Ціна питання: до чого може призвести держрегулювання вартості продуктів?

Цінники та війна

Український ритейл зіткнувся із катастрофічними викликами повномасштабної війни. Одна з найбільш прибуткових галузей вітчизняної економіки мала колосальні збитки. Скорочення товарообігу в перші місяці війни сягало 75% від довоєнного рівня.

Прямих збитків через війну зазнали тисячі  об’єктів торгівлі. Сотні сучасних супермаркетів взагалі змушені були закритися. Загальна сума збитків, завданих торговельним мережам російським вторгненням, уже перевищила 90 млрд грн. Близько 60% прямих втрат ритейлу припадає на об’єкти торгівлі харчовими продуктами.

Окрім прямих втрат активів ритейлерів внаслідок бойових дій, суттєво зменшилися також виторги магазинів через зниження споживання продукції населенням, адже багато громадян виїхали за кордон, а ще більше – почали суттєво економити.

Фактично ритейл на сьогодні отримує збитки по усьому виробничому ланцюжку. Торговельні мережі платять завжди й за все — навіть якщо товар було знищено разом зі складом або він залишився на тимчасово окупованій території. 

Але простою фіксацією проблем у галузі ритейлери не обмежуються. Вони не тільки оперативно їх вирішують: відновлюють торговельні об’єкти, адаптують логістику та постачання до воєнних умов — мережі намагаються втримати асортимент і ціни на базові продукти на потрібному рівні. Останнє вони роблять в умовах часткового енергозабезпечення своїх об’єктів. Всі ці та багато інших заходів торговельних компаній спрямовані на виконання соціальної місії бізнесу та спроб забезпечити його прибутковість.

"За перші два місяці війни втрати продовольчого ритейлу становили близько 30 млрд грн. З жовтня у зв’язку з відключенням електроенергії для галузі почався новий випробувальний період: як забезпечити роботу критичної інфраструктури та де знайти додаткові кошти. На тлі віялових відключень у торговельних мережах відбувається падіння товарообороту, збільшення часу оборотності товарів, простої магазинів сягають 50% робочого часу. Для закупівлі генераторів деякі мережі вже витратили до 100 млн грн. Передбачається, що такі витрати по одному суб’єкту можуть досягти 400 млн грн. Ще одним із важливих питань також є поновлення роботи магазинів на деокупованих територіях (наприклад, у Херсоні). На сьогодні це є більш соціально відповідальною функцією мереж, адже про прибуток тут говорити складно", –  зазначає Асоціація ритейлерів України.

Один з найпотужніших викликів для українського ритейлу – швидке наростання інфляційних процесів в країні. Чинників інфляційних "перегонів" чимало, проте найголовнішим з них експерти визнають наслідки руйнівної війни в Україні.

"Наразі споживчі ціни дійсно зростають. Відбувається це тому, що йде війна і держава має фінансувати насамперед військові витрати. А це завжди супроводжується в економіці інфляційними процесами", – пояснює ситуацію з інфляцією президент CFO Club Ukraine, професор Київської школи економіки Михайло Колісник.

За офіційною статистикою наразі маємо рекордний рівень споживчої інфляції за останні 12 років моніторингу у співрозмірних економічних одиницях, зокрема лише за перші 10 місяців поточного року індекс споживчих цін на товари та послуги в Україні зріс на 79 в. п. за базовою шкалою 2010 року (тобто з 316% у грудні 2021 року до 395% у жовтні 2022 року). Попередній рекорд на позначці у 57 в. п. за 2015 рік протримався лише до липня поточного року.   

Проте такі темпи зростання цін у Нацбанку вважають помірними з огляду на виклики війни та багаторічні інфляційні рекорди в деяких інших країнах світу. Приміром, у Туреччині й Аргентині інфляція вже перевищила позначку 80%.

