Україна потребує стратегії боротьби зі СНІДом

Сьогодні на рівні держави щодо боротьби зі СНІДом вже говорять, але це поки що лише розмови. Вже кілька разів говорив про це президент, його дії та слова демонструють увагу до проблеми на найвищому рівні. Я думаю, це має відгукнутися на всіх регіональних рівнях. Щоб вирішити проблему вироблення державної стратегії, розуміти проблему і знати, який результат хочемо отримати, створена Національна координаційна рада України з питань ВІЛ-СНІДу. При цій раді створено шість комітетів, які працюють кожен за своїм напрямком. До кожного комітету входять фахівці у своїй сфері, які напрацьовують певний матеріал, і на його базі рада приймає рішення, які оформляються окремими дорученнями Кабінету Міністрів. Тобто це є початком ґрунтовного підходу держави до вирішення проблеми.

Також високим є рівень залученості державою громадських організацій до вирішення проблеми ВІЛ-СНІДу. Наприклад, одним із двох заступників голови Національної координаційної ради є голова Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ, також до ради входять голови всіх потужних громадських організацій, що займаються цією проблемою. Якщо брати регіональний рівень, то в областях створено координаційні ради, які очолюють заступники губернаторів з гуманітарних та соціальних питань.

Щодо коштів, які надані Україні Глобальним фондом по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією ($92 млн.), то на сьогодні їх розпорядником є міжнародний благодійний фонд «Міжнародний альянс ВІЛ/-СНІД в Україні». До того розпорядником коштів було Міністерство охорони здоров’я, але воно показало свою неспроможність справлятися з цими коштами, грант було призупинено, кошти було забрано і надано міжнародному благодійному фонду. Мені здається, що на сьогоднішній день ці кошти працюють. Вони вкладаються в проекти, є певна стратегія і розуміння того, як і чому розподіляються ці кошти. На сьогоднішній день лікування ВІЛ-позитивних людей в Україні, що є дуже дорогим, дякуючи Глобальному фонду доступне будь-кому, хто цього потребує.

Якщо говорити про саме лікування антиретровірусною терапією, то треба зазначити, що ВІЛ-позитивність автоматично не означає необхідність лікуванні. В Україні є дуже багато людей, які не знають про свій ВІЛ-статус.

Для того щоб була призначена АРВ (антиретровірусна) терапія, потрібні три показники: кількість вірусу в організмі, аналіз на СД-4 (кількість клітин, що відповідають за імунітет) та клінічні показники (розвиток СНІД-маркерних хвороб). На основі цих показників лікар визначає необхідність у лікуванні і призначає схему лікування. При цьому варто зазначити, що РВ-терапія дуже токсична, може викликати побічні ефекти, також її потрібно приймати постійно. У даному випадку мова йде про прихильність до лікування, тобто про чітке дотримання людиною режиму прийому медикаментів. Не всі ВІЛ-позитивні потребують лікування, але всі, хто його потребує, сьогодні ним забезпечені.