Як заробляти на хендмейд доріжках — досвід майстрині Надії Прекрасної

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронировать участие

Чотири роки тому лікар-психолог Надія Прекрасна зрозуміла, що хоче зайнятися рукоділлям, а саме ткацтвом. За цей час вона не лише опанувала секрети ремесла, а також долучилась до апсаклінгу (творчої переробки відходів у предмети мистецтва, побутові вироби, аксесуари, одяг) і дає нове життя старим речам. Крім ткацтва, Надія має ще один бізнес — фарбує нитки для вишивання натуральними барвниками. Delo.UA вона розповіла, чому обрала ткацтво і не поспішає продавати свої вироби за кордон.

З лікарів — у ткалі

Я за освітою лікар-психолог — закінчила Національній  медуніверситет імені О. О. Богомольця і перші кілька років дійсно пропрацювала за фахом — психологом. Проте мене завжди тягло до рукоділля. Вперше заробляти на цьому я спробувала ще вісім років тому — почала шити торбинки з екологічних матеріалів з різноманітними візерунками, які продавала на Андріївському узвозі. Там і познайомилась з людьми, які в майбутньому стали не тільки моїми клієнтами, а й колегами.

Але в далекому 2010 році це залишалось моїм хобі, а думка займатись виключно хендмейдом лякала мене. Страхів було вдосталь — покинути основну роботу, залишитися без грошей, не зуміти реалізувати власний бізнес. В цих думках і страхах я прожила до 2014 року. Обставини склались так, що я звільнилась з роботи, і постало запитання, що робити далі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Из Днепра в Хьюстон: как украинцы продвигают уникальные медицинские технологии

Саме в цей час я зрозуміла, що хочу займатись ткацтвом, тому почала шукати, де навчають цьому. Моїм першим вчителем була Олена Кирилівна з Музею Івана Гончара, що біля Києво-Печерської лаври. Вона навчила мене азам ремесла — які види ткацтва існують, як заправляти основу для ткацтва, як працювати з пряжею, як ткати, використовуючи різні види ниток. Килимарство я вивчала у Валентини Колінько в Огирівці в Полтавській області.

Після навчання я вирішила займатися крайками (вузький пояс, за допомогою якого утримувався стегновий незшитий, а пізніше зшитий одяг), а також доріжками.

Разом з подругою Оксаною Радецькою ми створили спільну майстерню. Назву для неї я ще не придумала. Речі продаємо через наш особистий бренд у Facebook.

Що потрібно для бізнесу на доріжках

Початком свого бізнесу вважаю той момент, коли я купила ткацький верстат. Він мені обійшовся в 200 євро. Його продавали через спеціалізовану групу в Facebook. Цей верстат виготовлений в Україні, в Івано-Франківській області. Він доволі простий як в роботі, так і в транспортуванні, а найголовніше — не потребує великого приміщення і вміщається в кімнаті.

Взагалі, у ткацтві приміщення для роботи дуже важливе. Знаю майстрів, які купували дорогі шведські або фінські верстати за 600-1000 євро і більше, але не працюють на них бо не мають зручного приміщення. З великим устаткуванням існують проблеми не тільки через їх габарити, воно також створює багато шуму — для роботи на ньому потрібно отримати спеціальний дозвіл.

Тому друге питання, яким я зайнялась, власне приміщення. Спершу знімала кімнату у Києві, однак було мало місця для верстата. Минулого року переїхала у приміщення в передмісті Києва, в Гатному.

Окремий головний біль для мене — це матеріали. Це зумовлено кількома причинами. По-перше, щоб виткати доріжку потрібно, щоб нитка не містила у своєму складі еластан, оскільки при пранні краї доріжки робляться нерівними. По-друге, більшість матеріалів, з якими я працюю, не виготовляють в Україні, і доводиться купувати їх за кордоном, за винятком вовни.

Тому моя партнерка Оксана Радецька запропонувала робити доріжки зі старих речей, які вона купувала на секонд-хендах. У неї уже був цілий склад, який чекав на нове життя. Ми вирішили, що час настав, і почали з них робити доріжки. Для цього ми розпускали светри, з отриманої нитки ткали вироби. Тут потрібно зауважити, що не кожен светр підходить для апсаклінгу — важливо, щоб річ була зв'язана, а не зшита з окремих шматків.

Для виготовлення доріжок використовуємо нитки різних кольорів — білого, чорного, рожевого. Інколи експериментуємо і робимо доріжки з люрексом.

Ціна на ці вироби залежить від метражу та від матеріалу, а також від часу, який іде на її виготовлення. Наприклад, 1 кв. погонний метр доріжок коштує 250 грн, якщо у виробі є металеві нитки або з люрексом — 260 грн за погонний метр.

Новий експеримент

Минулого року я розпочала ще один суміжний бізнес — почала фарбувати шовкові нитки натуральними барвниками. Ця справа знайшла мене, певною мірою, випадково. Мені подзвонила моя знайома з новиною, що вона знайшла класні шовкові нитки, і я вже о 9 ранку була біля магазину.

