За останні роки межа між подібними сценаріями стала менш очевидною. І саме тому рекрутеру вже недостатньо просто звірити CV з LinkedIn і провести стандартне інтерв’ю.

Фейковий кандидат може пройти навіть кілька етапів перевірки

Один із найгучніших прикладів — справа Крістіни Чепмен. Її засудили за участь у схемі, яка допомагала північнокорейським фахівцям працевлаштовуватися, використовуючи чужі персональні дані. У ній використали особисті відомості 68 громадян США та ошукали 311 компаній.

Проте не всі випадки з фейковими кандидатами та сфальсифікованим досвідом пов’язані з підміною особи. На ринку трапляються кейси використання «орендованих» імен і документів, викуплених профілів у LinkedIn, технологій face swap, дипфейків під час відеоспівбесід і засобів зміни голосу. І, звісно, лишається актуальним просте прикрашання досвіду у резюме.

На що вказують дослідження:

• Понад 75% компаній знаходили невідповідності в даних кандидатів. Найчастіше — у відомостях про досвід роботи, освіту та судимості (HireRight Global Benchmark).
• 45% кандидатів визнавали, що покращували подачу досвіду в резюме, аби відповідати вимогам вакансії, ще 21% приписували собі навички, якими насправді не володіли взагалі (Greenhouse Workforce & Hiring Report).
• 35% менеджерів стикалися з ситуаціями, коли у віртуальному інтерв’ю брав участь хтось інший замість кандидата (Checkr Survey).
• 18% інтерв’юерів стикалися з кандидатами, які, ймовірно, використовували deepfake під час співбесід (The Greenhouse 2025 AI in Hiring Report).

Стандартні перевірки не завжди допомагають виявити фейк. У 2024 році компанія з кібербезпеки KnowBe4 публічно розповіла, як найняла фейкового кандидата на посаду Principal Software Engineer. Не допомогли чотири інтерв’ю, збір рекомендацій та background check. Тобто сам факт наявності кількох етапів відбору вже не гарантує, що система спрацює.

За прогнозами Gartner, ситуація лише загострюватиметься: до 2028 року кожен четвертий профіль кандидата буде фейковим. Якщо прогноз справдиться хоча б частково, перевірка консистентності профілю стане такою ж базовою частиною роботи рекрутера, як скринінг досвіду.

Найчастіше фейк видає себе не технологією, а деталями

Гучні справи про викрадені особистості чи laptop farms можуть створювати враження, що фейкові кандидати — проблема, далека від України. Насправді українські рекрутери також регулярно стикаються з фейками.

У роботі нашої команди я рідко бачу ситуації, де профіль одразу кричить: «Я фейковий». Навпаки, підозрілим часто стає занадто хороший профіль.

Проблеми починаються, коли просиш пояснити контекст:

• Над яким продуктом ви працювали?
• Хто ним користувався?
• Яку проблему вирішувала ваша команда?
• Чому обрали саме це технічне рішення?
• Який результат воно дало?

За красивими формулюваннями раптом немає причинно-наслідкових зв’язків.

Особливо складно перевіряти кандидатів, які вказують досвід у великих міжнародних компаніях. Знайти конкретного менеджера, отримати рекомендацію чи просто ідентифікувати людину через публічний digital footprint значно важче.

У нашій практиці був і значно яскравіший випадок: одного кандидата команда ледь не передала клієнтам сім разів. Щоразу він приходив під новим ім’ям і з іншим профілем.

Трапляються неперсоналізовані email-адреси, університети, яких не існує, спеціальності, яких ніколи не було у зазначеному ВНЗ, або LinkedIn-профілі, історія яких не збігається з CV.

Бувають і простіші невідповідності. Людина зазначає, що багато років жила або навчалася у певній країні, але не орієнтується у базовому локальному контексті. У нас були кандидати, які розповідали про релокацію до родичів у Дніпро чи інше українське місто, але під час розмови дивувалися факту повномасштабної війни й не могли пояснити обставини свого переїзду.

Найбільше таких кейсів наша команда бачить у міжнародному найманні — зокрема серед Blockchain, DevOps і популярних стеків на кшталт React, Python та Java.

Прикрашання CV нікуди не зникло

На фоні deepfake та викрадених особистостей легко забути про значно простішу проблему — свідоме спотворення досвіду. Моя колега Катерина Павлова, IT Recruiter в ITExpert, розповідала мені про показовий кейс зі своєї практики:

"Кандидат звернувся за консультацією з пошуку роботи. Уже під час розмови стало зрозуміло, що його справжній запит — скласти резюме так, ніби він не початківець, а сильний middle-фахівець, а також підготувати його до співбесіди, щоб рекрутери та технічні інтерв'юери не помітили невідповідностей. Звісно, я відмовилася йому допомагати у цьому".

Прибрати з CV нерелевантний короткий проєкт, змінити структуру або детальніше описати релевантні задачі — звична робота над резюме. Додати роки досвіду, якого не було, технології, з якими людина не працювала, чи неіснуючий проєкт — уже інша історія.

Що я перевіряю в першу чергу

Я б не радила створювати жорсткий чек-лист у стилі «нова сторінка LinkedIn = фейк». Це швидко призведе до хибно позитивних результатів і відсіювання нормальних кандидатів.

Натомість корисніше перевіряти послідовність усієї історії. Ось кілька яскравих ознак потенційної фейковості на перших етапах спілкування:

1. Хронологія не сходиться. Кандидат працював у компанії до її заснування, вказує формат on-site у місті, де немає офісу, або має нетипові дати навчання у ВНЗ. Такі деталі часто видно ще до першого дзвінка.
2. Цифровий слід виглядає зібраним нашвидкуруч. Профілі в LinkedIn, GitHub, Djinni й резюме ніби належать різним людям: не збігаються дати, локації, ролі, контакти. Або профілі існують, але в них немає жодної історії, яка підтверджує заявлений рівень.
3. Кар’єра підозріло точно підлаштована під вакансію. Кандидат має досвід роботи з кожним потрібним стеком, сертифікат і доменний досвід, йому підходять будь-які умови, графік і формат роботи. Справжній досвід майже завжди має межі, компроміси й зони, де людина скаже: "Цього я не робив".
4. Є правильні слова, але немає причинно-наслідкових зв’язків. Людина впевнено говорить про масштабування, оптимізацію та імплементацію, але не може чітко пояснити, для якої частини продукту було застосоване рішення, які конкретні задачі бізнесу це розв’язало тощо.
5. Заявлена географія не збігається з поведінкою. Кандидат відповідає у години, нехарактерні для таймзони, погоджується на дзвінок у будь-який час або не орієнтується в базовому контексті країни, де нібито жив і працював.
6. Будь-який факт складно підтвердити. Кандидат не надсилає сертифікатів, які вказані у резюме, рекомендації неможливо перевірити, компанії чи університети не існують, а на прохання показати приклад роботи фахівець надсилає Github-профіль з проєктами на всі випадки життя або переводить розмову на іншу тему.

А от антифрод-інструменти допомагають, але не гарантують, що підміну вдасться виявити під час співбесід. У практиці ITExpert був випадок, коли навіть спеціалізований сервіс не розпізнав дипфейку під час відеоінтерв’ю.

Разом із фейковими профілями зростає й ризик хибних підозр. Новий LinkedIn, нестандартний кар’єрний шлях чи слабка камера вже можуть викликати недовіру. Завдання компанії — побудувати перевірку так, щоб вона відсікала підміну й водночас не карала людей за нетипову біографію.