Гроші надійним і перевіреним: кого і на яких умовах готові кредитувати банки під час війни

  • Андрій Волков

    Співзасновник та керуючий партнер ФК "Інвестохіллс"

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

Наприкінці жовтня Національний банк оприлюднив результати опитування банків щодо ситуації з видачею нових кредитів. Один із головних висновків, який можна зробити за підсумками аналізу цього опитування: незважаючи на війну, банки продовжують кредитувати бізнес, який уже більш-менш адаптувався до нових реалій і намагається працювати.  

Хоча обсяги кредитів, що видаються, значно менші, ніж рік тому. За даними НБУ, сумарний кредитний портфель банків на 1 жовтня 2022 року становив близько 1,2 трлн грн. Це практично стільки ж, скільки і на початок лютого цього року. Більше того, з серпня по жовтень обсяг кредитів, виданих бізнесу (корпоративний сектор «поглинає» близько 75% банківських позик – ред.), скоротився більш ніж на 2%.

І це при тому, що ліквідності у банківській системі достатньо. Я навіть сказав би, що ця ліквідність надмірна. Наприклад, сума коштів банків, сконцентрованих у депозитних сертифікатах НБУ, становить 320-330 млрд грн. Крім того, з 5 листопада Нацбанк припинив видавати банкам бланкові кредити рефінансування. Це теж опосередковано свідчить про те, що гострої потреби у фондуванні банки не мають.  

Кредитування скорочується не тому, що банки не мають грошей, а через те, що банки кредитують вибірково і обережно обирають позичальників. Нові кредити одержують переважно діючі клієнти. Кредитори побоюються мати справу з неперевіреними позичальниками, оскільки це надто небезпечно. Опитані НБУ банки повідомили, що кредитний ризик для них протягом трьох кварталів зріс майже на 80%.  

Банк має бути впевненим у тому, що він зможе повернути свої гроші. Для того, щоб кредит зміг отримати клієнт з вулиці, це має бути дуже високоприбутковий бізнес або якийсь перспективний проект, який однозначно "вистрілить". Або ж позичальнику доведеться надати максимально ліквідну заставу.

Щодо кредитної активності, то нові позики видають не лише державні, а й приватні банки. При цьому держбанки роблять акцент на кредитуванні держкорпорацій, оскільки вони добре знайомі з особливостями цього класу позичальників – з наявністю у них застав, ліквідного майна, з їхньою кредитною історією тощо. Приватні банки вважають за краще мати справу з рентабельним бізнесом. Тож держпідприємства їх не дуже приваблюють як позичальники. Швидше вони більш цікаві їм як вкладники.

Основу кредитного портфеля банків, що формується за умов «воєнного часу», становлять кредити на поповнення оборотних коштів. Це порівняно короткі позики від кількох місяців до року, які оформлюються у вигляді кредитних ліній та передбачають наявність застави. У той же час, про капітальне фінансування бізнесу, його основних фондів говорити зовсім не доводиться. Це хіба що можуть бути кредити на підвищення енергетичної безпеки (наприклад, на купівлю генераторів), на реконструкцію зруйнованої нерухомості або на ремонт устаткування, від якого залежить нормальний виробничий цикл. На розширення чи запуск нових напрямів бізнесу ніхто позики не дає. Та й попиту на них немає.

Істотно змінилося ставлення до застав та підходи до їхньої оцінки. Те майно, яке раніше вважалося ліквідним – нерухомість, обладнання, транспортні засоби – сьогодні часто викликає у банків питання. По-перше, вартість усіх активів упала. По-друге, всі подібні застави, насправді, не застраховані. Адже головний страховий ризик на сьогодні – військовий. Але страхові компанії подібні інциденти не покривають і вважають їх винятком із виплат. Крім цього, великі дорогі застави неможливо перестрахувати за кордоном, оскільки через чинні валютні обмеження страховики мають великі складнощі з купівлею валюти. Отже, з погляду банків практично всі застави нині низьколіквідні та незастраховані.  

Серйозно посилилася оцінка позичальників. Як уже було сказано, нові кредити доступні лише надійним та перевіреним клієнтам. Якщо хоч у чомусь позичальник та його бізнес викликають у банку сумніви, він одразу ж відмовляє. Також роль застав у поверненості кредитів стала набагато нижчою. Тому позичальник повинен компенсувати банку своєрідний розрив, який виникає між сумою кредиту та тією частиною, яку здатне покрити заставне майно. Іншими словами, підприємство повинно мати високу маржу, стабільну виручку та впевнену платоспроможність у принципі. Також банки компенсують зростання кредитних ризиків за допомогою процентних ставок: за новими кредитами в гривні вони становлять не менше 25%, у валюті – 7-9%. Хоча валютні кредити велика рідкість, оскільки вони доступні виключно експортерам та умови щодо них обговорюються в індивідуальному порядку.

Найактивніше кредитуються компанії паливно-енергетичного комплексу, підприємства сільського господарства та рітейл, який через специфіку своєї діяльності не може існувати без підживлення оборотних коштів. При цьому металургія зі зрозумілих причин зупинилася, у будівельній галузі застій, логістика майже не розвивається. Тому ці сфери кредитними ресурсами поки що не користуються.

В найближчому майбутньому кредитні стандарти ставатимуть жорсткішими. Пріоритет для банків – поверненість. Особливо в умовах зростання NPL, частка якого на початок жовтня перевищила 37%, що на 6 п.п. більше ніж на кінець лютого. Фінансовий стан багатьох галузей продовжує погіршуватися, це накладе свій відбиток на кредитну політику та на підходи до оцінки позичальників. До того ж, до реалістичної оцінки кредитних ризиків підштовхує і Нацбанк, який удосконалює свої нормативні вимоги та намагається всіляко уберегти банківський сектор від банкрутств.