До п’ятірки найдинамічніших товарних груп за ціною увійшли яйця, овочі, фрукти, транспортне пальне та риба. Так, яйця й овочі подорожчали за останні 12 місяців у 1,8 разу. На окремі товари ціни за січень – жовтень, за даними Держстату, зросли у 2–2,6 разу. Серед антирекордсменів – цибуля ріпчаста, морква, антибіотики та рис. У деяких всеукраїнських мережах супермаркетів цибуля ріпчаста у листопаді вже коштувала 47 грн./кг, рис – 73 грн. за 800-грамовий пакунок, а яйця відбірні – 94 грн. за десяток. Отже, рівень інфляції стосовно багатьох базових харчових продуктів, пального, невідкладних ліків і деяких інших товарів першої необхідності у 2–5 разів вищий за середній споживчий показник, яким Держстат, НБУ й інші владні структури намагаються "заколисати" населення та бізнес. 

Негативну динаміку споживчих цін на харчові продукти визначає комплекс факторів. Серед них – втрата частини територій для збирання врожаю, втрати виробничих потужностей і складських запасів, вирізання поголів’я худоби та птиці через неспроможність прогодувати, необхідність самостійного генерування електроенергії для виробничих потреб, здешевлення національної грошової одиниці, подорожчання пального та транспортних послуг, дороге банківське кредитування тощо.

За спостереженнями "АТБ", на тлі віялових відключень у мережах відбувається падіння товарообороту, збільшення часу оборотності товарів, простої магазинів сягають 50% робочого часу. Для закупівлі генераторів деякі  мережі вже витратили до 100 млн грн., передбачається, що такі витрати по одному суб’єкту можуть досягти 400 млн грн. "Одним із важливих питань також є поновлення роботи на деокупованих територіях (наприклад, в Херсоні), що також на сьогодні є більш соціальною відповідальною функцією мереж, адже про прибуток тут говорити складно", — кажуть в компанії.

У різних регіонах країни – свій набір чинників. Проте результат дуже схожий – зростання цін на харчові продукти і на заході країни, і в центрі, і на сході на 30–35% за перші 10 місяців поточного року. Особлива ситуація хіба що в частково деокупованій нещодавно Херсонській області. Тут харчі подорожчали, за даними Держстату, на 87%. Однак є підстави прогнозувати, що з часом аномальне відхилення від середньоукраїнського показника нівелюється завдяки допомозі регіону з боку сусідніх областей і центральної влади.      

Детальний порівняльний аналіз цін на основні споживчі товари за регіонами підтверджує узагальнений висновок про те, що загалом динаміка споживчих цін по всій Україні схожа. Мають місце лише незначні, об’єктивно зумовлені  особливості на кшталт помірніших цін на сало та рибу в західних областях країни, дешевших ліків у східних тощо.      

На жаль, експерти прогнозують подальше зростання інфляції, принаймні протягом найближчих місяців. Зокрема фахівці Нацбанку України очікують підняття рівня споживчої інфляції ще на понад 5 в. п. за IV квартал 2022 року.  

"До кінця поточного року інфляція продовжить прискорюватися та досягне 30% –насамперед під впливом шоків пропозиції та погіршення очікувань, що викликані війною, а також високої світової інфляції", – вважають в НБУ.

Схожі песимістичні очікування і безпосередньо у підприємств продовольчих галузей. Дві третини суб’єктів господарювання у виробництві та ритейлі вважають, що протягом жовтня – грудня 2022 року ціни на їхню продукцію продовжать зростати. Такі результати опитування підприємств, оприлюднені нещодавно Держстатом.

Про механізм інфляційної спіралі та можливі наслідки її формування попереджає керівник програми MBAF в KMBS, PhD Євген Пенцак. "Виробники, щоб забезпечити сталість виробництва в умовах зростаючої інфляції, вимагають у ритейлерів передоплати або зменшення терміну оплати за поставлену в мережі продукцію. Відповідно, ритейлери закуповують продукцію меншими партіями за вищими цінами у виробників. Враховуючи високу вартість фінансового ресурсу, ритейлер змушений підіймати націнку, а тому споживач зменшує обсяги споживання відповідних товарів. При цьому падає ефективність виробництва у товаровиробника. До того ж він повинен збільшувати заробітну плату своїм працівникам, щоб хоча б частково компенсувати їм висхідну вартість споживчого кошика. Зі зростанням інфляції зростає вартість грошей, що призводить до подальшого підвищення цін на харчові продукти. А тому й держава, спостерігаючи за зростанням вартості кошика, вимушена індексувати зарплати та пенсії, запускаючи верстат для друку грошей. Далі ця петля починає міцнішати і може дуже скоро зашморгнутися", – вважає Євген Пенцак. 

