На виборах має перемагати ідеологія

Бо світ дуже жорстокий. Завтра газ коштуватиме $160. Ми мусимо бути конкурентними і, головне, жити по правилах. Поки ж у нас демократію зрозуміли як те, що можна міліцію посилати. Що в нас можна паплюжити чесне ім’я і не відповідати за це. Знаєте, це як в тридцять сьомому: спочатку розстріляємо у зв’язку з важкою міжнародною ситуацією, а потім посмертно виправдаємо. Я з цим не згоден. Поки не буде поваги від водія, слюсаря, працівника держбюджету, кого завгодно. Поки всі члени нашої партії не зрозуміють, що головне не боятися нікого, розправити плечі і жити гідно, з повагою до себе, я думаю, доти руху швидкого не буде. І я буду за це боротися, як боровся раніше.

З приводу бізнесменів в політиці. Звичайно, країні потрібне відділення влади від бізнесу. Однак чесне. Я можу пояснити коштовний годинник Frank Muller на своїй руці. Але боюсь, що багато депутатів чи тепер опозиційних лідерів цього зробити не зможуть. Вкрай важливо – мета приходу в політику. В умовах хабарництва, бюрократії, тиску я зробив прибутковим підприємство і зрозумів, що не буде острова щастя в морі нещастя. Тому я пішов змінювати правила гри. Вдало чи невдало – вирішувати людям. Але змінювати правила гри треба, поки ми не зрозуміємо, що потрібні самодостатні люди, які не будуть заглядати в долоні чи в кишені першої людини, яка прийшла до тебе. Тоді і корпорації олігархів дійсно піднімуть свою капіталізацію. Тоді підніметься капіталізація всієї країни. Головне – зробити те, про що не домовився ніхто після “помаранчевої революції”. Невже ми не зрозуміли, що треба перестати перетворювати будь-які вибори на бійню, після якої хтось мусить поїхати чи сісти? Чи не можна жити, як всі цивілізовані люди, щоб нас поважали? Нехай перемагає ідеологія, нехай перемагають вчинки, а не балачки і звинувачення. А після цього – право на життя мають всі. Так живе весь світ, і під таку економіку йдуть інвестиції. Поки що ми на третьому місці з кінця. Я в Міністерство транспорту привів багато інвестицій. Я пішов - їх нема. На жаль. Бо побачили, що у нас безладдя. Я не хочу безладдя. Я хочу правил гри для всіх. І для помаранчевих, і для біло-блакитних.

Стосовно можливого блоку НСНУ та Партії Регіонів в майбутньому парламенті. Давайте спочатку пройдемо вибори. А далі - ніколи не кажи “ніколи”, бо будеш в дурнях. Я думав, багато чого неможливо. Я думав, що неможливо, щоб Зінченко ось так вийшов і сказав те, що він сказав. Або візьміть Турчинова, який теж багато чого наговорив. До речі, я не подаю на Турчинова в суд, бо я хочу, щоб помаранчевий рух виграв. І тоді він сформує уряд, сформує політику в країні, бо за це стояв Майдан. А що буде в майбутньому? Курчат по осені рахують, а в нас буде по весні.

Хоча з іншого боку - поки не дуже усвідомлюю, як в нашому форматі політикуму буде працювати політреформа? Як буде відбуватися керування країною?