Кабмін створює "Міністерство кіно". "95 квартал" вирішив у ручному режимі керувати грошима?

Заява про відставку, яку написав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко після того, як Кабмін ухвалив рішення вивести Державне агентство з питань кіно з підпорядкування Міністерства культури (причому принизливим способом — за відсутності профільного міністра), викликало безліч дискусій про те, навіщо Кабміну множити міністерства, чи змінить таке рішення щось у кіногалузі, чи ми маємо чергову ситуацію "а ви, друзі, хоч як сідаєте...".

Опитані Delo.ua експерти та учасники ринку взагалі кажуть: Офіс президента, де працює багато кіновиробників з "95 кварталу", виведенням Держкіно з підпорядкування Мінкульту та створенням окремого Міністерства кіно (що спровокувало відставку Олександра Ткаченка), — не інакше як намагається підпорядкувати собі сферу кіно у країні.

Іван Козленко: "Держкіно де-факто і не підпорядковувалося міністерству, а безпосередньо керувалося з Офісу президента"

Своїм рішенням Кабмін мав на меті перепідпорядкувати державні кінопідприємства (кіностудії та Довженка-Центр) зі сфери управління Мінкульту під юрисдикцію Держкіно, вважає Іван Козленко, колишній керівник Довженка-Центру, культуролог, менеджер. Цей процес розпочався ще рік тому і набув активної фази навесні.

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

"З огляду на те, що кіностудії вже десятки років не виконують своїх статутних завдань (тобто не знімають фільми), а два з них перебувають у стані банкрутства/санації, передача їх під Держкіно здається мені логічною лише з одного боку: Держкіно має забезпечити їхню приватизацію.

Це єдиний розумний шлях, адже дотувати величезні неефективні майнові комплекси заради виробництва на їх основі фільмів, які набагато дешевше зняти десь ще, нерезонно", - зазначив Іван Козленко.

А "останньою краплею", яка змусила Ткаченка написати заяву про відставку, стала програна боротьба за бюджет Мінкульту. На думку Козленка, причина набагато вагоміша, ніж перепідпорядкування Держкіно", - зазначив Іван Козленко.

"Рада з підтримки кінематографії, складена з бізнес-партнерів Андрія Єрмака (керівника ВП, - Delo.ua), тому найкраще підтвердження", - написав Козленко у своєму посту у Facebook.

Кіно з моменту "постачання" пані Кудерчук главою Держкіно де-факто і не підпорядковувалося Мінкульту, а безпосередньо керувалося з Офісу президента.

Новим міністром культури, за його словами, найімовірніше стане сьогоднішній заступник міністра Карандєєв, якого називають "дивлячим" Олександра Ткаченка від Офісу президента.

"Це саме він блокував утворення нових ЦОІВ (центральний орган виконавчої влади, — Delo.ua), про які пише міністр, "координував" проведення конкурсів з відомими результатами, керував процесом передачі кіностудій в управління Держкіно, тим самим набуваючи безмежної лояльності з боку ВП ". У цьому випадку бюджет Мінкульту буде переписаний з урахуванням інтересів національних спілок, театрів, цирків та творчих колективів, що означає повернення у дореформений час, преференції для шароварництва та дотування неефективного державного менеджменту, робить висновок Іван Козленко.

Людмила Горделадзе: "Нічого плодити монстрів, що управляють"

"Я не бачу в цьому (створенні окремого "міністерства кіно". — Delo.ua) нічого позитивного. Нічого плодити монстрів, що управляють", — прокоментувала виведення Держкіно з Міністерства культури Людмила Горделадзе, засновник компанії "Кіноман" (оператора кінотеатру "Жовтень") , член першого складу Ради з державної підтримки кінематографії у 2019-2021 роках

На її думку, розробка стратегії розвитку кіно має залишитися завданням Міністерства культури та інформаційної політики. Тим більше, зараз, коли кіно стоїть на порозі колосальних змін свого ринкового використання. Виробництво кіно не повинно зосереджуватись лише на екрані кінотеатру. З'явилося більше ринків і ці ринки повинні структуруватися. "Хто це робитиме. Невже в Держкіно з'являться стратеги, які галузь розбудовуватимуть правильно?" – сумнівається Людмила Горделадзе.

Вона відзначає ще один важливий момент, пов'язаний із фінансуванням виробництва кіно/ Треба давати варіабельну можливість отримати гроші. Чим більше джерела фінансування, тим швидше розвивається креативна індустрія, вважає Горделадзе.

Наразі керівництво Держкіно дуже вибірково ставиться до ринку та просуває "своїх" і не пускає "не своїх".

Ірина Подоляк: "Усі хочуть розпоряджатися державним пирогом"

Держава не має стратегії розвитку культури, вважає Ірина Подоляк, колишня заступник міністра культури при Володимирі Бороднянському, екс-нардеп та співавтор багатьох законопроектів. Ознакою цього є те, що відбувається зараз, як і все те, що з 2019 року відбувалося із Міністерством культури, каже вона. Спочатку було злиття чотирьох міністерств в одне, потім відділення Міністерства спорту, потім передача Держтуризму назад під Мінекономіки, зараз відділення Держкіно.

