Новий закон про "зелений" тариф: чи вирішаться проблемні питання?

Минуло більше місяця, як набув чинності закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії". Він має на меті вирішити ситуацію, що склалася на енергетичному ринку щодо питання "зеленого" тарифу. Чи вдалося розставити всі крапки над "і"?

Чималий інтерес з боку інвесторів до ринку альтернативної енергетики та прагнення вскочити в "останній вагон" для отримання "зеленого" тарифу без аукціону спричинили зростання частки виробленої "зеленої" електроенергії.

А відсутність на державному рівні належного фінансування виплат за "зеленим" тарифом призвела до збільшення боргів, від яких потерпали виробники електроенергії з ВДЕ (відновлюваних джерел електроенергії). Ринок очікував, що новий закон змінить цю ситуацію. Чи так сталося, як гадалося?

Про нововведення

Однією з головних змін, впроваджених законом, є зменшення "зеленого" тарифу, яке планується досягнути за рахунок застосування понижуючого коефіцієнта до існуючої ставки "зеленого" тарифу. Залежно від типу джерела альтернативної енергії та дати вводу його в дію коефіцієнти застосовуються від 0,975 до 0,4.

Чи вирішить такий підхід проблему енергетичного ринку? Сумнівно. Адже він є штучним, а регулювання ринку електроенергії відбуватиметься в ручному режимі. Звісно, це може знизити критичність ситуації, та питання відсутності в держави коштів для оплати "зеленого" тарифу, на жаль, так і залишиться відкритим.

По суті новий закон лише відтерміновує проблему дефіциту коштів, оскільки зниження тарифів не є достатньо вагомим, щоб в перспективі вирівняти баланс розрахунків на енергоринку. А існуючу заборгованість держава планує покрити шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики. Та рано чи пізно її доведеться віддавати.

Закон також торкається питання балансування енергетичного ринку. Зокрема, вводяться нормативи відшкодування небалансів виробника "Гарантованому покупцю". Для джерел потужністю до 1 МВт частка відшкодування збільшуватиметься щорічно на 10%, починаючи з 2021 року. Для джерел понад 1 МВт — з 2021 року відшкодовується 50%, з 2022 — 100%.

Однак, виникає питання: чи мають виробники електроенергії можливість забезпечити балансування свого виробництва для дотримання вимог? Ситуація на ринку свідчить, що ні. При цьому закон вкотре оминає питання необхідності приєднання енергосистеми України до єдиної енергетичної системи Європи, що могло б стати ефективних заходом вирішення існуючої проблеми через імпорт і експорт електроенергії з Європою. Жодних кроків у цьому напряму так і не заплановано.

Законом також вносяться певні зміни до процедури проведення "зелених" аукціонів та розподілу квот на "зелений" тариф. Вони мають розв'язати деякі проблемні питання процедури та усунути існуючі прогалини. Враховуючи, що жодного аукціону так і не провели, важко оцінити ефективність та доцільність внесених змін на практиці.

Розкритикована експертами норма щодо застосування надбавки для тих виробників "зеленої" енергії, які використовують обладнання українського виробництва, також знайшла своє місце в законі. Варто згадати, що схожі норми були й раніше, однак фактично мали на меті лобіювання інтересів конкретних виробників обладнання й негативно впливали на розвиток галузі.

Та не все так сумно. Закон, щонайменше, пропонує шлях виходу із глухого кута, в якому сьогодні знаходиться "зелена" енергетика.

Про гарантії

Головним питанням, яке наразі турбує інвесторів, залишається: якщо держава один раз вже знизила "зелений" тариф, що стане на заваді зробити це ще раз? І ним вони переймаються серйозно, адже прийнятий закон — це лише відтермінування проблеми, а не її вирішення. Формально з цією метою він вводить до закону "Про режим іноземного інвестування" стару норму про гарантію захисту від змін законодавства. Та й щодо цього нововведення виникає чимало питань.

Нагадаю, що колись в Україні існувала норма про "застосування законодавства в старій редакції протягом 10 років". Її скасували через низку зловживань, коли окремі компанії через суди отримували преференції при імпорті чи виробництві продукції, ухилялись від сплати мит, сертифікації, виконання нововведень законодавства, які призводили до збільшення витрат при імпорті чи виробництві.

Тому виникає питання: які запобіжні механізми були передбачені в законі для уникнення повторення ситуації? Відповідь невтішна: жодних. Більше того, якщо на меті було надання гарантій для виробників енергії з альтернативних джерел, то чому зміни передбачають запровадження норми "для всіх"?

Ще одне невирішене законом питання: що робити з інвесторами, які не погодяться на "вдосконалення" "зеленого" тарифу? Нагадаю, що не всі виробники електроенергії з ВДЕ підписали меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики в Україні.

Та й серед тих, хто підписав цей документ, є заяви, що прийнятий закон не в повній мірі відповідає домовленостям, досягнутим раніше. Виробникам електроенергії з ВДЕ ніщо не завадить звернутись до Європейської енергетичної хартії чи до суду з позовом про порушення своїх прав як інвестора відповідно до угод про взаємний захист інвестицій.

Якщо це станеться, то "вирішення проблеми", запропоноване прийнятим законом, може коштувати Україні дорожче, ніж сама проблема.