Великоанадольський комбінат — подарунок для "Керамету"

У епопеї розподілу вогнетривної галузі приватизація Великоанадольського комбінату стала черговою серією, сценарій якої легко було передбачити. Поточний аукціон за КС стане останнім етапом у переході підприємства до приватних осіб.

У той час, коли більшість громадян та підприємств рідна держава обдирає як липку, деякі з них отримують з державної кишені прямо — таки царські подарунки. Саме такий подарунок держава (у особі органів приватизації) зробила відомій компанії "Керамет" (точніше, її замовнику), задарма віддавши їй один з найбільших в Україні вогнетривних заводів.

Пролог. Короткий курс вогнетривної справи

Виробництво вогнетривів — одна з основних підгалузей промисловості, її своєрідний "робочий коник". Вогнетриви широко застосовуються у металургії, енергетиці, машинобудуванні, хімічній промисловості, при виробництві цукру та будівельних матеріалів. Нові види вогнетривів використовують на атомних станціях, космічних та лазерних установках, навіть у медицині. І хоча останніми роками розвиток галузі вщух, окремі її підприємства досить цікаві та перспективні.

Перспективність обумовлена самою природою — Україна має найкращі у Європі родовища. Проектна потужність комплексу з виробництва вогнетривів становить 4 млн.т. Але за часів Союзу найбільша увага приділялась вогнетривникам "старшого брата", які у першу чергу отримували і кошти, і сучасне імпортне обладнання. Це призвело до того, що технічне переозброєння вогнетривної галузі СРСР, проведене саме перед розвалом Союзу, Україну оминуло. Чорним роком для вітчизняних вогнетривних заводів став 1993, коли досить раптово відбувся різкий спад виробництва. Подолати його так і не вдалося, — зараз потужності комбінатів завантажені десь на чверть.

Третій номер у вогнетривній десятці

Незважаючи на чималу кількість підприємств у галузі, виробництво вогнетривів зосереджено на десяти комбінатах, які дають більше 90% продукції. Визначити роль кожного з них досить важко, оскільки сьогодні в Україні існує вимушена монополія окремих заводів на виробництво деяких видів вогнетривів в залежності від типу родовища. Однак це не дає відчутних конкурентних переваг, оскількі вони виробляються з традиційної сировини, у той час коли у світі спостерігається тенденція до все більшого використання нетрадиційних матеріалів для виробництва вогнетривів.

Усі вогнетривні підприємства по типу продукції поділяються на такі, що випускають алюмосилікатні, дінасові та магнезіальні вогнетриви. Найбільш поширеним (і самим дешевим) типом серед них є алюмосилікатні, виробництвом яких займаються 8 підприємств. Далі йдуть магнезіальні та дінасові вогнетриви (3 і 2 виробника відповідно). Великоанадольський комбінат знаходиться у найбільш "населеній" групі, займаючи за проектною потужністю (360 тис. т) та обсягами виробництва третє місце після Часовоярського комбінату та Запорізького заводу. У цілому комбінат контролює 13% загального ринку вогнетривів в Україні та 21% ринку алюмосилікатних вогнетривів.

До речі, Великоанадольський комбінат є одним з найстаріших серед українських вогнетривників. Нещодавно на ньому святкували сторічний ювілей — у 1894 р. в маленькому селищі Володимирівка бельгійський підприємець розпочав будівництво керамічного заводу. Свою назву комбінат отримав на честь станції Великоанадоль, до якої бельгійці провели вузькоколійку.

Алюмосилікатним вогнетривам — "многая лета"

Але ситуація, у якій опинився комбінат, зовсім не пасує до святкового настрою. За оцінками експертів, алюмосилікатні вогнетриви поступово "вимруть як клас". Вже зараз при загальному скороченні попиту на вогнетривну продукцію саме по ним спостерігається найбільше падіння. Основна перевага алюмосилікатних вогнетривів перед іншими типами полягає у тому, що їх виробництво потребує значно менше палива, до того ж сировина значно дешевша. Але на цьому переваги кінчаються: з переходом основного споживача — металургійних заводів — на нові технології споживання алюмосилікатних вогнетривів значно зменшиться. І без того обсяги виробництва на Великоанадольському комбінаті за останні роки скоротилися більше ніж втричі (див. мал. 1):

Водночас йде зростання попиту на нові види вогнетривів (периклазові та інші). Найближчі конкуренти Великоанадольського комбінату вже освоїли їх виробництво. Але директор комбінату пан Шевцов вважає подібну переорієнтацію зайвою, а твердження експертів — безпідставними. Єдиним аргументом було посилання на власний досвід, мовляв, "за ті п"ятдесят років, що я працюю, алюмосилікатні вироби нікуди не поділися, чого ж їм зникати зараз?"

