Україна може бути потужним виробничим хабом на кордоні Євросоюзу. Але для цього ще багато чтго не зроблено

«Вікно можливостей» через проблеми з китайською логістикою

Багато виробничих корпорацій побачили ризик у складанні яєць в один китайський кошик, тому хочуть диверсифікувати свої замовлення і частину їх намагаються вивести з Китаю. Україна могла б стати дуже потужним виробничим хабом на кордоні Євросоюзу (при цьому, не перебуваючи в ЄС).

Порівняно з Китаєм ми ще маємо трудові ресурси та певні конкурентні переваги. Йдеться насамперед про транспортну логістику: доставка з України швидше та дешевше.

Китай підняв ціни на логістику в 5-6 разів, що дуже б'є за собівартістю продукції. Всі рахують гроші і розуміють, що потрібно частину замовлень виводити з Китаю. Але поки що цим користуються лише наші східно-європейські сусіди. Дуже серйозні інвестиції йдуть у Середню Азію, у тому Узбекистані неймовірний інвестиційний бум.

В Україні поки що не відбувається нічого, хіба що дрібними бризками йдуть невеликі інвестиції, переважно воліють інвестувати в спекулятивні папери типу ОВДП, ніж реальний сектор.

І великий ризик, що неймовірну можливість, яку дає 2022 рік, ми можемо проґавити.

Не ставитися до внутрішнього інвестора як до «дійної корови»

Щоб приходили інвестиції, будь-яка країна, як і будь-який бізнес, має показувати конкурентну перевагу. Але у нас із трибун говорять про іноземних, а не місцевих інвесторів («Хочемо залучити іноземних інвесторів»). А ставлення до внутрішнього інвестора таке собі: мовляв, куди він подінеться, це ж звична дійна корова, яка має сплачувати податки та мовчати.

Вважаю, що нас недооцінені можливості внутрішніх інвесторів та переоцінені можливості іноземних інвесторів, які, як я вже зазначав, часто вважають за краще інвестувати в ОВДП, а не реальний сектор економіки.

Які кардинальні реформи чекає бізнес від влади

У країні немає кардинальних реформ. Точково з'являються якісь закони. Наприклад, ухвалили наприкінці року дуже добрий закон про локалізацію у машинобудуванні та деяких інших галузях. Тепер при держзакупівлях враховуватиметься частка місцевих складових, а отже, корпорації будуть зацікавлені переносити виробництво в Україну.

Але багато чого для бізнесу досі не зроблено. Ми не відчули спрощення отримання технічних умов нових модернізованих виробництв.

Ми не побачили спрощення процедури оренди земельних ділянок під існуючі виробництва та інвестпроекти. Це болісне питання для багатьох: тут свідомо все ускладнено. Навіть ті, хто готовий сплачувати податки, витрачають так багато нервів та грошей на те, щоб отримати договір оренди землі або правильну методику розрахунку, що взагалі відмовляються від цієї витівки.

Не сталося спрощення оподаткування та регулювання. Для інвесторів важливою конкурентною перевагою країни була б політика Нацбанку, яка стимулює виробництво, а не лише покупку ОВДП.

Обов'язково необхідно забезпечити захист прав власності. Це величезний пласт проблем як внутрішніх, так зовнішніх інвесторів.

Повинні бути єдині правила гри, а не принцип "друзям все, ворогам закон".

Яка бізнесу користь від скорочення державних витрат

Потрібна політика системного та стабільного скорочення державних витрат, які зараз становлять понад 40% від ВВП.

Якщо ми хочемо бути конкурентними, потрібно бізнес не знекровлювати, а робити так, щоб гроші залишалися у бізнесі, адже це забезпечує економічний розвиток. Треба прагнути китайських 17% або хоча б 20-25%. Тоді в економіці залишиться більше грошей, які підуть на розвиток і держава тільки виграє.

Держава має розуміти: щоб збирати податків більше, в абсолютних цифрах вони мають бути меншими, а платити їх має бути простіше. Цього також не відбувається.

Домінує фіскальна політика, а не політика щодо ослаблення податкового преса.

Щоб ми були цікаві для інвесторів, які працюють на загальній системі оподаткування, потрібно її спрощувати (можливо не чіпати спрощену систему, оскільки нею багато хто користується, причому як реальні, так і фіктивні підприємці).

Тільки тоді буде толк. Коли одне підприємство працює на спрощеній, а інше на загальній системі, то, звичайно ж, конкуренція буде не на користь працюючого на загальній системі. Як і у разі недобросовісної конкуренції, коли одні підприємства сплачують податки, інші ні.

