У списку НСНУ - команда Ющенка

Наш список є таким, яким пишається наша партія і має пишатися вся Україна. Наш список є унікальним. В цьому списку - виключно команда Ющенка. Тут ви не знайдете жодну людину, яка була по той бік Майдану. А це є критерій. Це є дійсно помаранчевий список. Проаналізуйте наші 300 чоловік в списку й проаналізуйте інші списки з цієї точки зору, й ви побачите, що це дійсно команда переможців.

Друге. Всі процедури формування й прийняття нашого списку відбувалися за відкритими дверима. З пропозиціями від регіональних організацій, з публічним обговоренням, з полум’яними дискусіями “за” і “проти”. Тобто, це дійсно класичний список Майдану, Скажіть, будь ласка, хто з цих людей не стояв на Майдані?

Далі. Якби ми слухали всі ті нісенітниці, які про нас говорять... Якби ми виключали або включали в список людей не відповідно до того, що вони роблять для України і для людей, а через те, подобаються вони опонентам чи ні, то, вибачайте, це було б просто смішно. Ну а ЗМІ транслюють різні точки зору, і це, я думаю, нормально. Чому ми маємо цим пишатися? Хто б що не говорив, але рік тому наступила помаранчева свобода слова. Я думаю, глядачі це відчувають.

Принципи складання списків. Є топ-п’ятірка, якою ми пишаємось. Це президент, прем’єр-міністр, мер столиці... З одинадцятого по тринадцятого – це “нашеукраїнці” у виконавчій владі. З тридцятого по п’ятдесятого – перші номери обласних організацій. Тут залізна логіка. З п’ятдесятого номера - фракція. Далі йдуть знову обласні організації. У нас практично з усіх областей в сотні є, принаймні, одна людина, яка не була депутатом Верховної Ради. Тобто регіони представлені. Переможна фракція представлена. “Зальотних” немає.

Тепер про механізм формування списку. Відсотки – це є предмет політичних узгоджень. Мені приємно коментувати демократичну процедуру, але ж ми ніколи не коментували, коли складався список, тому що він складався в бурхливих суперечках. До речі, я як керівник статутної комісії можу ще додати: у нас на першій частині з’їзду схвалили принципи. Звірте цей список з принципами – сто відсотків влучення. У нас була розроблена навіть бальна система. Прем’єр-міністр України – 100 балів. Депутат Верховної Ради – до 80, залежно від активності (законодавчі ініціативи, участь в штабах). І це рейтинги, об’єктивні рейтинги. Три джерела було. По-перше, це рейтинги. По-друге, для нових людей це було подання обласних організацій. І обов’язково перші дві людини, яких області називали, є у прохідній сотні. Третій принцип – це члени ради партії, керівний склад партії.

Стосовно Омельченка. Я застеріг би робити категоричні висновки стосовно участі тієї або іншої людини в тих чи інших процесах на неповній, неточній інформації. В першому турі президентських виборів Омельченко боровся за себе. Він висунувся, бо його змушували підтримувати Януковича, і він зайняв нейтральну позицію, працював на себе. Між першим і другим туром він займав позицію „ні вашим, ні нашим”. Він таку позицію й мав займати як неупереджений мер столиці. Але коли почалася народна революція, Омельченко був з народом. І всі служби Київської адміністрації працювали. Омельченко чітко визначився вже 22-го листопада, але внутрішньо він визначився ще раніше. Тому внесення його у список теж є логічним. Він наш.

Стосовно Ірини Геращенко в першій сотні. Чому ми повинні ділити свою команду на основі того, хто ким працював? Хто яким буде законодавцем, наперед сказати досить складно. Я, наприклад, вважаю, що Юрій Ключковський – першокласний законодавець. А до того, як він став депутатом, хто взагалі чув це прізвище? А, між іншим, йому було вже за 40 років. Тобто це специфічна робота. Я до того, як стати депутатом, був автором десятків законодавчих ініціатив як помічник. Ксенія Ляпіна, яка стала депутатом тільки півроку тому, вже є автором багатьох законопроектів. Крім того, парламент – це не тільки законодавча робота. Це цілий комплекс заходів. Це і організаційна робота. Я в житті не зустрічав таких орговиків, як Безсмертний і Мартиненко. Мартиненко не виступає, але подивіться, коли формувався склад Кабінету Міністрів, коли формувався список, наскільки він проявив себе вправним менеджером. Ви б хотіли мати начальника, який сам вперед лізе чи який своїх людей просуває? Звичайно, другий варіант. От вам відповідь.

Далі про формування блоку. Це не є публічним процесом. Я поясню чому. Під час підписання Версальського договору Ллойд Джордж казав: “Ніяких журналістів, тому що я хочу дозволити собі розкіш інколи погоджуватися з колегами”. Іншими словами, перед камерами ніхто не може відступатися від свого і йти на компроміс. Наразі всі пред”являють завищені претензії...