Зворотний бік лідерства

Останнім часом я багато чую і говорю про лідерство. Наша медіа-група зараз у процесі глобальних змін, а лідерство у такі часи завжди виходить на перший план.

Що ж ми маємо на увазі, говорячи про лідерство? Успіх, харизму, досягнення, енергію, владу, вплив...

Адже лідерство для нашого суспільства — це завжди про успіх, але ніколи — про фрустрацію та вигоряння. Якось не заведено говорити про зворотний бік медалі — стрес, втому, пошук нових рішень 24/7, періодичні депресії та вигоряння. Про розчарування в собі, самотності, і сльозах, і тяжкості, і пошуках сенсу буття, непрохідних кризах…

І може бути, прочитавши мої думки-ескізи, навіяні, до речі, "багатолітнім лідерством", ви "полегшено зітхнете і перехреститеся", що вам не потрібно нести на собі цю ношу. Або навпаки — почнете веслувати на своїй дистанції з подвоєною силою.

Я хочу сконцентруватися на фокусних речах, які турбують мене. Я сама лідер для своєї команди. Більше того, я працюю над репутацією та брендом лідерів. Я ще й політтехнолог, бо бачила цих людей з різної відстані й у різному стані, навіть із тих сторін, які недоступні для загальної маси людей. А там — і розчарування в собі, і самотність, і сльози, і тяжкість, пошуки сенсу буття. І якщо ви хочете стати лідером – не факт, що вам обов'язково потрібно на все це йти.

Отже, мої "нотатки на полях".

1. Я, як двічі психолог, глибоко впевнена, що прагнення бути лідером – це історія про дитячу травму .

Я не вірю в те, що людина зі щасливим дитинством, яка виросла в абсолютному коханні, має потребу боротися і доводити. А лідер - це завжди про досягнення, які "щоб довести". Всі ми - "іскри Божі", народжуємося з певним ресурсом і потенціалом, і, за великим рахунком, - з рівними можливостями. Інша річ — що з цими можливостями відбувається одразу після нашого народження? В які умови ми потрапляємо і як ми їх застосовуємо?

2. Лідерство - це не про "подумати", а про "помислити" .

Винайти щось нове, знайти глобальне значення. Я спеціально вживаю слово "подумати", тому що "подумати" - надто загальне поняття. Ми все про щось думаємо — прокидаючись уранці, думаємо, що вдягнути, що з'їсти на сніданок. Це все побутове. А ось "подумати" - це про світобудову. Це постійне "чому?" - А чому ми прокидаємося? Чому вранці? Чому ми не життєдієм уночі? — і так нескінченно… Це про глобальне значення.

Мало хто з нас ставить запитання — а який сенс мого життя? А він завжди був? Чи він завжди був однаковим? А коли я зрозумів, що саме це сенс? Саме мій? І ось це - про "подумати". Коли ми ставимо собі питання з цієї категорії, ми стаємо потенційними лідерами. Тому що лідер – це завжди про новий шлях, нове бачення, руйнування стереотипів – але не ламкою, а переконанням.

Коли я працювала в промисловому холдингу, я спостерігала величезний розрив між компанією, що управляє, і заводами. Компанія займалася виробництвом, і ми – управлінці – усі, як один, були глобалісти-інноватори. Але коли приїжджаєш на заводи, картинка різко змінюється. Керівники підприємств – типові "феодальні керівники", які займаються операційним менеджментом, вказують, кому куди стати та контролюють кожен крок підлеглих. А опускаючись ще нижче, на рівень окремого робітника ми бачимо, який жах відбувається в його голові. Бухгалтери рахують на рахунках, а ми тим часом впроваджуємо 1C, CRM… І коли мене запитують — а як ти змінюєш цю реальність? - я відповідаю - взагалі ніяк. Я просто малюю іншу картинку та показую альтернативу. Ти хочеш жити у старому світі — окей, це твоє право, але дивись — на іншому заводі все відбувається не так. Давай повезу тебе на інше підприємство, і ти сам побачиш, як працює нова система. І коли людина бачить нові підходи — вона сама заряджається новою енергією. Ламати людину — свідомо загибла історія, інша річ — піддавати сумніву інші думки, намалювати іншу, велику картину світу. Але як це зробити, якщо в тебе її самого немає?

3. Лідерство - це про те, що поруч завжди повинен бути ментор і коуч, тому що в якийсь момент ти впираєшся в стелю і від цього впадаєш у депресію.

Завдяки тому, що мій коуч в INSEAD завжди ставив мені правильні питання, я виховала в собі звичку сама себе питати про все, що б я не робила: це дійсно важливо, чи це моє его в мені каже?

Коли ми ведемо переговори і не можемо домовитися — це тому, що у нас справді різні інтереси, чи ми просто міряємось позиціями, у кого "міцніші і більше"? Адже це вже історія про конкуренцію.

4. Лідерами точно не повинні бути всі.