Разом із цим деякі експертні установи почали демонструвати позитивні настрої на подальшу перспективу. В Нацбанку сподіваються, що під впливом зменшення безпекових ризиків і певного вщухання світової інфляції, а також виваженої власної монетарної політики вже у 2023 році можна очікувати на зниження інфляції в Україні до 21%. Прогноз сміливий, аби лише  держслужбовці не видавали бажаний тренд за дійсність.

Важелі влади

З огляду на стійке зростання споживчих цін в Україні до приборкання інфляції намагається долучитися і держава. Проте часто такі спроби мають зворотний ефект. Приміром, як це сталося у випадках з обмеженням роздрібної надбавки на соціальні товари та строків розрахунків за такі товари.

"Одним із невдалих прикладів державного регулювання є встановлена державою гранична роздрібна надбавка на певний перелік соціальних товарів розміром 10%, а також визначені строки розрахунків за поставлений товар протягом 10 днів. Як наслідок, на ринку продовольчих товарів все одно відбувається зростання цін шляхом збільшення закупівельних цін постачальників (у середньому на 25–30%), а ритейл змушений шукати додаткові кошти для покриття витрат", –  зазначають в Асоціації ритейлерів України. 

Ринок ритейлу досить конкурентний, кожен бореться за свого споживача, отже, різке та значне підвищення роздрібної надбавки неможливе, націнка має бути рентабельною. Внаслідок встановлення строків розрахунків за певні види соціального товару в ритейлі відбувається вимивання коштів, оскільки оборотність більшості товарів значно триваліша. У підсумку ритейл змушений викуповувати цей товар у постачальників. Така ситуація має негативний вплив на формування продовольчих запасів у ритейлі на випадок форс-мажорних обставин (наприклад, у разі відсутності електроенергії). Фахівці АРУ наголошують, що держава повинна все це враховувати.

Нещодавно, на початку листопада, держава зробила чергову спробу вплинути на формування цін на одну з популярних продовольчих позицій – курячі яйця. Мінагрополітики та Союз птахівників України уклали Меморандум про спільні дії для забезпечення стабільності цін на курячі яйця. Виробники яєць у межах Меморандуму взяли на себе зобов’язання наситити внутрішній ринок яйцями, зокрема збільшити чисельність поголів’я курей-несучок та обсяги виробництва яєць. Орієнтовно до кінця року виробники посадять на вирощування 6,5 млн голів добового молодняку птиці, що на 35–40% більше порівняно з поголів’ям вересня. "Документ спрямований на те, щоб не допустити перевищення оптово-відпускних цін реалізації від рівня, за якими яйця постачаються до торговельних мереж на момент підписання документа", – підкреслює виконавчий директор Асоціації "Союз птахівників України" Сергій Карпенко.

За поступливість Мінагрополітики обіцяє включити виробників курячих яєць до першої категорії енергозабезпечення, що дозволить уникнути планових знеструмлень і стабілізує ціноутворення на природний газ для промислових споживачів. Крім того, Мінагрополітики обіцяє, що виробники курячих яєць будуть забезпечені необхідними умовами та ресурсами для роботи, а також отримують змогу залучити доступний кредитний ресурс для своєї виробничої діяльності. "Насамперед мається на увазі доступне кредитування за урядовою програмою "Доступні кредити 5-7-9%", у межах якої виробники можуть залучити до 90 млн грн. на пільгових умовах для поповнення обігових коштів і придбання основних засобів", – пояснює Сергій Карпенко.

