Українське село помре без дотацій

Європа все пильніше придивляється до України. Ось вкотре самміт з керівництом Європейського Сюзу проведемо. Звичайно, хотілось б, щоб це була не тільки піар-акція. Можливо, нарешті хоч визнають вітчизняну економіку ринковою.

Напевно, влада і представники ЄС будуть знову говорити про адаптацію українського законодавста до європейського. Мовляв, зробите це, тоді й поговоримо про вступ України. Однак, вважаю, що ці балачки від лукавого.

СОТ вимагає відміну дотацій

Справа в тому, що ми межуємо з Європою. І нічого не варто в законодавчому плані видумувати. Єдине - створити такі ж умови для села, які існують у Європі. Ось і все. Наприклад, ми написали закон, який практично повторює всі умови господарювання європейських країн. Це умови про надання державної підтримки розвитку сільського господарства. Абсолютно ринковий закон. Він абсолютно повторює все те, що робиться в Європі. Що закон надає польському, французькому чи німецькому сільському господарству. Але тут починаються дивні речі. Нам кажуть: а приведіть своє законодавство до вимог Світової організації торгівлі.

Найголовніше питання, яке вимагає СОТ від України - відміна пільг у питанні оподаткування аграрного сектора. Окрім того, СОТ вимагає обмежити будь-яку підтримку аграрного сектора до фінансування на рівні одного мільярда ста сорока мільйонів гривень. Скажу більше: згідно підписаних урядовцями протоколів щодо умов вступу в СОТ держава зобов`язується надавати фінансову допомогу селу на рівні 400 млн. доларів, що страшно менше від існуючих дотаційних сум в самих країнах СОТ. Якщо все це зробити, і зробити цього року, то ми практично наносимо ніщивний удар по власному сільському товаровиробнику. Бо ми не просто не виправляємо ситуацію, а ми фіксуємо стагнацію, яка є на нинішній день в аграрному секторі. Навіть більше того, створюємо умови, при яких конкурувати наша продукція не буде ніяк.

Українському селу – європейський рівень дотацій

Тому я б побудувала систему роботи абсолютно по-іншому. Сьогодні треба виконати бюджетну резолюцію: село в 2006 році повинно отримати 10% від ВВП. Це майже 14 млрд. грн. Наступний крок – мусимо переписати протокол, яким зняти вищезгадане обмеження і зробити середньоєвпроейський рівень підримки села. Нам навпаки сьогодні треба взагалі вищий рівень дотації селу. Адже той етап, який проходить Україна сьогодні, вони проходили ще сто років тому. Ми сьогодні тільки-тільки стаємо на ноги, і нам хочуть нав’язати в дванацять разів нижчий рівень підтримки, ніж середній по Європі. При таких умовах ми завчасно прирікаємj себе на неконкурентоздатних. Адже, скажімо, якщо взяти Польщу, то в них рівень дотації тримається на рівні 7-8 мільярдів євро, у Франції – біля 10 мільярдів євро. А а в Україні – ледве один мільярд.

Якщо відстоїмо “дотаційне” питання, тоді решту можна адаптувати. Якщо ми цього не зробимо, введемо обмеження і підтримку, тоді грош ціна усім європейським зусиллям.

Приклад європейців

Європейці як мудрі люди захищають інтереси своїх внутрішніх ринків і своїх товаровиробників. Нас 48 мільйонів, слава Богу, дуже привабливий ринок, і ніхто не буде сприяти тому, щоб ми були конкурентами в Європі, а будуть намагатися перетворити наш ринок на ринок збуту своїх товарів. Вони виконують обов’язок перед своїм народом, а ми маємо виконати обов’язок перед своїм. Тому сьогодні перш ніж говорити про адаптацію, треба добре проаналізувати, що ми робимо з українським селом. В усіх інших випадках я не думаю, що знайдеться така Верховна Рада, яка абсолютно все мовчазно витримає. Бо це буде зрадою національних інтересів.