Чому регулювання цін — це економічний маразм?

  • Володимир Поперешнюк

    співзасновник компанії "Нова Пошта"

Наприкінці року держава почала регулювати ціни на продукти. "Під роздачу" спочатку потрапили хліб, олія, потім додали ще молоко, гречку тощо. Зараз добрались і до газовиків, яких змусили постачати газ виробникам цих продуктів. Звичайно, за встановленими націнками, як постраждалим від газових цін…

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

Як наслідок, ми бачимо, що держава диктує приватним компаніям, кому, що та за якими цінами і націнками продавати. Такі ігри з економікою завжди закінчуються дефіцитом, продуктовими картами та злиднями.

Люди, що знайомі з економічною теорією, розуміють, що ціни — це ринковий сигнал для підприємців. Якщо ціни ростуть, значить попит випереджає пропозицію, підприємці починають якнайшвидше збільшувати пропозицію потрібних людям товарів та послуг. І навпаки, падіння цін, в тому числі у примусовому порядку, стає сигналом зменшувати обсяги або відмовлятися від поставок взагалі.

Таким чином ціни допомагають вирішувати проблеми ринку/споживачів. Це схоже на больові імпульси організму, коли біль сигналізує нам про проблеми всередині. Як і біль, ціни — це симптоми, а не причини проблеми. Тому вирішувати проблему зростання цін шляхом їх штучного стримання — це ігнорувати економічну теорію та розписуватися у своїй некомпетентності.

Важливо розуміти природу зростання цін і знати що з цим робити. Перше, що потрібно знати, це те, що вільна економіка передбачає постійне зменшення реальних цін через природнє збільшення продуктивності праці та конкуренцію. Тобто, у разі відсутності втручання держави в економіку шляхом друку грошей, оподаткування і регулювання, ми б з вами жили в умовах постійного збільшення купівельної спроможності та зниження цін.

Коли ціни зростають, знайте — це справа чиновників. Газова криза в Європі стала чорним лебедем, що просто посилив шкоду, створену протягом останніх двох років українськими чиновниками. Таке різке збільшення цін на газ могло б бути "білим лебедем" та стати чудовою можливістю для розвитку галузі, якби наш газовий ринок був вільним, приватним та конкурентним. Ми б не залежали від імпортного газу, а самі його б експортували.

На превеликий жаль, український ринок видобування і транспортування газу переважно належить державі та невеликій кількості приватних олігархічних груп, тому жодного розвитку там не відбувається. Як наслідок, склалася ситуація, де чиновники, які створили проблему, почали вирішувати свою ж проблему, шляхом створення нових проблем.  І так у геометричній прогресії...