Як залучати інвестиції в Україні навіть під час війни: основні способи

Наразі важко розглядати інвестиції у загальному їх розумінні, особливо коли йдеться про залучення зовнішніх інвестицій в економіку України. Очевидно, що інвестори очікують закінчення війни та плану відбудови країни. В умовах воєнного стану всі економічні суб’єкти сконцентровані переважно на виживанні, безпеці, збереженні працівників і виробництва та, за можливості, релокації. Деякі бізнеси переорієнтувалась на оборонні потреби, а деякі згорнулись, підтримуючи тільки власну інфраструктуру. Спостерігаємо приклади й, на жаль, не підлягаючих відновленню.  

Аби відповісти на питання як, куди і коли можливо залучити інвестиції необхідно проаналізувати стан економіки до 24 лютого, зараз і майбутні перспективи після перемоги.  

Україна до війни 

Після розпаду Радянського союзу Україна зберігала більшу частину виробництва та економіку великих підприємств зі складною структурою виробничих ланцюгів. Трансформаційні процеси ж, в подальшому, не призвели до зміни моделі вже національної економіки. 

Через повільні реформи та корупцію Україні не вдалось стати країною - виробником технологічних товарів з високою доданою вартістю, навіть попри науковий потенціал і кваліфіковані кадри. Радянські та пострадянські реалії нівелювали відчуття права власності і, відповідно, підприємницький дух українців. 

Зі змінами уряду змінювався й вектор економічного розвитку. Після приватизації Україна зіштовхнулась із явищем олігархії, що продовжувало консервувати існуючі проблеми.  

Воєнна економіка

В реаліях сьогодення основним замовником і тим, хто задає вектор розвитку є держава. Майже всі зібрані до держбюджету кошти спрямовуються на підтримку обороноздатності країни. Гроші які надходять від партнерів і, здебільшого, не можуть бути задіяні у військових закупівлях, використовуються для задоволення потреб соціальної складової країни. 

Наразі ж основним завданням є максимальне збереження макроекономічної стабільності та підтримка купівельної  спроможності населення.

Говорячи, зокрема, про фінансовий сектор та діючі інструменти, варто розглянути факторинг в державних закупівлях. Реалізація факторингу дозволить державі за умови відтермінування платежів за придбані товари та послуги здійснювати більш ефективне планування та рівномірно розподіляти навантаження на бюджет. Постачальники товарів і послуг швидше отримуватимуть оплату, не вимиваючи цінний обіговий капітал. Банки та фінансові компанії зі своєю ліквідністю зможуть долучитись до фінансування закупівель та насичатимуть економіку грошима.   

Діюча модель: якою вона має бути?

Враховуючи ненадійність безпекових гарантій, міжнародних домовленостей та світового порядку загалом, ми розуміємо, що відбудовувати країну на основі попереднього досвіду вже не буде сенсу. Країна потребує принципово нової концепції, яка б орієнтувалась на майбутнє, безпеку, інноваційні технології в області медицині, енергетики, зв’язку тощо.

Першочергово необхідно буде оцінити збитки. По завершенню війни ми маємо чітко визначити пріоритети розбудови нової, потужної держави. Сформувати концепт загального розвитку країни для громадян, підприємців і зовнішніх інвесторів. 

Маємо умовно скласти деталізований бізнес-план в економіці, нову соціальну модель від держави, чіткий геополітичний курс і потужну національну ідею. Для громадян це буде "дорожня карта" планування майбутнього, а для інвесторів - впевненість за вкладені в країну інвестиції.

Не варто чекати від партнерів українського "плану Маршалла", треба зробити свій і пропонувати його партнерам. 

Як і звідки отримувати інвестиції?

Коли традиційні інструменти масового інвестування, такі як: нерухомість (до 10% річних), тверда валюта (захист від девальвації), державні (12-16%) й приватні корпоративні облігації (до 25%) припиняють працювати, а рівень інфляції (поточний 24,5%) перевищує рівень доходу по таких інструментах, треба шукати нові підходи для збереження та примноження коштів.

