Рубль падає, економіка тріщить: як фінансові проблеми Росії можуть вплинути на хід війни

На тлі цих труднощів Росія може зіткнутися зі серйозною економічною кризою вже до 2026 року. Це створює вікно можливостей для України, якщо вона пришвидшить реформи та ефективно використає підтримку партнерів.

Йде війна на виснаження. Потрібно визнати, що той хто виснажиться першим той і програє. І це стосується не тільки військового потенціалу, а й економічної стійкості. Це також стосується людського капіталу.

В Росії суттєво зросла інфляція до 0,5% за останній тиждень і понад 20% в річному вимірі. Вже наявна стагфляція і є висока ймовірність рецесії — багато галузей вже суттєво скорочуються. Розгортається криза неплатежів, що торкнулась чверті компаній. Нестача людського ресурсу — більше ніж чотири млн робітників. Значні проблеми в логістиці. Ускладнене фінансування дефіциту федерального бюджету. І так далі.

То що ж нам робити, щоб першою виснажилась Росія? 

Що там на болотах?

Спочатку проаналізуймо ситуацію у Росії. Її економіка дійсно показала достатньо високий ступінь стійкості. В цьому частково винні санкції, які вводяться надто повільно і з суттєвим відтермінуванням принципових рішень. Таких як, наприклад, повноцінне торгове ембарго — воно бажано не тільки на папері.

Або персональні санкції, які мали б бути розповсюджені  на десятки тисяч чиновників, силовиків, бізнесменів з одночасною пропозицією exit strategy — можливістю отримати зняття санкцій за певну дію. Але запроваджені мінімальні санкції скоріше консолідували еліти навколо Путіна. 

Все це дозволяє російській економіці призвичаїтися до поточної ситуації та надає можливість адаптувати ВПК і "паралельний" імпорт. Але, так чи інакше, в російській економіці проблеми все ж таки накопичились і до кінця 2025 року у них дійсно можуть суттєво вичерпатися внутрішні резерви. Наприклад, може зникнути можливість посилювати власну економіку коштом міжнародних партнерств, бо вторинні санкції вже почали працювати.

На сьогодні прогнозований дефіцит російського бюджету на кінець цього року очікується у розмірі 2-3 трлн рублів. А це означає суттєве скорочення Фонду національної безпеки, коштом якого і відбувається  покриття наявного дефіциту, бо можливості Мінфіну РФ запозичати на зовнішніх ринках суттєво обмежені. Такими темпами ліквідної частини фонду вистачить хіба що на 2025 рік — ліквідна частина ФНБ вже менша за 5 трлн рублів. 

Економічне зростання Росії зупинилося на рівні 1%. Якщо рахувати без ВПК, то відбувається  скорочення реального ВВП. На цьому фоні дохідність облігації федерального займу зросла до 17,5% (за останні тижні знизилася до 16,8%, але має потенціал до зростання знов) і при цьому Мінфін катастрофічно не виконує план запозичень. Через збільшення ключової ставки російського Центробанку зростає вартість кредитного ресурсу — поточна вартість запозичень для бізнесу вже досягає 30% річних, що спричиняє зупинку інвестиційних проєктів і навіть банкрутства

Загострюється криза неплатежів —  особливо з боку держави у ВПК. Реальна інфляція склала вже понад 20%. Навіть офіційна складає +0.4% на тиждень. І Центробанк не може її приборкати зростанням ключової ставки. 

Відбувається тотальне зростання вартості іпотеки. Вже існує заборгованість у сумі 1,5 трлн рублів — це переважно не виконані зобовʼязання по кредитах. Дуже вірогідним є банкрутство забудовників —  при чому скоріше за все, лавиноподібне.

Зростає дефіцит кадрів. В тому числі по “білих комірцях” - вже не вистачає 600 тисяч інженерів та майже мільйона ІТ фахівців. В цілому дефіцит кадрів по країні складає близько 20%. 

Зростають логістичні проблеми, особливо в східно-азійському векторі — це і черги, і дефіцит платформ для контейнерів тощо. Ну і "вишенька на торті": на  додаток до санкцій щодо постачання обладнання і хімії для нафтогазової промисловості — повна заборона постачань обладнання з Тайваню. 