Міф під назвою "інвестиції"

Такі переконання пояснюються не стільки ортодоксальними поглядами керівництва, скільки відсутністю грошей на модернізацію. А проводити її вкрай необхідно: стале перебільшення норм питомих витрат внаслідок використання застарілих технологій є проблемою для усіх вітчизняних вогнетривних комбінатів. Тому дуже актуальним є питання переходу на безвипалювальні технології і виробництво синтетичних вогнетривів, що дозволить різко зменшити собівартість.

На підприємстві було розроблено декілька інвестиційних проектів; вартість самого скромного з них становить $2,2 млн., найбільш масштабного — $7-10 млн. Але поки що їх втілення є справжнім міражем. Щоправда, у порівнянні з іншими комбінатами Великоанадольський ухитрився частково поновити технологічне обладнання. І якщо рівень зносу по галузі перевищує 64%, а на деяких підприємствах досягає 80%, великоанадольці ще не перейшли за половинну відмітку.

Щоправда, деякі інвестиції комбінат все ж таки отримав. На торічних конкурсах було продано два його пакети під сумарні зобов"язаня (вже виконані) внести близько $450 тис. Навіть першокласнику ясно, що співставити суми необхідні та отримані просто неможливо.

Розподіл галузі: усе в руках посередників

Та попри все українські вогнетривні комбінати є досить ласим шматочком для різного роду комерційних структур. Сьогодні ціна наших вогнетривів на порядок нижча від світового рівня, зокрема, за тонну алюмосилікатних — вогнетривів на світовому ринку дають $100 — 120, в Україні — $70 — 80, по дінасовим та алюмосилікатним розбіжність ще більша. Розрахунки майже повністю йдуть через бартер, який у цій галузі є досить складним та багатоетапним. На ньому заробляють гроші чимало посередників, сфери впливу між якими чітко розподілено. Приватизація дала їм змогу остаточно взяти до рук вогнетривні комбінати. Так, компанія "Омікс" контролює Часовоярський, Запорізький та цілий ряд інших заводів; компанія Principal Group володіє акціями десяти вогнетривних підприємств, зокрема, майже всім контрольним пакетом акцій Красногорського вогнетривкого комбінату. Великоанадольський комбінат також увійшов у цей перелік, опинившись у власності відомої компанії "Керамет".

Що спільного між вогнетривним комбінатом та котеджем?... Ціна

Початок приватизації Великоанадольського комбінату проходив традиційно. Один з найпотужніших в Україні виробників вогнетривів оцінили у 202 тис. грн. з "хвостиком", тому підприємство можна було придбати фактично за безцінь.

Спочатку найбільший пакет (36,88%) передбачалося віддати трудовому колективу, але залишилося в нього тільки 20% акцій. За словами пана Шевцова, у робітників просто не вистачило коштів на придбання всього пакета. Вільний продаж підприємства проходив у 4 етапи: його виставляли на аукціон, конкурси та фондову біржу. Ігри з пакетами Великоанадольського вогнетривкого комбінату нагадують своєрідний детектив. Річ у тому, що на 6 аукціон за ПМС одним махом відправили одразу 43,41% статутного фонду, і практично весь пакет відійшов фінпосередникам. Найбільшу наполегливість серед них виявив ІФ "Олбі — Інвест", придбавши 14,13% СФ, а також ЗАТ "Софі — Інвест" (11,91%), ІК "Атон Національ Інвест" (9,27%) та ІФ "Кримська Приватизація" (5,7%). За чутками (бо лише один з вказаних фінпосередників підтвердив факт продажу), усі ці пакети врешті-решт опинились у інвестиційної компанії "Керамет-Інвест". Ця компанія вже мала 10% акцій комбінату, придбаних на конкурсі під зобов"язання внести аж 220 тис. грн. протягом двох років. До речі, переможцем другого конкурсу (5% СФ) стало товариство орендарів МК "Азовсталь", зобов"язання яких становили 600 тис. грн. Встановити точний розмір пакета, яким володіє "Керамет", не вдалося, — керівництво ІК відмовилося дати якийсь коментар з цього приводу. Було лише одне уточнення: "комбінат належить не нам, а нашому замовнику". Зрозуміло, що його ім"я називати не стали. Але на комбінаті після тривалих вмовлянь зізналися, що контрольний пакет тримає все ж таки "Керамет", частка якого у статутному фонді перевищує 51%. Навіть якщо взяти до уваги комісійні, які "накручували" фінпосередники при перепродажу акцій, та зобов"язання "Керамету" (або його замовнику) по некомерційному конкурсу, результат ніяк не вражає грандіозністю. Правду кажучи, він дивує зовсім іншим (хоча до цього треба врешті-решт вже звикнути). У котрий раз привабливе та перспективне підприємство потрапляє до приватних рук, яким держава зробила по — справжньому царський подарунок.

P . S . Останнім акордом розподілу Великоанадольського комбінату стане 17 аукціон за КС, на якому запропоновано 10% акцій.

o o o o