Примарна оаза для бізнесу. Чому не розвиваються індустріальні парки і як Кабмін намагається переломити ситуацію

Наприкінці лютого Кабінет Міністрів затвердив Стратегію розвитку індустріальних парків України до 2030 року. По суті, уряд зробив чергову спробу оживити механізм індустріальних парків. Адже на папері такий спецрежим, який призначений для стимулювання розвитку бізнесу, існує вже майже 10 років. Але за фактом українські підприємства ним не користуються. Можливо, цього разу Кабміну вдасться переломити ситуацію та зробити індустріальні парки центром тяжіння інвестицій.

За 10 років нічого не змінилося

Профільний закон про індустріальні парки № 5018-VI Верховна Рада ухвалила ще в липні 2013 року. Він визначає індустріальний (другий варіант найменування – промисловий) парк як облаштовану відповідною інфраструктурою територію. У межах цієї території учасники можуть вести господарську діяльність, пов'язану з переробкою продукції, захороненням або утилізацією відходів, виробництвом легкових автомобілів, проводити науково-технічні дослідження, займатися бізнесом, пов'язаним з IT та телекомунікаціями.

Основна перевага для підприємців, які переїжджають до індустріального парку в тому, що вони отримують уже готовий майданчик із розвиненою інфраструктурою. Крім того, дислокація компаній на порівняно невеликій площі має додаткові плюси. Наприклад, у сусідній будівлі може бути підприємство, яке виробляє необхідну сировину, що значно здешевлює логістику та спрощує налагодження партнерських взаємин.

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

Також влітку 2022 року набули чинності два закони – №№ 2330-IX та 2331-IX. Вони пропонують резидентам індустріальних парків певний набір пільг. А саме:

• звільнення від сплати прибуток на 10 років;
• звільнення від ПДВ операцій з імпорту нового обладнання;
  
• звільнення операцій з імпорту такого обладнання від мита;
  
• надання місцевій владі права надавати учасникам індустріальних парків додаткові преференції, пов'язані зі сплатою місцевих податків.
  

Інакше кажучи, індустріальний парк вже є не лише ділянкою землі, яка огороджена парканом, і до якої підведено електроенергію та водопостачання, а є територією, де діє пільговий податковий та митний режим.

60 парків, один резидент та "нуль" інвестицій

Міністерство економіки наприкінці січня опублікувало підсумки діяльності індустріальних парків за 2022 рік. І вони, м'яко кажучи, не тішать. За даними Мінекономіки:

• Станом на 1 січня 2023 року в Реєстрі індустріальних (промислових) парків знаходилося 60 індустріальних парків;
• Протягом 2022 року було створено 14 індустріальних парків, із яких 9 потрапили до згаданого реєстру;
  
• Керуючі компанії (вони займаються облаштуванням інфраструктури та її обслуговуванням) визначено у 39 індустріальних парках;
  
• За 2 півріччя 2022 року звітність подали 26 індустріальних парків (це може говорити про те, що іншим звітувати просто нема про що);
  
• Необхідна інфраструктура (інженерно-транспортна) створена в 7 парках, на інших об'єктах вона або відсутня, або облагородження території тільки почалося;
  
• Фактично діяльність веде лише одне підприємство в одному індустріальному парку – Вінницькому кластері холодильного машинобудування.
  

За 2022 рік резиденти індустріальних парків (вірніше один резидент, оскільки інших немає) випустили продукцію на 272 млн грн. На облаштування території парків протягом 2022 року було залучено 236 млн грн, з яких 96% – це приватні гроші, і лише 4% – кошти місцевих бюджетів. Сума інвестицій, залучених до індустріальних парків протягом 2022 року, склала 7 млн грн. До речі, у держбюджеті-2022 на фінансування індустріальних парків спочатку було окремо закладено 400 млн. грн. Але Кабмін у зв'язку з війною цю субвенцію скасував.

Таким чином, насправді індустріальні парки продовжують існувати лише в законодавчому полі, як юридична оболонка. Насправді, бізнес-діяльність на їхній території відсутня. Причому варто обмовитися, що навіть не у війні справа. Фактично, сама модель індустріальних парків перебуває в замороженому стані з моменту появи в Україні. Так, формально нові парки з'являються та потрапляють до держреєстру. Але активних резидентів вони не приваблюють.

Складно, дорого, держпідтримка відсутня

Немає лише однієї причини, якою можна пояснити слабкість екосистеми індустріальних парків. Скоріше, це комплекс факторів, що призвели до такого невтішного результату.

Найчастіше це відсутність плану розвитку ІП, украй великі витрати часу та коштів на створення необхідної інфраструктури. До того ж, держава не поспішає підтримувати цей напрямок, окрім точкових законодавчих змін. Наприклад, окрема субвенція на стимулювання розвитку індустріальних парків з'явилася лише 2022 року. Вона має спрямовуватись до місцевих бюджетів, які, у свою чергу, виділяють кошти на розвиток парків. Але, як уже було сказано, субвенцію в результаті було анульовано. Її скасував Кабмін своєю постановою № 245 від 10 березня 2022 року.

