпочати будівництво нового міста Магас, куди в 2005 році з Назрані переїде столиця республіки.

q Висновок: Бути Назарбаєву казахським Ататюрком!

Отже, проаналізувавши усі вищезгадані передумови перенесення столиць з одного місця на інше, можна підбивати підсумки.

У випадку Казахстану єдиною реальною причиною, котра виступає проти переносу столиці з Алма-Ати в Астану, є лише кліматична.

Всі інші працюють на користь ідеї Нурсултана Абішовича.

Хто знає, можливо, перенісши столицю до Астани (що, до речі, в перекладі означає знову ж таки "столиця"), Назарбаєв отримає лаври "казахського Ататюрка". Нагадуємо: Кемаль Ататюрк (з турецької — батько турків) на початку сторіччя об"єднав нову Туреччину на уламках Османської імперії і переніс столицю держави зі Стамбулу до центру країни, місто Анкару.

Казахи, як відомо, також тюркський народ. Але чи бути Назарбаєву "казахським Ататюрком" — покаже історія.