Деолігархізація від Зеленського або чи всі "тварини рівні"?

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Це стало філософією української влади у багатьох її діяннях. У тому числі у уявній боротьбі з олігархами, тіньовим бізнесом та корупцією. Чому уявний? А щоб не виходити постійно…  

Спробую пояснити на пальцях.  

Отже, на шляху до повної монополізації влади та тотального контролю над ЗМІ, один із лідерів "Слуги" Олександр Корнієнко, вийшов із "геніальною" ініціативою - вішати "олігархічну плашку" на телеекран. Дуже демократично. Крім "розстрільних списків" від РНБО (порушуючи Конституцію та загальноєвропейські догми, записані в тому числі в Європейській Декларації прав і свобод), вирішили піти ще далі,   та влаштувати інформаційне гетто. Тільки замість жовтих зірок – "олігархічні плашки". Щоб, мовляв, знали, які негідники володіють тим чи іншим телеканалом… Без суду та слідства, оголосивши цих людей ворогами….  

І нехай тепер хтось із "слуг" спробує хоч заїкнутися про "нашу європейську інтеграцію" та європейські цінності.

Які, до біса, цінності? Свобода слова та право вибору, конкуренція та єдині правила гри, чинна система правосуддя та антимонопольне законодавство, презумпція невинності та Верховенство права, політична відповідальність та невідворотність суворого покарання за корупцію – ось базові демократичні цінності у цивілізованому світі.  

Все інше — від лукавого: гасла, "кліше", "відосики" і спроба бути святішими за папу Римського і хитріших одеського рабина.  

До речі, хіба на Заході провідні телеканали та авторитетні видання належать водіям тролейбусу? Чи, можливо, власники ВПС та СNN, Washington Post та New York Times не впливають на політику? Нісенітниця собача! Впливають ще як! Одні підтримують республіканців, інші – демократів. Те саме і в Європі. Практично всі провідні журналісти та аналітики є дуже авторитетними та впливовими персонами, які формують громадську думку.  

Тому не треба розповідати казки про "боротьбу з олігархами", які не повинні впливати на економіку та політику.  

Корінь зла зовсім в іншому — тотальної корупції в держсекторі, відсутності єдиних правил та прагнення Зеленського та його оточення до узурпації влади, правового свавілля та усунення конкурентів та потенційних суперників.  

Та й сам, так званий Антіолігархічний Закон, є розсадником політичної корупції та правового нігілізму. Не хочеш до реєстру — домовляйся і присягни на вірність влади,   разом зі своїми активами та ЗМІ. Апетити у "випускників Трускавця" зростають. Одного "Великого крадівництва" їм уже мало.  

Крім того, сам по собі "реєстр олігархів", написаний у кабінеті президента та озвучений Даниловим нарівні з "олігархічними плашками" на екранах - це сама   справжня   дискредитація громадян України та має кримінальний характер.  

Мало того, ці хотілки Зеленського призведуть до остаточного краху економіки, і жодні інвестнянечки не допоможуть залучити інвестиції в нашу економіку. Гроші завжди тікають із кримінальної, корупційної та непрогнозованої країни. Сьогодні саме з України походить, небачений досі, відтік капіталу.  

Західні інвестори тікають із України. А внутрішнім інвесторам, хто опиниться у цьому реєстрі, стане набагато складніше у взаєминах із іноземними партнерами, кредиторами, Західними фондами, банками та кредитами. Реєстр буде, як тавро ганьби…  

Отже, на їхніх підприємствах будуть змушені думати не про розвиток та конкурентоспроможність продукції на зовнішніх ринках, а про виживання. А значить, скорочення штату та безробіття, зменшення податків та зупинка виробництв, скорочення валютних надходжень від експорту, зростання цін на всі промислові та продовольчі товари. І це все на тлі цін на газ та загальної складної економічної ситуації у світі.

Але нашій "еліті", в особі різних там тищенків, безкутих, корнієнків, третьякових і діджей браунів, це все по барабану.  

По-перше, вони нічого не розуміють у законах економіки.  

А по-друге, їх не цікавить доля держави. Вони тимчасові правителі. Їх цікавить власна влада, бабло та важелі тиску на великий бізнес, який у найважчі моменти завжди підставляв плече державі та бездарній владі.  