Причому, що цікаво, у жовтні 2022 року уряд ухвалив постанову № 1207, в якій прописано порядок виділення бюджетних коштів на безповоротній основі для облаштування індустріальних (промислових) парків. Але оскільки грошей у держбюджеті немає, то цей документ – чергова "пустушка".

Навіть якщо приватний інвестор погоджується вкладати кошти у розвиток індустріального парку, він стикається з масою бюрократичних складнощів при оформленні земельної ділянки та прокладанні комунікацій (газ, вода, електропостачання).

Найбільш проблемним питанням для розвитку промисловості, особливо високотехнологічної, є відсутність в Україні необхідної інфраструктури: потужностей електрики (підключення до електромереж може займати рік – ред.), розвинутої системи автодоріг, непрозорість процедур проектування та введення в експлуатацію промислових об'єктів.

Обмеження щодо видів діяльності, які підпадають під особливі умови економічного режиму індустріального парку, також відштовхують інвесторів. Тому деякі парки переходять у формат своєрідних хабів, надаючи територію в оренду виробничим підприємствам або FMCG-ритейлерам, які використовують інфраструктуру під склади.

"Буває й так, що такі промислово-складські майданчики навіть називаються індустріальними парками, чим вводять в оману потенційних резидентів щодо державної підтримки. Але де-юре вони не мають такого статусу через невідповідність вимогам законодавства", – говорить Ольга Іванова, адвокат юридичної фірми Wolf Theiss.

Нова стратегія зі старими помилками

Коментуючи стратегію розвитку індустріальних парків, яку затвердив Кабмін, перший віце-прем'єр-міністр – міністр економіки Юлія Свириденко наголосила, що уряд зацікавлений у прискоренні розвитку індустріальних парків. Міністр визнала, що багато парків знаходяться на початковій стадії розвитку і не отримують достатньої уваги з боку місцевої влади в регіонах.

Ухвалена стратегія спрямована на створення чіткої дорожньої карти для розвитку індустріальних парків та підтримки економічного зростання країни, забезпечуючи сприятливе середовище для діяльності бізнесу.

Згаданий документ містить 9 цілей, яких хоче досягти Кабмін щодо розвитку індустріальних парків:

1. Удосконалення правових засад створення, функціонування та розвитку індустріальних парків (дерегуляція, підтримка з боку територіальних громад);
2. Впровадження фінансових та нефінансових (консультаційна та інформаційна підтримка) стимулів для індустріальних парків;
   
3. Оптимізація та розвиток мережі індустріальних парків з урахуванням інтересів та потреб бізнесу;
   
4. Державне стимулювання проектів щодо створення інфраструктури та облаштування індустріальних парків;
   
5. Налагодження співпраці з міжнародними партнерами, урядовими та неурядовими організаціями;
   
6. Сприяння ініціаторам створення та керуючим компаніям у залученні потенційних учасників індустріальних парків;
   
7. Сприяння розвитку практики управління індустріальними парками, що відповідає світовим стандартам у цій сфері;
   
8. Забезпечення інституційного розвитку системи формування та реалізації держполітики щодо створення та функціонування індустріальних парків (саморегулювання, створення професійних об'єднань тощо);
   
9. Сприяння розвитку моделей еко-індустріальних парків, які використовують відновлювані джерела енергоресурсів та мінімально забруднюють довкілля.
   

Слідкувати за виконанням поставлених завдань зобов'язане Мінекономіки, яке з 2024 року готуватиме щорічний звіт про стан реалізації стратегії та подаватиме його на розгляд Кабміну.

Незважаючи на цілком раціональний список цілей, не слід забувати, що стратегія – це декларативний документ. Тобто вона задає певний напрямок. А для того, щоб була можливість рухатись у цьому напрямку, потрібна маса зусиль. Наприклад, операційний план реалізації стратегії передбачає, що протягом 2023-2025 років потрібно буде виконати майже 40 пунктів, серед яких зміни в законодавстві та нормативно-правових актах, створення окремого Офісу розвитку індустріальних парків (щось на кшталт Офісу залучення та підтримки інвестицій UkraineInvest), розробка програм допомоги за рахунок коштів місцевих бюджетів для учасників індустріальних парків.

Стратегія містить мало інформації про конкретні механізми її імплементації та, очевидно, вимагає вдосконалення. Щоб вдихнути нове життя в індустріальні парки, потрібно розробити механізми застосування пільгових тарифів на комунальні послуги, механізми часткового відшкодування витрат за створену інженерно-транспортну інфраструктуру в межах індустріального парку та біля нього, запустити механізм страхування військових ризиків, посилити проактивність органів місцевого самоврядування.

В умовах війни досягнення цих завдань виглядає дуже малоймовірним. Особливо з огляду на те, що бюджетне фінансування не передбачене, а інвестори вкладати гроші в українську економіку відверто побоюються. Тому відродження індустріальних парків, схоже, знову відкладається на невизначений термін.