Джазова весна у Києві: Tecora Rodgers Quartet

19 березня, об'їхавши вже чотири українських міста, команда дала концерт в Національній музичній академії і наступного дня вирушає до Львова.

Аркадій Овруцький – бенд-лідер і один з кращих контрабасистів пострадянського простору, киянин за походженням, організував ці гастролі Україною, запросивши справжніх метрів Чикагської школи. За це – йому особлива подяка від джазманів!

В концертному залі святкова атмосфера. Тут і там люди обговорюють культурне життя столиці. Ніби, ще затримка була. І от, почалося.. Якийсь невеликий проміжок часу і вже не мало значення, хто був добре знайомий з творчістю музикантів, хто потрапив на концерт просто випадково – хвилі теплого моря огорнули залу, вводячи всіх у стан джазу. Як вони грали!.. Сольна партія барабанщика – обов'язково.

Це була класика. Класика звучання і такий вишуканий голос Текори Роджерс. Програму складали як відомі джазові стандарти так і особисто близькі для співачки речі. Другу пісню вона виконала на прохання свого чоловіка, який супроводжує її у цій подорожі. "Чоловік сказав – маю слухатись", – мовила жартома.

Загалом, програма концерту – це була можливість познайомитись з госпелз – напрямком в афроамериканській християнській культурі співу, що дуже органічно поєднується з джазовим виконанням. Та, "зал надто формальний для такої музики", – відмітила артистка, заохочуючи нас підспівувати і підтанцьовувати.
 
Антракту не було. Десь у другій частині виступу на слухачів ще чекала несподіванка. Текора розповіла публіці про дівчат, – слухачів її київського майстер-класу, і запросила їх на сцену. Так вони заспівали пару речей колективно, зробили три сольних виступи, за словами співачки – дуже складні для виконання п'єси. Але вийшло пристойно. Композиція під назвою Street Life завершила концерт.

За кулісами вдалося поспілкуватись із солісткою. Мене приємно вразила її безпосередність. Коли потиснули один-одному руки – всі умовності остаточно зникли.

Співачка емоційно розповіла про свою роботу з дівчатами на інтенсиві, що проводила Міжнародна джазова академія в Києві. "Це була плідна співпраця. Деякі речі вони знають краще від мене, адже я не мала такої академічної підготовки", – відмітила Текора. "З шестирічного віку я співала у церковному хорі.. Це і була моя школа". І той її досвід і світобачення, через призму євангельського вчення, стали визначальними для формування репертуару і стилю виконання. Саме духовна музика – хоспелз, складають значну частину її творчого доробку.

Ще питання, на останок: "Який би шлях Ви собі обрали, якби не були співачкою?" "Я би стала лікарем", – відповіла не замислюючись Текора, з вогником в очах. Але дуже добре, що вона стала співачкою, вона і так нас лікує..

Віталій Івасенко