Наведу лише два яскраві приклади.  

Кожен четвертий (!) балон із киснем у наших лікарнях – приватна компанія Метінвест.  

Порятунок розграбованого ставлениками Коломойського Центренерго також взяла на себе не держава, а приватна компанія, законтрактувавши і доставивши необхідну кількість вугілля. Та й зараз, повністю проваливши підготовку до зими, і опинившись на межі зупинки цілих галузей та стратегічних підприємств, держава зобов'язала (!) приватні компанії віддавати 20% видобутого газу за пільговою ціною. А в цей час наш " Укргазвидобування" продовжує освоювати мільярди і... знижувати власний видобуток нашого українського газу.  

Так само, за свавіллям відбувається тиск на компанії, що входять до холдингу Ріната Ахметова, який не захотів поставити свої медіактиви на "службу" Банкової. І тепер іде тотальна атака на ці підприємства, починаючи від зухвалої невиплати європейських грошей із зеленої енергетики, і закінчуючи створенням перешкод для роботи в металургійній, енергетичній та логістичних сферах.

Усі рівні або дехто поза конкуренцією

Звісно, наїзди на бізнес-структури стосуються не всіх. Є виняток. Ми ж пам'ятаємо, що є "тварини" рівнішими.   Мова про   бізнес-імперії, що входить до інтересів Ігоря Коломойського. Сьогодні практично всі його хотілки задовольняються Банковою. Бажаєте прикладів? Їх є у мене

Про тих, хто дивився на "Центренерго" від Коломойського і доведення цієї державної компанії до банкрутства я вже згадував. 2,5 млрд. збитків наш рахунок. Неслабко, погодьтеся.  

Найдорожчий бітум у Європі, який без конкурсу задіяний на "Великому будівництві", також поставляються заводами Коломойського. Крім того, "Нафтогаз" нещодавно тишком-нишком віддав приватному акціонеру Укрнафти - тому ж Ігорю Валерійовичу - 700 млн кубометрів газу на суму 20 мільярдів і хотів віддати ще 3,5 млрд кубометрів. І віддали   б, якби ми не зчинили шуму.  

Йдемо далі. Десятки мільйонів із держбюджету на модернізацію злітно-посадкової смуги у Дніпрі, аеропорт якого повністю під контролем групи Коломойського.  

Нещодавно українські суди ухвалили низку рішень, що списують понад 400 мільйонів боргів Коломойського перед державою. Та й у лобіюванні експорту електроенергії з Росії також брали участь люди, пов'язані із цією групою. Така ж хрень твориться і на залізниці, коли вирішили провернути аферу століття зі списанням практично всіх вагонів (70% з них на ходу) та закупівлі на 100 ярдів, більша частина яких кредити, вагонів на заводах Тігіпка та Коломойського. І таких прикладів десятки…

Ну а вишенька   на торті – це бажання Коломойського за підтримки Банкової роздерибанити Укрнафту, в контроці йому належить 42%. Так ось, за задумом авторів цієї жахливої витівки, все непотрібне хочуть залишити державі, а більшість солодких активів, таких, як 26% родовищ газу та понад 75% нафти віддати у "правильні руки". І лише активна позиція небайдужих людей та наші постійні Звернення на ім'я Президента змушують учасників цієї злочинної змови брати паузу. Чергові збори акціонерів намічені на 17 лютого.

Як то кажуть, подивитися.  

Що отримує влада натомість? Повну лояльність телеканалу 1+1, синхронне зі слугами голосування групи "За майбутнє", яку контролює люди все того ж таки Коломойського, та допомога у створенні власного медіа-холдингу для тотальної пропаганди на користь президента та його почту.  

У чому ж "секрет" такої тотальної залежності президента від однієї людини?  

Висловлю свою думку. Думаю, що у Ігоря Коломойського є забійний компромат на всіх хлопців із 95 кварталу, а спільне виведення грошей в офшори через рахунки цих же творчих персонажів,   лише зміцнює залежність Зеленського від забаганок власника групи Приват.  

Ось Вам і вся Деолігархізація. Ось вам і європейські цінності. Ось вам, друзі, і подвійна мораль. Хоча, подвійний моралі, як і риби другої свіжості,   не буває.