Також ціни на нафту знижуються. І якщо в федеральний бюджет на 2025 закладено припущення про ціну на Urals в 70 доларів, то базовий сценарій, який розрахований Advanter Group передбачає зниження ціни до рівня 55 доларів за барель.

Таким чином, півтора року, до середини 2026 — це той термін, який ми маємо протриматися до моменту економічного колапсу РФ. Звертаю увагу, що це інерційний сценарій, за якого суттєво не змінюються санкції на РФ та продовжуються бойові дії поточної інтенсивності.

Що відбувається в українській економіці? 

На жаль, відсутність системних змін і стратегічного, економічно обґрунтованого підходу призводить до того, що ми замість посилення, самі прискорюємо негативні тенденції, зокрема в економіці та суспільстві. 

Наприклад, ухвалюючи нищівні для української економіки податкові закони — тим більше ретроспективно. Або не впроваджуючи систему бронювання критичного персоналу для бізнесу. А то і взагалі ставлячи під ризик наявне бронювання. 

Але головне — ми не впроваджуємо ключові реформи, такі як реформу митниці та податкової системи, системи справедливості. 

Отже, замість того, щоб скористатися тими можливостями, які нам дали наші міжнародні партнери і використати ці можливості для того, щоб провести терміново економічні реформи, держава займається латанням дірок у бюджеті найвбивчим для економіки способом.

Держава це робить замість того, щоб готувати країну до того моменту, коли наші міжнародні партнери скажуть: “ми більше не готові в таких обсягах допомагати Україні”, бо саме вони зараз фінансують дефіцит (половину!) українського бюджету та допомагають з нашою обороноздатністю. 

Тоді традиційно виявиться, що ми зі своїми проблемами залишилися сам на сам. Що ми матимемо? Податки підвищені, бізнес-активність скорочена, довіри до держави немає. І що тоді змушена буде робити Україна? Так, резерв стійкості України вищий за резерв стійкості Росії. Це дуже оптимістично і дуже добре. Але він точно не нескінченний.

Простий і зрозумілий приклад — якщо на кінець вересня ми мали 35% зарплат в тіні, то підняття податків на зарплати, якщо його підпише президент, призведе до того, що бізнес мігрує у тінь і там вже буде знаходитися близько 44% зарплат. За результатами досліджень Advanter Group, 62% підприємців готові призупинити інвестиції у свій бізнес. Результат ще не підписаного президентом закону вже є — економічне зростання уповільнилося з більш ніж 3% у вересні до 1% у жовтні. Бізнес, як ми і попереджали, поставив інвестиції і розвиток на паузу в очікуванні нових «сюрпризів» від держави.

Також ми знаємо, що держава є значним домінуючим платником податків на працю. Якщо підіймаються податки на працю, то завтра сама держава буде змушена підняти зарплати держслужбовцям, щоб вони не втратили в доходах. Відповідно, держава фактично сама собі буде сплачувати за це підвищення податків.

Отже, надходження несуттєво зростуть, але зростуть і видатки самої держави. Зрештою, ми у Advanter Group підрахували, що через тінізацію та інші негативні ефекти для економіки, українському бюджету це принесе суцільні втрати. Перше, що ми втратимо — 0,8% ВВП. А державний бюджет втратить майже 40 мільярдів гривень. 

Отже, для чого ухвалювати рішення, яке очевидно є хибним і призведе до негативного економічного  ефекту?

ПДВ як менше зло?

Натомість, наприклад, підняття ПДВ — це менше зло. Наша аналітична група обґрунтовувала необхідність зниження ПДВ задля остаточного викорінення зловживань і приведення у відповідність до рівня ефективного ПДВ в країнах ЄС, де через диференційовану ставку ефективний ПДВ в районі 11%. . Але, якщо  говорити про тимчасове рішення та продемонструвати світові, що Україна робить все можливе для самозабезпечення, а не тільки очікує рішень від партнерів, то підняття ПДВ є прийнятною альтернативою.. 