З його слів, вже наприкінці жовтня спостерігалася цінова стабілізація на ринку, а з початку листопада почалося зменшення відпускних цін виробників. Це зумовлено збільшенням пропозиції на ринку. За минулі два тижні оптово-відпускні ціни виробників знизилися на 20%. Надалі на ціноутворення будуть впливати ринкові фактори, під дією яких можливе як і подальше зниження цін, так і їхнє збільшення. Виробництво зараз знаходиться в нетипових умовах, внаслідок перебоїв з енергопостачанням порушуються всі технологічні процеси, що призводить до збільшення виробничих витрат, підвищуються ризики збитків внаслідок загибелі птиці.

Позитивно оцінюють укладений Меморандум і в Асоціації ритейлерів України. "Останнім із прикладів, коли держава почала прислуховуватися до бізнесу – укладений меморандум Мінагрополітики та виробників яєць щодо стабілізації ситуації на цьому ринку. Незважаючи на різкий стрибок цін, уряд підійшов виважено й об’єктивно до розв'язання цього питання. Сподіваємося, що такі самі партнерські відносини найближчим часом у влади будуть складатись і з ритейлом", –  зазначає АРУ.

А втім, є й багато скептиків партнерства бізнесу з державою у подібних питаннях. Ще більше – відвертих противників втручання держави у ціноутворення на споживчому ринку.

Президент CFO Club Ukraine, професор Київської школи економіки Михайло Колісник впевнений, що не варто надто хвилюватися з приводу стрімкого зростання цін на певні продукти першої необхідності останнім часом, зокрема на курячі яйця. З його слів, якщо в країні виникає дефіцит якоїсь продукції, відразу з’являються охочі її завозити із зовнішніх ринків.

"Система сама стабілізує ціни на певному рівні. Ринкові механізми без втручання держави встановлять ціни на нових рівноважних позначках, адже Україна вже інтегрована у світову економіку. Найгірше, що може зробити держава у ситуації, що склалася, — це намагатися стабілізувати споживчі ціни. Подібні кроки неодмінно призведуть до зростання ажіотажу та збільшення часу для врегулювання цінової ситуації. Такі дії лише розбалансують економіку. Будь-яка спроба штучно стабілізувати ціни на споживчі товари призведе до їхнього зникнення з полиць магазинів. Натомість розквітнуть чорні ринки, на яких запанують неринкові ціни, і виникне загроза запровадження карткової системи", — пояснює він.

Негативно професор ставиться і до участі у проєктах подібної спрямованості. На його думку, доброго з цього нічого не буде. "Власне бізнес, тобто виробники споживчих товарів і ритейлери, теж не зацікавлені у державному регулюванні цін. Якщо ціни реалізації продукції будуть зафіксовані, то у разі зростання закупівельних цін підприємці не зможуть отримувати маржу для покриття своїх фіксованих витрат. Бізнес втратить життєздатність – він просто перестане постачати товар, тобто заморозить активність, призупинить свою діяльність. Державне регулювання цін може бути виправданим хіба що в якихось інших, глобальних галузях економіки", – додає Михайло Колісник.

Позиція гравців галузі

Не менш категорично висловлюються щодо недоцільності державного регулювання цін і представники реального бізнесу.

Лідер галузі — "АТБ" — вважає, що в умовах воєнного стану, коли бізнес працює в надскладних умовах, має значні збитки, відновлює та відкриває магазини у деокупованих містах та закуповує генератори для своїх торговельних точок, державне регулювання гальмує відновлення бізнесу.

Одними з невдалих прикладів державного регулювання в компанії називають встановлену державою граничну роздрібну надбавку на певний перелік соціальних товарів розміром 10%, а також визначені строки розрахунків за поставлений товар протягом 10 днів.

"Як наслідок, на ринку продовольчих товарів все одно відбувається зростання цін за рахунок збільшення закупівельних цін постачальників (у середньому на 25–30%), коли ритейл змушений шукати додаткові кошти для покриття витрат", — наголошують у "АТБ".

Дмитро Москвічов, директор департаменту із продажу NOVUS, впевнений, що будь-яке регулювання цін не забезпечує зниження цін на ринку. "Лише конкуренція та відсутність дефіциту дозволяє тримати ціни на конкурентному рівні й оптимальне співвідношення попиту та пропозиції. Будь-які регуляції на конкурентному ринку призводять до дефіциту продукції, якщо ця регуляція приносить збитки комерційному підприємству".