І водночас, кожен із нас має вміти брати на себе відповідальність за своє власне життя. Я можу сказати, що я лідер сам для себе — коли я беру відповідальність за своє життя, вчинки, за те, де працюю, на якій позиції, скільки заробляю, де я навчаюсь і чи навчаюсь. І навіть коли мене звільняють, це теж моя відповідальність. Значить, мене є за що звільнити — я чогось не довідалася, щось не зробила, не дала результату. А може, я просто не любила цієї роботи, хоч і робила все правильно.

Я вірю, що кожен з нас здатний бути лідером у тій галузі, де він хоче бути. Тут історія лише про масштаб. Лідером можна бути на своєму сходовому майданчику, у будинку, у колективі, у компанії, у країні, у політичній партії — все залежить лише від твоїх амбіцій, бажання та розуміння — а навіщо це мені?

5. Лідер - це завжди нескінченна кількість енергії .

Це працездатність та вміння заряджати інших 24/7. Але ще це вигоряння, втома, стрес, сум. Тому що після будь-якого "гіпер" неминуче настає "гіпо".

Коли ви багато працюєте — і потім раптом вам вранці не хочеться вставати — день, два, три, чотири, десять — це нормально. Не думайте, що ви хворі та не змушуйте себе це робити. У лідерів немає рівномірної завантаження. Криза — якийсь поштовх, який спонукає до пошуку нових шляхів, виникає раптово — і лідери беруть жезл і ведуть за собою. І коли прийде втома – це нормально. Просто треба розуміти, як із нею правильно працювати. Комусь достатньо прийняти ванну, комусь зустрітися з друзями, випити вина, зайнятися спортом, просто полежати. Одна моя знайома, яка керує міжнародним бізнесом у 3 тис. осіб, робить чотки, бо дрібна моторика рук її заспокоює.

Лідер - це про правильне переживання стресу.

6. Лідер - це той, хто відкриває в людях можливість прати кордони та ставить під сумнів звичні поняття "неможливого" .

Іноді мені здається, що всі люди глобального мислення на чомусь сидять. Або до них заходить якийсь прямий потік енергії з космосу. Тому що лідер — це завжди про нескінченну кількість енергії. Ці люди так вірять у свою команду і кожного в ній, що ти сам починаєш вірити в те, що можливо весь світ облетіти за добу.

Один мій екс-шеф працював 24 години на добу, 365 днів на рік. До цього наша компанія працювала лише в Україні, і раптом за один рік ми відкрили представництва у Китаї, В'єтнамі, Польщі — все йшло якимось потоком, і мені здавалося, що ми працюємо на чистому адреналіні. Шеф казав — ідемо, і ми йшли і не бачили перешкоди. Але він міг в одну мить говорити про те, як "космічні кораблі борознять простори Всесвіту", а за мить - поводитися агресивно. І якщо подивитися на нього з погляду годинника, якщо уявити, що кожна година — це не година, а якась ситуація — вона в кожній з них була різною. Міг бути глобальним – а міг операціоністом, керівником – чи виконавцем, міг креативити, а міг працювати руками. І це все у ньому поєднувалося. І він усвідомлював себе як людину, яка може бути у різних іпостасях. І розумів, що у якісь моменти це деструктивно впливає на інших. І саме це розуміння дозволяло йому розвиватись.

7. Лідери дуже мало сплять і багато працюють із психологами — вони вчаться приймати свої слабкі сторони та працювати з ними.

Лідерство — це коли ти кажеш — так, я маю слабкий бік, я якось реагую на зовнішній світ — як звик, і є ймовірність, що це неприємно для інших. Але в нас у тусовці піарників є таке поняття, як "опрацювання". "Пророблено" - означає, що людина працює з психологом, психотерапевтом, психоаналітиком, ким завгодно. Суть у тому, що він розуміє, які у нього слабкі сторони, та працює з ними.

8. Лідерство - це історія про глобальну самотність .

Чим більше ти розвиваєшся і чим вище підіймаєшся по піраміді, тим менше й менше поряд з тобою людей, які тебе розуміють. Я в силу своєї моделі світу бачу його як піраміду. І більшість суспільства — у її фундаменті, там, де базові можливості та потреби. Нічого образливого, це наша реальність. І там нас багато – мільярди. Ми один з одним можемо протягом життя жодного разу не перетнутися. Але як тільки починаєш розвиватися, як тільки ти приймаєш відповідальність за своє життя, ти підіймаєшся. І чим вище ти стоїш - тим менше довкола тебе залишається людей. І на самій вершині їх взагалі одиниці. І вони точно знають один одного в обличчя.

Нещодавно мені запитали — чи буду я розвиватися далі (а у мене 4 вищі освіти, за спиною INSEAD, і непомірний тягар знань та питань до цього світу). І я відповіла, що, швидше за все, одного разу я зупинюся, бо мене й зараз люди вже не дуже розуміють. А я хочу залишатися в діалозі, а не на самоті. Як мінімум, щоб мене розуміла моя сім'я.

9. Геній завжди має вміти максимально спрощуватися!