Підняття ПДВ дало б приблизно 78 млрд грн додаткових надходжень до державного бюджету. Хоча і призвело до незначного збільшення тінізації. Але на відміну від підняття ВЗ, який стане тягарем лише для доброчесного бізнесу, підняття ПДВ рівномірно стосуватиметься всіх. Відповідно, держава і державний бюджет виграли б від цього рішення. Але держава ухвалила рішення на користь підняття військового збору. 

Зараз може відбутися взагалі парадоксальна історія — держава може ввести і збільшення військового збору і підняття ПДВ, бо “бізнес же був не проти”. Тобто взагалі зруйнувати спроможність бізнесу, розвиватися в 2025 році. 

Натомість переважна більшість економістів виступають за те, щоб в Україні ухвалювалися рішення на користь ліберальних реформ, надаючи таким чином більше можливостей для зростання економіки. Бо тільки через зростання економіки ми зможемо отримувати більше надходжень до державного бюджету. 

Зростання бізнесу потребує, щоб держава була передбачуваною для бізнесу і створювала привабливі умови для нього. Не видавлювала бізнес в Польщу, де він отримує податкові канікули, дешеве фінансування, податок на виведений капітал. 

Там бізнес отримує всілякі преференції, про які нам роками українські політики та чиновники розповідають, що "МВФ і Європа будуть проти". А виявляється зовсім не проти. Більше того самі європейські країни запровадили у себе все це вже давно — податок на виведений капітал, податкові канікули, здешевлене фінансування тощо. 

В Болгарії, наприклад, запроваджена реформа "10-10", яку, нам кажуть, ніколи не дозволять впровадити в Україні. 

Україні зараз потрібно бути сміливою в економічних питаннях. Особливо поки ми маємо підтримку міжнародних партнерів. Поки є шанс, що ми отримаємо 50 мільярдів доходів від знерухомлених російських активів. Це дасть можливість провести в країні реформи та забезпечить стійкість протягом 2025 року.

Нам треба зрозуміти, що модерна країна з ліберальною економікою, яку ми маємо зробити з України навіть попри військовий стан, повинна мати перш за все привабливу юрисдикцію для інвестицій. 

Що робити?

Нам треба навчитися  мислити системно, планувати бюджет виходячи з прогнозів та моделювання та впроваджувати системні реформи. Іншого шляху у нас немає. І часу також залишилося не так багато.

Давайте порахуємо: 500 мільярдів грн додатково потрібно державі для фінансування військових видатків. Лише одне “бронювання критичного персоналу для бізнесу” — це 250 мільярдів гривень у 2025-му році. 

Друге рішення – реформа митниці та податкової. Це сумарно десь ще 200-300 мільярдів гривень надходжень до державного бюджету в рік. 

Далі має бути розмова з нашими міжнародними партнерами про можливість використання їхньої допомоги на військові потреби. Це дасть можливість швидко покращити поточну ситуацію на фронті та посилить обороноздатність в цілому. 

І ще одним важливим моментом є проведення зрозумілої політики щодо громадян та бізнесу. Завдяки цьому держава отримає можливість залучати суттєво більше грошей на внутрішньому ринку. Зараз фактично держава залучає гроші лише для того, щоб розрахуватися за попередні зобов'язання. 

А чому люди не дають грошей в борг державі? Тому що банально не довіряють. Вони воліють скоріше вкласти власні кошти в крипту, або вивезти їх якимось чином за межі країни та інвестувати їх там.  

Тому перше, що має робити держава — це починати чесно говорити з громадянами. Починати залучати аналітичні центри бізнесу до напрацювання ефективних та взаємовигідних економічних рішень. Починати пропонувати бізнесу чесні рішення по відношенню до нього і до його країни. 

Отже, системні економічні реформи дали б державі можливість отримати близько одного трильйона гривень додаткових надходжень до державного бюджету на рік. 

І це тільки шляхом економічних реформ. Лише за рахунок відновлення довіри власних громадян, українська економіка могла б отримати такий ресурс стійкості, якого б вистачило на багато років вперед. А отже, нарешті могла б розраховувати у цій війні більшою мірою на себе, ставати субʼєктом і бути справжнім партнером для союзників.