На думку експерта, дії які може забезпечити влада для стабілізації цін – це стабілізаційні дії щодо недопущення дефіциту продукції на ринку. Останнім може бути відміна або зменшення певних податків, митних зборів на категорії продукції, які знаходяться у дефіциті або попит на які суттєво зростає.

Водночас в "АТБ" зазначають, що ринок ритейлу досить конкурентний, кожен бореться за свого споживача, тим більш на тлі зменшення доходів у населення, а отже, різке та значне підвищення роздрібної надбавки неможливе, хоча і бізнес не може працювати в мінус, а значить, націнка має бути рентабельною. Внаслідок встановлення строків розрахунків за певні види соціального товару (до 10 днів) у ритейлі відбувається вимивання коштів, оскільки оборотність більшості товарів є значно більш тривалою, а отже, рітейл вимушений викуповувати цей товар у постачальників. Така ситуація має негативний вплив на формування продовольчих запасів у ритейлі на випадок форс-мажорних обставин (наприклад, у разі відсутності електроенергії). Держава повинна це враховувати.

"Держава не повинна втручатися в бізнес, окрім тих представників, які займають монопольне становище чи працюють на монопольних ринках. Як приклад, ми маємо нещодавню ситуацію з пальним в країні, коли Кабінет Міністрів встановив максимальні ціни на пальне  – і воно зникло з АЗС. Що б держава не робила, а ринок все одно відкоригує ситуацію – і це коригування може бути різним: від формування "чорного" або «сірого» ринків до зникнення товарів і знищення всієї галузі. Наша країна вже проходила ці сценарії неодноразово, і незрозуміло, навіщо ми наступаємо на ті самі граблі декілька разів. Регулювання роздрібних цін по товарних позиціях неефективне та шкідливе», – певен директор з фінансів ТОВ «Три ведмеді» Євгеній Букреєв.

Зі слів віцепрезидентки з операційної діяльності корпорації "Біосфера" Ірини Нестеренко, державне регулювання рівня цін призводить тільки до зниження пропозиції. "Ніякий виробник, імпортер чи ритейлер не буде безпідставно завищувати ціни, втрачаючи споживачів або навпаки (в разі жорсткого державного регулювання) – працювати собі у збиток", – переконує вона та зауважує: ­– Ринкові механізми регулювання рівня цін працюють у будь-яких умовах. А вислів про те, що попит створює пропозицію, можна зі 100% впевненістю віднести й до встановлення граничного – саме ринкового – рівня цін».

Державне регулювання цін адміністративними методами завжди приречене на поразку, оскільки бізнес не може працювати у збиток, зазначає нещодавній експерт з фінансів, а нині військовослужбовець. "Обмеження цін на деякі  види соціальних продуктів призвело до того, що виробники почали обходити вимоги через нові специфікації. Згадайте ситуацію з вершковим маслом жирністю 72,5%, яке  практично зникло, а замість нього з'явилося трохи інше, з жирністю 73,5%, на яке вже не поширювались вимоги щодо граничних цін. А обмеження цін на пальне призвело до появи тіньового ринку автозаправок та талонів на пальне", — додає експерт.

Експерти авторитетної Європейської Бізнес Асоціації зазначають: "Визначення ціни – це, безумовно, питання бізнесового характеру. Державне регулювання цін – не той інструмент, що підтримується бізнесом".

У ЄБА нагадують про нещодавні результати своїх зусиль у цьому напрямку: "Асоціація зверталася з відповідними пропозиціями до Міністерства економіки та Мінагрополітики. Деякі з них було почуто, наприклад, щодо скорочення з 11 до 7 позицій переліку соціально значущих продовольчих товарів, на які запроваджено граничний рівень торговельної надбавки, щодо виключення з граничного рівня торговельної надбавки логістичних витрат тощо. За що спільнота дякує".

Знайти баланс

Компромісний варіант врахування інтересів бізнесу та державного регулювання наразі знайти непросто, проте  є кілька варіантів подальшого розвитку подій. Різних варіантів пропонується чимало. Ексклюзивні персоніфіковані стисло наведені нижче.