Зворотний бік лідерства — це мала кількість людей, які розуміють вашу абракабічну мову. Я досі на лекціях з філософії чи психоаналізу продовжую впадати у прірву нерозуміння від професорських промов. А я вважаю себе людиною розвиненою! Але коли мозку дають важчу інформацію, ніж може обробити — він через якийсь час відключається. Тому ви подумайте, а підлеглі взагалі розуміють, про що ви говорите? Це історія про глибоке вміння спрощуватися. Коли ми говоримо - "конгруентність", ми завжди повинні подумати - а ми точно хочемо це слово використати? А воно точно передасть те, що ви хочете сказати? А може, варто пошукати простішу визначення, яка на 100% буде зрозуміла всім?

10. Деколи лідеру доводиться будувати альтернативну реальність, і найскладніше — побудувати її до кінця.

Ми всі хочемо здаватися розумнішими, тому що прагнемо любові та визнання. Звідси наше бажання командувати, кричати: "я кричу, тому що я не отримую від тебе кохання. Дай мені кохання, і я перестану на тебе кричати". Ми думаємо, що здобути щастя можна лише ззовні. Але його можна отримати лише зсередини. Поставити собі запитання — воно у мене там усередині десь у животі є?

Чи багато хто з вас використовує інтуїцію для того, щоб набрати для себе персонал? Впевнена, ні. Але функціональні навички можна напрацювати, професіоналізм виростити. Я ж відчуваю людину животом – це про цінності. Це моя людина – чи ні, вона піде за мною у вогонь та воду – чи ні.

У моїй кар'єрі був момент, коли компанія, де я працювала, на півроку зависла у ситуації турбулентності. Ми були у підвішеному стані і не розуміли, що відбувається. І при цьому не могли вплинути на ситуацію, бо на неї міг впливати лише акціонер. І тільки він знав, як буде насправді. Люди почали звільняються, бо вони перестали бачити у роботі сенс. І тоді я прийняла рішення, що не хочу втрачати свою команду — я створюю для неї альтернативну реальність. Але я чудово розуміла, що я не маю права обманювати людей — я мушу зрештою її, цю реальність, таки збудувати. Я пішла, а моя команда у повному складі працює.

11. Лідерам теж часом буває дуже страшно заглядати собі всередину, і тоді вони тікають від себе.

Це історія про надлюдини, яка теж переживає моменти слабкості. І в ці моменти йому ще складніше - адже він "сильний і все може сам", а про допомогу просити не вміє і не стане. Це потребує великого запасу енергії, яку потрібно добирати — у медитаціях, психотерапії, поїздках, подорожах, спорті — тільки гіпертрофовано.

Зараз багато лідерів пішли до айронменів. Адже це теж не дуже про психологічне здоров'я. Люди, які гіпертрофовано займаються спортом — це люди, яким так страшно зазирнути всередину себе, що краще, здається, тікати кудись зовні. Тому, якщо у вас є бажання переплисти Босфор, спитайте себе — а я хочу Босфор переплисти, чи я від самого себе біжу?

У мене є недолік - я не вмію просити і не вмію приймати подарунки. Але мій психотерапевт одного разу сказав мені таку фразу: коли ти в іншої людини просиш допомоги, ти робиш її трохи Богом. І якщо ти хочеш, щоб люди навколо тебе не відчували кордонів, тобі треба більше у людей просити. Ми, звичайно, все можемо зробити самі. Ніцше взагалі писав про надлюдей, але це не історія про щастя та гармонію.

12. Лідер - це про щирість, але деякі використовують це з метою маніпуляцій, і це правда.

Лідерство це взагалі все про маніпуляції. Але ж "маніпуляція" - це від слова manipula - "рука". По суті, пропонуючи людині рішення, я таким чином просто полегшую йому вибір. І це нормально — якщо я бачу високо і далеко — ясна річ, я розповідаю іншим, що робити і куди йти. Це маніпуляція. Інша річ — що це завжди наш особистий вибір — іти в цю маніпуляцію чи ні?

Я маю достатньо альтернативних варіантів чи критичного мислення, щоб зрозуміти: я хочу туди йти чи ні? Чи я просто прийняв це як факт? Чи поставив я хоч одне запитання? Якщо ваше критичне мислення не прокинулося, то так, вами чітко проманіпулювали. Але якщо ви запитали, якщо ви подумали про альтернативні варіанти і при цьому у вас є ще й бекграунд знань, то все по-чесному. Так, 100%, лідерство - це завжди про маніпуляції, інша річ, що ви з цим робите?

13. Лідери — це три складові : людина, який правильно розвинув власні задатки; співтовариство, де він зміг висунутись, та час/ситуація, де він узяв на себе відповідальність за всіх.

Поки що такої ситуації не виникне — ми начебто і "старші за зірочкою", і в комсомол нас прийняли раніше за всіх, але це поки що не про лідерство. Ці 3 компоненти разом я називаю удачею, і вірю, що вона є. І це про реперні точки, які ти хочеш — не хочеш, але маєш пройти.

14. Лідерство - це ще і вміння вчасно піти .

Підбираючи команду - готуйте приймача, тому що настане момент, коли він виглядатиме краще. Якось ми всі втомимося дивитися на одну й ту саму людину. Тому лідер має тонко відчувати і керуватися своєю інтуїцією для того, щоб розуміти — так, мій час минув, я не дуже зараз у тренді. Моє місце – не тут. І це особиста перемога.