"На рівні держави культурними політиками ніхто не цікавився, поки не з'явилися гроші: сотні мільйонів стали виділяти з бюджету на виробництво фільмів, з'явився Український культурний фонд, який також має багатомільйонний бюджет", - вважає Ірина Подоляк. Завдяки цьому почала вимальовуватись культурна політика.

"Але зараз ми бачимо таку політику: безгоспних грошей не має бути, прозорі процедури не мають жодного значення — призначення керівників того ж таки Держкіно було скандальним (призначили не того, хто виграв у конкурсі, а того, хто був би слухняним). Теж і з Українським культурним фондом, і з тим, що Олександр Ткаченко не підписав контракт із переможницею Довженком-Центром, і вона досі залишається "в.о".

Інтерес до Держкіно продиктований тим, що зараз при владі (і у Раді, і в Офісі Президента) багато людей, пов'язаних із кіновиробництвом, які хочуть у ручному режимі ці гроші використати.

"І їм не потрібна ще одна ланка у вигляді якогось там міністра. І прізвище міністра не має значення", - зауважила вона.

"Всі хочуть розпоряджатися "державним пирогом", бо державні гроші - це можливість реалізації влади", - каже Подоляк. На її думку, неповага до міністрів, і не лише до Ткаченка, є одним із проявів авторитарного способу управління.

"Міністерства не є суб'єктами формування та реалізації політик, всі замовлення та вказівки надходять з Офісу президента", - уклала Ірина Подоляк.

Проте, не всі такі однозначні на думці, що це рішення влади — це погано.

Поліна Толмачова: "На кіно подивилися всерйоз як на індустрію"

На кіно подивилися серйозно як на креативну індустрію, а не просто як на частину культури, тому відділення Держкіно від Міністерства культури — це добре, вважає Поліна Толмачова, член Ради з державної підтримки кінематографії, екс-директор з маркетингу та PR FILM.UA Group.

Це демонструє, що ми в Україні намагаємось побудувати кіноіндустрію, а не просто дотаційну історію підтримки культури

Вона наголосила на тому, що кіно — це стик культури та виробництва, яке є великим економічним потенціалом. А завдання Держкіно як виконавчої влади — забезпечувати, щоб знімалися фільми, дотримувалися бюджетів та термінів. Якщо ми подивимося на ту саму Польщу, де виділено функцію кіно, і подивимося на успіхи польського кіно, то зрозуміємо, що це, напевно, правильний шлях.

Філіп Іллєнко: "Всі функції будуть зосереджені в одному органі, і це збільшить ефективність"

Позитивно оцінює виведення Держкіно з Мінкульту в окреме міністерство Філіп Іллєнко, екс-глава Держкіно, який зараз займається кінопроектами як продюсер та режисер. Він вважає, що ефективність роботи відомства зросте.

Держкіно ще десять років тому стало окремим центральним органом виконавчої влади, на який було покладено реалізацію державної політики у сфері кінематографії, і підпорядковувалося це відомство Кабміну, але при цьому його роботу координував міністр культури, уточнив Іллєнко.

Як людина, яка знає "кухню" зсередини, вона звернула увагу на два такі моменти. По-перше, Міністерство культури мала функцію формування політики, а значить, у його компетенції залишалися всі регуляторні акти. По-друге, бюджетне фінансування йшло через Міністерство культури як розпорядника коштів першого рівня.

Ці два нюанси (можливість затверджувати регуляторні нормативні акти та розпоряджатися бюджетними грошима першого рівня) дозволяли Міністерству культури впливати на Держкіно, бо це є ключові речі: правила конкурсу затверджуються наказом Міністерства культури, обсяги бюджетного фінансування формує Міністерство культури.

"Наскільки я знаю, ухвалою Кабміну функції формування державної політики передаються Держкіно. Тобто воно фактично має стати міністерством, - зазначив Іллєнко. Очевидно, що Держкіно тепер потрібно буде розширити штат, можливо, за рахунок співробітників, які працювали в Мінкульті.

Якщо всі функції будуть зосереджені в одному органі, це збільшить ефективність Держкіно, оскільки піде Міністерство культури, яке у багатьох процесах було додатковим посередником.

Бюрократичні процедури забирали багато часу та сил, зауважив він: "Деякі документи, які ми подавали до Кабміну, довго лежали в міністерстві. Один раз було, що рік пролежали без руху, поки я не влаштував скандалу".

Негативно оцінює Іллєнко та конкурси кінопроектів, які проводило Міністерство культури: "Це дуже дивні конкурси, які проходять за 3,5 місяці. Оголошується конкурс, через два-три тижні мають бути подані проекти, тиждень їх оцінюють, а через півтора місяці вони мають бути здані. Яка може бути якість? Це сором і ганьба".

Також Іллєнко звернув увагу на негативний результат запуску ребейтів , яким мав займатися Мінкульт. "У своєму блозі міністр культури (Олександр Ткаченко, — Delo.ua) написав, що завдяки хлопцям у кіно стався прорив. Але тільки система видачі цих хлопців не працює, і їх ще ніхто не отримав. Для мене шок, коли публічна людина, міністр , записує собі в актив систему, яка не працює і через яку починаються скандали, які пообіцяли тим, хто прийшов сюди знімати кіно (французький продакшен, який зняв фільм "Останній найманець" для Netflix, — Delo.ua), а тепер виявилося , що вони не можуть їх отримати", - зазначив Іллєнко.

Олена Гладських, спеціально для Delo.ua