Натомість найбільш раціональним здається той підхід, що пропонує ЄБА. В Асоціації вважають, що цінове регулювання впливає на роботу бізнесу і через постійні коливання ситуації та, відповідно, собівартості, інколи доводиться працювати в збиток, на додачу до тих збитків, що вже зазнали компанії внаслідок фізичних руйнувань, розриву логістичних ланцюгів тощо. З іншого боку, в нинішній ситуації владу також можна зрозуміти, як і потребу населення в певній фіксованості цін. Тож в цьому випадку бізнесу та владі варто бути постійно в діалозі – аби моніторити поточний порядок дений, дискутувати щодо рішень і разом випрацьовувати їх залежно від подій. Односторонні рішення, очевидно, не приведуть до прийнятних для всіх наслідків.

Більш розгорнуто свою позицію стосовно взаємодії бізнесу з державою на споживчих ринках викладає Асоціація ритейлерів України. Наперед зазначимо лише, що АРУ, як і ЄБА, закликає до плідного діалогу з владою.

Основні тези АРУ такі. Формування цін наразі залежить від багатьох факторів, які неможливо штучно регулювати з об’єктивних причин. В умовах воєнного стану бізнес працює в надскладних умовах, зазнає збитків і має додаткові фінансові витрати, відновлює розбомблені магазини та відкриває їх у деокупованих містах, закуповує генератори для належної роботи торговельних точок тощо. Тому державне регулювання гальмує відновлення стабільності бізнесу. Як показують останні дев’ять місяців, продовольчий ритейл відповідально ставиться до свого головного завдання – забезпечення продовольчої безпеки, а також вміє самоорганізовуватися. Це соціально орієнтований бізнес, який налаштований на забезпечення населення харчовими продуктами навіть у надскладних умовах. І тут держава повинна допомагати, але не державним регулюванням, а спільними ефективними рішеннями. Наприклад, у визначенні продовольчого ритейлу об’єктом, який буде внесений до переліку підприємств, що не підпадають під відключення електроенергії. Найбільш корисною допомогою від уряду була б допомога в налагодженні безперебійного водо- та електропостачання в магазини.  АРУ підкреслює, що це особливо стосується відновлення роботи ритейлу на деокупованих територіях.

На сьогодні влада, як вважають в АРУ, могла б допомогти також фінансово галузі торгівлі. Адже державна програма "Доступні кредити 5-7-9%" працює неефективно, наразі можливість кредитування отримала вкрай обмежена кількість торговельних мереж. Інші форми допомоги ритейлу – невтручання в договірні відносини, зняття регулювання цін стосовно харчових продуктів.  Зараз торговельні мережі працюють над тим, щоб стабілізувати ціни. Будь-яке втручання заважає ритейлу вибудувати свою "економіку". Чим більше від влади втручання, тим менш ефективною є робота ритейлу.

Враховуючи достатню самоорганізованість бізнесу, яка була досягнута за час війни, розв'язання будь-яких питань АРУ бачить у спільному обговоренні з державою та в ухваленні рішень, що враховуватимуть реальну ситуацію для бізнесу. Зараз такий діалог налагоджений. Асоціація працює над багатьма питаннями, але є й до чого прагнути.  В АРУ підсумовують, що найголовніша мета – стабілізація роботи продовольчих мереж і доступ споживачів до харчових продуктів.

Стосовно кредитної програми "5-7-9%" варто дослухатися до думки директора з фінансів ТОВ "Три ведмеді" Євгенія Букреєва та внести відповідні корективи в її реалізацію. Програма «5-7-9%» працює, але через значні затримки з її фінансуванням деякі банки взагалі відмовились від неї, а інші обмежили ліміти фінансування. Тобто відсутність фінансування або його затримка – основна проблема нині щодо отримання підприємствами коштів за програмою «5-7-9%». Це стверджує Євгеній Букреєв.  Дискусійним є також обмеження отримувачів кредитів за ознакою резидентства. Причина дискримінації компаній з акціонерами – нерезидентами України незрозуміла, тож це обмеження виглядає нелогічним. Виникає питання й стосовно ліміту кредиту за цією програмою, приміром, стосовно ліміту у 60 млн грн. для суб’єктів малого та середнього підприємництва. За логікою програми, компанії з більшими обсягами виробництва, на думку представника «Трьох ведмедів», потрапляють у гірше фінансове конкурентне становище, зокрема у разі спроби замістити наявний кредитний портфель коштами програми «5-7-9%».

