Контрагітація: біла чи чорна?

В мене виникає питання: коли за власним бажанням одна з найвищих посадових осіб звільняється з посади, невже журналіст чи випусковий редактор не повинен підтвердити цю інформацію й хоча б до прес-секретаря голови Національної ради зателефонувати й уточнити? Ця інформація пішла і півдня гуляла, поки Шевченко сам не провів прес-конференцію і сказав: “Я взагалі не збирався звільнятися. Це десь з’явилося в Інтернеті чи хтось цей лист написав”. Це класичний приклад того, як буде використовуватися контрагітація на виборчій кампанії. Буде з’являтися інформація, що когось звільнили, чи у в’язницю посадили. І, якщо це буде сплановано, то відповідна кількість каналів це поширюватиме, а потім ти будеш місяць розповідати, що це неправда. Це випадково на сайті з’явилось. П’ять каналів вибачаться, скажуть: “Дійсно, Томенко не крав 100 млн., як ми про це говорили раніше, і не причетний до крадіжки в особливо великих розмірах, яка згідно Кримінального кодексу карається такою-то кількістю років. Ми помилилися. Вибачте. З повагою, такий-то канал”. Ось така безвідповідальність...

Я б хотів, щоб такі дрібні рецидиви, що з’явилися ще до початку виборчої кампанії, не переросли в норму діяльності під час неї. Є певні парламентські інструменти, за допомогою яких можна переносити це в публічну сферу. Тобто, єдиний вихід, як зробити, щоб біла та публічна контрагітація перемогла чорну і брудну, - усі конфлікти або дискусії робити публічними. От я, наприклад, мрію, що під час виборчої кампанії ми побачимо класичні дебати, де зустрінуться Віктор Янукович та Юлія Тимошенко. Вони мусять провести системні, нормальні, цивілізовані дебати між собою, і сказати, що вони в уряді збираються робити. Так, кандидати будуть критикувати один одного, буде контрагітація. Але це чиста боротьба. Бо тоді ми маємо суб’єктів, а не когось, хто це все підроблює.

Інший приклад. От Віктор Янукович, який є прихильником федералізму, має сказати, що він має на увазі. Що йому подобається більше - федерація США чи федерація з елементами конфедерації, як в ОАЕ? З іншого боку - він має усвідомлювати, що перехід до федералізму зліквідує теперішню систему відносин в країні. Це не просто зміни до Конституції. Необхідно схвалити кілька сотень нових законів. Оце називається “федеративна держава”, тому що це повністю інша логіка прийняття рішення в цій країні. По-чесному буде: коли на аргумент прихильника федералізації аргументом відповідатиме противник цієї ідеї. Тому я зараз привертаю увагу і думаю, що ми будемо сьогодні говорити про контрагітацію і якою вона буде під час цієї виборчої кампанії, і чи є в нас публічний, корпоративний, інституційний ресурс обмежити її в публічному середовищі, чи все-таки вона буде домінувати в тіньовому, чорному просторі, а ми будемо допомагати їй переходити в наші дискусії. Я вважаю, що в нас є можливості вперше зробити контрагітацію засобом публічної полеміки, законної, а не вести її в тіньовій площині. І таких інструментів є достатньо багато.

Вихід вбачаю в двох шляхах. Перше: мусимо вчити суддів, мусимо вчити навіть лідерів політичних партій, мусимо готувати менеджерів і тих, хто працює в медіа. Це відповідальна професійна робота, і до цього треба готувати. Під кожну виборчу кампанію, якщо змінюється законодавство, треба вчити, розповідати, пояснювати і т.д. При чому розповідати, як виконувати закон, а не як обійти його, тому що в попередній період партійці і медійники працювали здебільшого так.

І друга обставина. Інноваційність наша буде полягати в тому, що нам треба піти шляхами прецедентів. Нам треба самим зібратися і на якомусь характерному прикладі зробити публічним прецедент стосовно права на відповідь. Чи скажімо, зробимо публічний прецедент стосовно неправильного використання політичної реклами. І всі ми тоді прилучаємось і пояснюємо: “От вперше в історії України на 3-й день виборчої кампанії виникла така конфліктна ситуація, де політик Х чи партія Х вимагала права на відповідь. Це було законним, тому що в повідомленні йшлося про абсолютно некоректні речі, які містилися там”. І т.д., і т.д. Якщо зробити це в 20-х числах січня (бо в грудні ще реальної виборчої кампанії не буде), то в нас уже буде можливість проаналізувати основні вади і проблеми під час прередвиборчої агітації і діяльності ЗМІ і подивитися, що в нас вийшло вже, і як ми можемо по ходу зреагувати на ту, чи іншу ситуацію.

Мене непокоїть вибудована ієрархія новин. Чомусь, наприклад, автомобіль сина Ющенка місяць був топ-новиною. А, наприклад, автомобілі сина Януковича не є топ-новиною. Янукович – найпопулярніший політик сьогодні за рейтингом. Чому, наприклад, автомобілі його сина чи інших громадських, політичних діячів, не є предметом новин на телеканалах. Тобто, є певні корпоративні речі, які видимі тільки для нас.

Необхідно діяти у відповідності до чинного законодавства і відповідно до якоїсь корпоративної етики. Навіть якщо ми вирішимо, що приватне життя політиків і їх сімей є предметом публічної дискусії, то все-таки певна межа і принципи тут мусять бути визначені. Я вважаю, що те, що сьогодні відбувається – це абсолютно чітко є некоректним. Новинна, редакційна політика мусить бути предметом і нашої дискусії, і корпоративної дискусії.

Як людина, яка читає і аналізує столичні дослідження, можу стверджувати, що все-таки пряма політична реклама під час цієї виборчої кампанії буде малоефективною. Досі дається взнаки політична реклама попередньої президентської виборчої кампанії. Є велика недовіра до прямої політичної реклами. Заручником цієї ситуації стала команда Володимира Литвина. Фантастичні кошти пішли на пряму політичну чи опосередковану зовнішню рекламу. Але ефективність близька до нуля. Класні ідеї, мені подобається їх рекламна кампанія, але народ не зреагував. Тому новини, тобто псевдооб’єктивна інформація, є найефективнішим джерелом. Тому саме тут треба аналізувати і контролювати.

Переконаний, ми правильно рухаємось. Ми превентивно хочемо знайти проблему і її вирішити. Навіть якщо із змінами до закону не все вдалося там вирішити, але певні здобутки все ж є. Адже закон ще не почав діяти, а ми сказали, що є проблеми. Зараз можливо вирішити дану ситуацію, а не, скажімо, як в попередні часи, коли почалася потужна політична антиреклама, але ніхто не реагував і не мав засобів для цього. Тепер маємо і в парламенті розуміння, і Нацрада з ЦВК трохи іншими стали.