Зменшення перерозподілу через бюджет принесе величезну користь для управління країною, оскільки дозволить забрати дублювання функцій різними органами влади, на що витрачається чимало бюджетних грошей. Скоротиться кількість держкомітетів, агентств, комісій, функція яких часто чи щось вкрасти, чи ускладнити роботу бізнесу через заборони та корупцію під час перевірок. Тоді бізнес зможе зменшити витрати на протистояння державі, коли замість того, щоби створювати, має боротися з 72 регуляторами. У нас неймовірна кількість неефективних регуляторів, які можуть кошмарити, штрафувати та закривати бізнес.

Потрібна нульова терпимість до корупції

Підприємці кажуть: навіщо платити податки, якщо все одно розкрадуть? Вони не бачать нульової терпимості до корупції.

Був момент у 1914-1915 роках, коли боялися вимагати хабарі, красти відкрито, а зараз знову цинізм зашкалює. Усі вважають, що так і має бути. Гроші вимагаються, витрати держбюджету корумпуються, а якщо немає можливості корупції, то ці статті стають держчиновникам не цікавими, вони намагаються всіляко саботувати такі закупівлі.

Ми з цим стикалися і я багато писав про це у Facebook. Скільки ми витримали боїв, коли давали найоптимальнішу пропозицію, заощаджуючи бюджету гроші, але раптом це ставало державі нецікаво та саботувалося чиновниками, якщо вони не отримували відкату.  і саботувалося чиновниками , якщо вони не отримували відкату.

Не сталося головного, чого ми чекали від нової влади: нової парадигми ставлення влади до бізнесу. Як і раніше, силовики та чиновники вважають елітою країни себе, а не платників податків. Всіляко наголошується, що Офіс президента робить «Велике будівництво» («Ми тут витрачаємо такі гроші»), депутати розповідають, скільки вони витрачають на гарні проекти для виборців. При цьому ніхто не каже, що витрачаються гроші платників податків, а чи не чиновників. Як і раніше, платники податків для чиновника і силовика — це бариги, комерси, як вони кажуть, підніжний корм.

З бізнесом ніхто не радиться, як наповнювати бюджет та як цей бюджет грамотно витрачати, анонсуються якісь проекти на кшталт "Університет майбутнього" за 7 млрд грн, інші незрозумілі історії.

Не сталося й давно обіцяного закриття кримінальних справ. На початку минулого року їх було 1,2 млн, на початок цього буде, напевно, вже близько 1,3 млн, а то й більше. До 300 тисяч нових кримінальних проваджень на рік отримує біг, але це в основному (крім 1-2%) пустушки, які висять лише для того, щоб періодично вимагати гроші, щоб бізнесмен був на гачку. Якщо бізнес має реальні косяки, тоді потрібна сплата мзди, після чого справа або припиняється, або підвішується.

Ще такі справи часто використовують як зведення рахунків при заказухах (коли конкуренти замовляють одне одного). Коли у прокурора накопичується від 1 до 2 тисяч незакритих кримінальних справ, зрозуміло, що він їх не розслідує ніколи, крім тих, які з якоїсь причини вигідно розслідувати.

Про стратегію енергетичної безпеки

Ми виявилися не готові до енергетичної кризи і залежимо від Росії. Не виникло жодної доктрини чи економічної стратегії енергетичної безпеки. Є ж «Велике будівництво» для доріг, могло б бути велике «Енергетичне будівництво», щоб ми могли бути повністю енергонезалежними від сусідів. Цього не зроблено.

Ми розвивали виробництво в Україні, коли всі говорили, що треба вести його до Китаю, що ми ніколи не будемо конкурентоспроможними. Але бачимо, що попит є. 2021 року ми пошили форму для кінної поліції Німеччини (для 12 тисяч осіб), 2022-го плануємо співпрацю вже для основної поліції. Є контракт із домашнього текстилю: на постільна білизна, подушки, ковдри та матраци у недорогому сегменті.

У нас зараз 11 фабрик, у 2021 році додалася фабрика з виробництва екосумок у Борисполі, яку запустили у новій двоповерховій будівлі в Одесі, збільшивши вдвічі виробничі потужності «ТК-Домашній текстиль».

Незважаючи на проблеми з енергетикою, на відсутність кваліфікованої робочої сили, продовжуватимемо інвестувати у розвиток та розширення виробництва.