У мережі "АТБ" називають державну програму "Доступні кредити 5-7-9%" неефективною, бо можливість кредитування отримала вкрай обмежена кількість торговельних мереж. Основна допомога на сьогодні для ритейлу — невтручання в договірні відносини, зняття регулювання цін на харчові продукти. «Наразі торговельні мережі працюють над тим, щоб стабілізувати ціни. Зараз будь-яке втручання заважає ритейлу вибудувати свою «економіку». Чим більше від влади втручання, тим менш ефективним робота ритейлу, — кажуть в «АТБ». — Найбільш корисною допомогою від уряду була б допомога ритейлу в налагодженні безперебійного водо- та електропостачання в магазини. Особливо це стосується відновлення роботи ритейлу на деокупованих територіях».

Щодо нових джерел фінансування учасників продовольчого ринку має пропозицію також співзасновниця та CFO ТОВ "Агреін" Зоряна Росоловська. Вона пропонує запустити партнерські програми цільового бланкового кредитування агровиробників та/або постачальників ЗЗР, насіння, міндобрив до збирання урожаю (може бути застава посівів) для паритетного розподілу фінансових ризиків. Здійснити це можна було б за схемою 50/50. Тобто 50% – кредит банку або державної фінустанови, 50% – товарний кредит постачальників ЗЗР, насіння, міндобрив тощо. Окрім цього CFO пропонує заборонити блокування податкових накладних агровиробникам на власно вирощений урожай і створити установу (платформу) для допомоги в експорті зерна від агровиробників до покупців-нерезидентів без посередників.

Замість обмеження цін на певні види соціальних продуктів держава має можливість вводити механізми стимулювання. Прикладом таких інструментів можуть бути дотації через податкові пільги на такі товари, стимулювання інвестицій у нові технології виробництва або ж підтримка енергоощадних технологій. Такий варіант невідворотно приведе до збільшення конкуренції виробників і зниження цін, запевняє експерт з фінансів, що перебуває нині  на військовій службі. Він пропонує мобілізаційний варіант впливу держави на "чутливі" споживчі ціни.

"Особливим ринковим варіантом впливу держави на ціни може бути використання механізму мобілізаційних завдань на соціальні види товарів. Таким чином, з одного боку, виробники можуть отримати додаткове замовлення для завантаження виробничих ліній, а з іншого – держава може реалізовувати цю продукцію за нижчими цінами, оскільки в ціні буде відсутня суттєва складова маркетингу та реклами", – пояснює наш експерт.

На той випадок, коли держава забажає впливати на рівень цін з намірами полегшити навантаження на споживачів, варто звернути увагу на досвід інших країн. Там це роблять шляхом прямих дотацій або зниження рівня оподаткування, наприклад, ставки ПДВ, зазначає віцепрезидентка з операційної діяльності корпорації "Біосфера" Ірина Нестеренко, наголошуючи при цьому на неприйнятті нею неринкового, державного регулювання цін в принципі.  

У лідера галузі, яким є  торговельна мережа "АТБ", вважають, що є шанс розв'язати проблему з урахуванням думок для усіх сторін. "Враховуючи достатню самоорганізованість бізнесу, яка була досягнута за час війни, розв'язання будь-яких питань ми бачимо в спільному обговоренні з державою та ухваленні  рішень, які будуть враховувати реальну ситуацію. На сьогодні такий діалог налагоджений, працюємо над багатьма питаннями, але є до чого прагнути. Найголовніша мета – стабілізація роботи продовольчих мереж та доступу споживачів до харчових продуктів", — кажуть в компанії.