Я проаналізувала ринок і зрозуміла, що в Україні є попит на шовкові нитки для вишивки. Крім того, шовкові нитки відрізняються від звичайних ниток муліне тим, що вони більш міцні, а також красивіше виглядають у вишивці, особливо підходять для вишивки гладдю.

Шовк, який я купила, був світлого кольору, і його можна було фарбувати у різні кольори. Вирішила, що для його фарбування буду користуватися лише натуральними барвниками. По-перше, це більш екологічно, а по-друге, натуральні барвники довше тримають колір. Наприклад, жовтий колір дає куркума, помаранчевий — лушпиння цибулі. Однак найскладніше добитись рожевого кольору та кольору фуксії. В природі його дає лише кошеніль. Це невеликі жучки, які живуть на кактусах у Мексиці. Це один із найдорожчих барвників у світі — 50 грамів коштують близько 900 грн.

Нитки, пофарбовані кошеніллю. Фото: А. Владико

В Україні ніхто не займається продажем кошенілі. Її можна придбати лишень на деяких сайтах у Західній Європі, у Великобританії, але вони доставляють в Україну. Тому довелось просити друзів, щоб вони мені купити і передали в Україну.

Шовкові нитки в незвичних кольорах користуються великим попитом, незважаючи на їх ціну — одне пасмо (5 грамів) коштує 150 грн. Щоб вишити одну сорочку, потрібно 10 таких мотків.

Бачу, що такі нитки користуються попитом, тому планую і далі купувати шовк. Він, щоправда, не дешевий — 1 кілограм коштує близько 140 євро, але є й дорожче.

Реалізація

Усі свої вироби я продаю через інтернет, переважно через Facebook. Маю також сторінку на Instagram, однак вона менш активна.

Раніше більшість доріжок і ниток я виготовляла на замовлення, але зараз намагаюсь продавати вже готові вироби. Все це пов'язано з ризиками хендмейду. Наприклад, ніколи не знаєш, як себе поведе нитка або барвник. Навіть якщо технологія була повністю однаковою, можна отримати різні відтінки кольору. Тому всіх своїх клієнтів я завжди попереджаю, що колір може відрізнятись від того, що вони побачили на фото.

Багато українських майстрів продають вироби на Etsy, проте, мене поки зупиняє дуже незручна система платежів в Україні. А це дуже важливий фактор для продажів за кордоном, оскільки не всім клієнтам зручно пересилати кошти через Western Union. Проте незважаючи на логістичні труднощі, у мене є клієнти не лише в Україні. Мої доріжки активно купують в Німеччині, а нитки в США.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:   Как ветеран построил бизнес на деревянных игрушках

Щодо України, то помітила, що нитки для вишивання найбільше замовляють в Східній Україні, на Харківщині. В західних областях великим попитом користуються доріжки і крайки яскравих кольорів — червоного, рожевого.

Мене часто кличуть брати участь у ярмарках, але для цього треба мати готові вироби. У мене ж усе розходиться ще до ярмарку.

 Основні ризики

Коли я лише розпочинала займатись хендмейдом, то не врахувала такий важливий фактор, як сезонність. Тому в перший рік на різдвяні свята залишилась без грошей і без замовлень.

Затишшя також на травневі свята — люди переважно відпочивають, тому замовлень майже немає. Водночас багато майстрів розповідає, що літо — це також мертвий сезон. Я з цим не згодна. До того ж літо — це ідеальний час, коли можна проводити розпродажі і готувати вироби для нового сезону.

Ще однин фактор, на який слід звертати увагу, є конкуренція у цій галузі. Коли я тільки розпочинала, то активно ткала для реконструкторів. Це було полотно, обмотки на ноги, каптури. Однак мене звідти витіснили, оскільки стали продавати ті ж вироби дешевше.

Взагалі, останнім часом люди стали більше займатись хендмейдом. Тому важливо у цій справі знайти свою нішу, а також треба бути дуже гнучким і бути готовим до змін. Мені, наприклад, хотілось би займатись крайками і доріжками, але розумію, що завжди так бути не може. Тому я постійно навчаюсь новому.

Нитки для апсайклінгу. Фото: А. Владико

Що далі?

Невдовзі я планую отримати звання народної майстрині. Вже зараз починаю збирати необхідні для цього рекомендації, а також вироби, щоб представити їх на комісію. Якщо отримаю звання, то отримаю доступ до державних грантів і стипендій.

Також планую розширити асортимент. Зайнятись виробництвом коців (об'ємних довговорсових килимів) з фарбованої вовни. В Україні такі килими виготовляють на Харківщині. Вони важкі і дуже теплі. В планах виготовлення килимів з візерунками з вовни. Однак для цього планую купити більший верстат, а також переїхати в інше приміщення. Поки приглядаюсь до приміщень у промисловій зоні.