Ефект апное для Кремля: чи спрацювали антиросійські санкції?

Із наближенням другої річниці повномасштабного вторгнення західні медіа із математичною константою тиражують невтішні висновки – антиросійські санкції украй неефективні. Видання Politico наводить красномовний приклад – росіяни зуміли поновити імпорт мікроелектроніки до рівня 2022 року. Чи означає це, що санкції не спрацювали? 

До повномасштабного вторгнення західний світ здебільшого схилявся до думки, що санкційним батогом вдасться змусити Кремль до поступок, або ж принаймні суттєво обмежити його мілітарні дії. Утім, на другому році великої війни з Україною з'ясувалося, що це не зовсім так. Попри те, що західні обмеження мали суттєві наслідки для економіки РФ у перший рік війни, вони не призвели до руйнації путіноміки.

Таким чином, кремлівська економічна машина зазнала несподіваного ефекту апное – «пацієнт» пережив тимчасове припинення дихальних рухів, які згодом успішно відновилися. Попри це росія залишається найбільш підсанкційною країною у світі, перебуваючи під дією 13 тисяч найрізноманітніших санкцій – це більше, аніж було введено проти багатьох інших країн разом узятих. Прямо зараз триває узгодження положень 12-го пакету санкцій, тоді як перший був реакцією на визнання «ДНР» і «ЛНР» у лютому 2022 року. Це при тому, що значні обмеження проти кремля вводилися ще з 2014 року та навіть раніше («Список Магнітського» – 2010 рік).

За даними Світового банку, у найкритичнішому 2022 році ВВП рф зменшився лише на 3,5%. Тоді як цьогоріч росіяни фіксують його зростання на рівні 2-3%. Ба більше, Росія збільшує видатки на військо з цьогорічних 3,9% до 6% у наступному році. Зростає виробництво ракет, дронів, танків та іншого військового високотехнологічного обладнання. Хоча для нього мало б вже давно не бути складників. Російська сировина – від нафти до зернових – все ще чудово продається у світі.

Чому ж попри весь тиск і намагання зупинити агресора політично-економічними методами, їх ефекту росія не відчула? І чи точно не відчула?

Почнемо з найважливіших відповідей на питання «чому санкції не спрацювали»?

• Неглобальність санкцій. Їх ввели чотири десятки країн з майже двохсот. В глобалізованому світі у росії все ще залишаються цілком офіційні й великі ринки збуту.
• Немиттєвість санкцій. Санкції за принципом «об'являємо зараз – вводимо потім» ще більше згвинтили ціни на енергоносії, добрива, метал тощо у 2022 році. Всі прагнули придбати сировину з надлишком, поки вона є в доступності на ринку. Наслідок – наддоходи рф.
• Нетотальність санкцій. Закриваючи одну або декілька дверей для імпорту чи експорту, дуже часто західні країни залишають декілька відкритих, через які й починають йти товарні потоки. Чіп для бойового дрона можна дістати й з умовної пральної машини.
• Недотримання санкцій. Компанії-посередники та навіть цілі країни допомагають рф обходити санкції, створюючи «сірі схеми» для підсанкційної продукції та сировини.

Картина невтішна, але вважати, що санкції зовсім не діють, все ж не потрібно. Давайте пройдемося по головним позитивним наслідкам того, що санкції були введені:

• Втрата традиційних ринків. Так, СРСР, а згодом росія поклали десятиріччя і десятки мільярдів доларів, щоб «підсадити» Європу на газову голку. Всі ці зусилля були знівельовані. І повернення рф на той же європейський ринок навіть в довгостроковій перспективі є малоймовірним.
• Додаткові витрати. Купити чіп і купити чіп з націнкою у 50%, транспортувати нафту давно побудованим нафтопроводом чи придбати для цього цілий флот танкерів – це все-таки різні витрати. Так, росія все ще може імпортувати та експортувати. Але додаткові суми для цього – це мільярди й мільярди незароблених коштів, які могли б піти на війну.
• Заблоковані активи. Понад 300 млрд доларів – це гроші, які б зараз дуже знадобилися росії, але які в неї забрали, заарештувавши рахунки.
• Криза найтехнологічніших галузей. Так, розібрати все ту ж пральну машинку й дістати чіп все ще можливо, але зробити пральну машинку, не кажучи вже про чіп для неї – вже надскладно. Майже всі найтехнологічніші компанії світу знаходяться в західних країнах, їх партнерство з рф в розробці нової техніки тощо є практично неможливим. В довгостроковій перспективі це значно посилить технологічне відставання рф, а значить і можливість ведення нею нових війн.

Санкції, як механізм, безумовно працюють. Але чи працюють вони так, як це було задумано – скоріше ні. І точно не так, як би нам цього хотілося. Недостатня продуманість ефекту санкцій під час їх введення, дотеперішня невирішеність низки очевидних проблем не дали й не дають можливостей реалізувати їх повною мірою.

Для посилення їх ефективності потрібно зробити їх глобальними, тотальними, швидкими у введенні й важкими для обходу. Тоді з кожним місяцем їх наслідки росія відчуватиме все більше. 

Сподіваємося, що союзники України все ж зможуть закрити їх очевидні діри. І питання «а чи діють санкції?» перестане навіть задаватися, адже очевидною відповіддю буде «так, діють».