Бізнес - ангели

За таких обставин "в топ" виходить існуюча в світі практика залучення коштів в стартапи – бізнес-ангели. 

Навіть після війни потреба у виробництві продукції дотичної до оборони залишатиметься актуальною, адже Україна змушена постійно готуватися до відсічі агресії. Умови воєнного стану часто є поштовхом науково-технологічних розробок, а території бойових дій виступають полігоном для випробувань. Багато винайденого буде адаптовано для мирного життя, але зараз новаторські рішення потребують тестування, виготовлення "пілотних" зразків, сертифікації, створення ліній для виробництва. На цьому етапі необхідна підтримка бізнес-ангелів, вони швидкі в прийнятті рішень щодо інвестицій і йдеться, як правило, про 25 - 100 тисяч доларів на проєкт. Бізнес - ангелам цікаво долучатись, тому що унікальні вироби та технології потенційно користуватимуться попитом в інших країнах, які, навчені досвідом України, почнуть модернізувати свої армії та оборону виходячи з наших успіхів.  

Венчурні інвестори

Після випробування продукту та оцінки попиту на нього з’являється можливість  залучення венчурного інвестора. Венчурні інвестиції - це вкладення з високою часткою ризику, які інвестор робить у зростаючі або нові проєкти та компанії (потенційно перспективні фірми, які мають недостатньо коштів для самостійного втілення "незвичайних проєктів"). Йдеться про інвестиції розміром від декількох десятків до декількох сотень тисяч доларів та перспективою розвитку діяльності (ноу-хау, стартапи, нові технології). Умовно, це наступний етап після “ангелу” – інвестиції на доопрацювання, удосконалення продукту та запуск, розширення виробництва.

В стартапах це не тільки гаджети, а й сфера послуг, робота з великими обсягами даних, біоінженерія, телемедицина тощо. В Україні зараз це можуть бути вироби пов’язані з оборонною промисловістю, медициною, енергетикою.

Метою будь-якого венчурного інвестора є підняття капіталізації бізнесу і, відповідно, своєї частки, яку з часом можна реалізувати вже стратегічному інвестору з суттєвим прибутком на власний вкладений капітал.

Стратегічний інвестор 

Коли підприємство вже достатньо велике та має продукт, який користується високим попитом, має впорядковані виробничі процеси і потенціал до кратного зростання на внутрішньому або зовнішньому ринках, але не має власних грошей або додаткових компетенцій, то настає час залучати стратегічного інвестора. 

Стратегічним інвестором виступає компанія або приватна особа, яка зацікавлена ​​в купівлі великого пакета акцій/частки, аби брати участь в управлінні підприємством в яке інвестує. Зазвичай йдеться про мільйони доларів вже профільного інвестора, інвестуючого в обмежене коло галузей якось пов’язаних із бізнесами в його портфелі. На меті стоїть створення долі ринку або нових ринків, збільшення обсягів виробництва й капіталізації власного бізнесу, боротьба з конкурентами тощо. Це обережний інвестор який не сподівається на великі Ікси, навпаки - ретельно вивчає бізнес, структуру, фінансову звітність, аналізує процеси в компанії, витрачаючи місяці й роки. 

Очевидно, зараз не час для стратегічних інвесторів в Україні. Цей час настане після перемоги, на етапі відбудови країни.

Краудфандинг

Краудфандинг про співпрацю людей, які добровільно об’єднують свої ресурси для підтримки зусиль інших людей або організацій. 

Проєкти краудфандингу застосовують коли сам проєкт достатньо невеликий, але організатори вірять в нього та його користь, в унікальність продукту, розрахунок на масовий вжиток. Інформація про продукт/послугу розміщується на краудфандинговій платформі, де зазначають обсяг необхідних інвестицій та отримують кошти від тих, хто позитивно оцінив ідею.

Зараз ідею краудфандингу можна реалізовувати через свій нетворкінг. Якщо маєш багато контактів, активний в соціальних мережах, то можеш спробувати презентувати свою ідею публічно та залучити кошти від своїх контактів – вид кожного потроху без зобов’язання повертати але матимеш можливість розпочати бізнес.