"Українські біженці – не трудові мігранти. Як їм знайти роботу за кордоном?"

Війна Росії проти України стала причиною найбільшої міграції в Європі за останні роки. У пошуках безпеки та захисту від військової агресії РФ від початку війни, за даними ООН, з України виїхало майже три з половиною мільйона біженців. Всередині України налічується майже 6,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб. 

Така численна міграція не може не вплинути як на економіку європейських країн загалом, так і на ринок праці. 

Закордонні компанії ще до початку війни охоче запрошували на роботу українських трудових мігрантів. Як показують дослідження grc.ua, найбільшим попитом у європейських роботодавців користувалися українські ІТ-спеціалісти. Шукали також менеджерів з продажів, фахівців зі сфери будівництва та промисловості, медицини та фармацевтики, працівників сільського господарства, складських робітників, зварювальників та слюсарів, водіїв. Після зняття карантинних обмежень з’явився дефіцит кадрів у сфері послуг, а саме у готелях та ресторанах.

Проте українські біженці навряд чи повністю компенсують кадровий дефіцит у цих професійних галузях, адже структура пропозицій роботи для іноземних пошукачів не відповідає портрету спеціалістів, що виїхали за кордон. Наприклад, найбільше українських біженців, згідно з даними ООН, переїхало до Польщі (59,7%). Прихисток у цій країні шукають більше 2,8 мільйона осіб. Близько 90% українців, що виїхали за кордон, — жінки та діти. Чоловіки переважно залишаються в Україні. Під час воєнного стану існує заборона на виїзд за кордон чоловіків у віці від 18 до 60 років за незначними винятками для деяких категорій.

Якщо подивитися на актуальні пропозиції роботи для іноземних громадян у Польщі, то багато з них адресовані чоловікам. Потрібні, зокрема, муляри, вантажники, водії, різнороби на будівництво та виробництво, сантехніки, зварювальники, робітники комунальної служби та прибиральники тощо. Для жінок пропонується значно менше вакансій. 

Навіть якщо врахувати, що українські біженці, які прибувають до Польщі, Угорщини та Словаччини, не затримуються в цих країнах, а їдуть далі в межах Шенгенської зони, то це не набагато змінює картину. На добре оплачувані вакансії для висококваліфікованих фахівців претендують місцеві жителі європейських країн. Кадровий дефіцит переважно присутній на позиції для низькокваліфікованого персоналу. 

Зрозуміло, що тим українцям, хто переїхав за кордон та залишився без постійного доходу, необхідна робота. Можна шукати роботу у віддаленому форматі в українських компаніях, роботу у форматі фрілансу або офіційне працевлаштування у країні проживання. Право офіційного працевлаштування українським біженцям дає статус тимчасового захисту (temporary protected status) або статус біженця. Отримання статусу біженця може зайняти певний час та тривати максимум до 15 місяців. У цей період іноземець не має доступу до ринку праці. Директива про тимчасовий захист, яку Рада ЄС ухвалила 4 березня, надає право офіційного працевлаштування, проте не у всіх країнах. Так, цей механізм не діє в Данії, Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні та Ісландії. Крім цього, правила перебування та права переселенців відрізняються у різних країнах Європи. 

Для того, аби претендувати на добре оплачувану роботу за своєю спеціальністю, українцям потрібно підтвердити свою кваліфікацію, добре володіти англійською мовою та/або мовою країни працевлаштування, бути конкурентоздатним серед інших пошукачів, тим паче, що на позиції для висококваліфікованих фахівців конкуренція висока серед місцевих кандидатів.

Українцям, які зараз перебувають в очікуванні отримання статусу та дозволу офіційного працевлаштування, варто вже зараз починати активний пошук роботи. Для цього варто звертатися в місцеві агенції з працевлаштування, перевіряти вакансії на кадрових порталах не лише західних, а й українських. Крім цього, зараз створені Telegram-спільноти, в яких публікуються актуальні пропозиції роботи. Є спеціалізовані канали за професійними сферами, країнами. Наприклад, UA Talents, Робота | КСУ (Креативні сили України), UaJobNow та інші.