Російські state-owned медіа сурмлять про "повернення України до РФ". Чому це оплачені фантазії, не підкріплені реальністю

Ця агресія і абсолютно необґрунтована війна почалась не у 2014 році, коли Кремль анексував Крим та відтяпав в України 7% території, створивши на них квазідержави під "промисловими" назвами "ЛНР" та "ДНР". 

Історія почалась ще у прадавні часи. У 1169 році Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський підступно розорив Київ. Місто та українська держава загалом на кількасот років втратили свою потугу. Через кілька сторічь почалась славетна козацька доба, яка живилась опором прото-Росії. Зрештою, у 1654 році український гетьман Богдан Хмельницький підписав з царською Москвою так звану Переяславську угоду, яку здебільшого трактували як "возз’єднання з Москвою". Зрештою, Україна стала частиною царської Росії й СРСР і тільки у 1991 році стала незалежною, суверенною державою.

Більше не брати

Російські медіа чи то через законодавчий "батіг", чи то через власні ідеологічні переконання майже завжди підтримували політичний курс своєї держави. Українці усвідомили це у 2014 році, коли ЗМІ (особливо державні) охоче сприйняли протизаконну анексію Криму. 

А коли колишній військовий Ігор Гіркін 12 квітня 2014 року захопив місто Слов’янськ і, за його особистим зізнанням, "натиснув на спусковий гачок війни", медіа радо повідомляли про успіхи "республіканських" армій та поразку армії української, яка тільки набирала міць.

Зрештою, ось по-справжньому правильний підхід: хімічно чистий напад Росії на Україну – це лише наступна фаза війни, яка тривала вже восьмий рік. 

До атаки на нашу країну Кремль готувався ретельно, на всіх фронтах. Москва підім’яла під себе Білорусь, зробивши з неї свою військово-політичну колонію. Придушила свободу слова. Перетворила Крим на військову базу. Підкупила політиків у Німеччині, Австрії, Франції та Польщі.  

Державним медіа у цій кампанії відводилась традиційна роль – надати інформаційне прикриття, яке б, принаймні, не заважало військовій атаці на Україну та, за можливістю, їй сприяло. 

Тут нічого дивного немає – російські медіа вже навчились потужно та системно відпрацьовувати конфлікти (згадайте тільки Крим та роль вже ліквідованого каналу LifeNews під час захоплення східних територій України).

2022-й рік не став виключенням. Те, що для державних російських ЗМІ (а це велетенський холдинг з фінансуванням у 2020 році у розмірі 1,3 млрд євро) був розроблений медіаплан з повідомленнями про "успішну спецоперацію на Україні" та "падіння маріонеткової держави", ми дізнаємось з цікавої історії. На третій день російсько-української війни, зранку 26 лютого на провідному державному порталі "РИА Новости" російський пропагандист-колумніст Пьотр Акопов оприлюднив абсолютно нацистську по змісту колонку. Варто лише навести пару характерних цитат.

- "Владимир Путин взял на себя — без капли преувеличения — историческую ответственность, решив не оставлять решение украинского вопроса будущим поколениям". Що це, як не фашистське "Endlösung der Ukrainische Frage" — "рішення українського питання"? 

- "Неужели кто-то в старых европейских столицах, в Париже и Берлине, всерьез верил в то, что Москва откажется от Киева? В то, что русские вечно будут разделенным народом?". Про право українського народу на самовизначення свого майбутнього не йдеться у принципі. 

Колонка мала на меті закріпити успіхи російських військових, які у результаті Blitzkrieg мали захопити Київ та, ймовірно, поставити втікача Віктора Януковича на президентський трон. Тобто, існував інформаційний план, який включав в себе комунікацію перемоги Росії та поразки України. І фраза зі статті "Тепер цієї проблеми немає – Україна повернулась до Росії" вказує на те, що 26 лютого мала завершитись триденна блискавична спецоперація Росії. 

Втім, того дня Україна, як ведмедиця, опиралась атакам, то ж про швидку перемогу не йшлося. Колонку Акопова зняли й більше її не оприлюднювали.  

Добровільне рабство

"Пушилін (ватажок "ДНР" — Авт.) заявив, що темпи проведення військової операції на Україні йде з випередженням графіку", — повідомив після обіду 1 березня російський державний ІТАР-ТАСС. 

Це лише один з тисяч прикладів, як сузір’я тамтешніх state-owned ЗМІ виправдовують, дезінформують та, зрештою, запобігають потраплянню до росіян правдивої інформації, яка, як відомо, веде до ухвалення правильних рішень.

Російський режим і далі витрачатиме мільйони на підконтрольні собі ЗМІ – без них соціальне напруження в країні може призвести до акцій протесту, мітингів та – хай так і буде – демократичної революції. 

Але країни заходу мають зрозуміти, що, як і в 2014-му, у 2022-му межа між державними інтересами та потужностями російських медіа цинічно стерті. Тому ці ЗМІ – Russia Today, 1 канал, Россия, Россия-1, Sputnik etc – варто сприймати як звичайну зброю. 

Вона, звісно, не вбиває фізично, але виправдує смерті, каліцтва та насильства. Так їх і треба сприймати.