Зняти напругу: галузеві експерти та гравці ринку шукають шляхи відновлення української енергосистеми

Лугано-2

Стартову версію Програми з розвитку енергетики презентували влітку 2022-го. Вона увійшла до Плану відновлення України, який уряд представляв міжнародній спільноті на початку липня у швейцарському Лугано. Однак, по-перше, ситуація в українській енергетиці за пів року кардинально змінилася. По-друге, проєкт Плану періодично доопрацьовується, тож поява дороговказу для галузі вкотре відтерміновується. Нещодавно розпочалася модернізація Плану за участі фахівців ОЕСР, повідомляє Кабмін. Тому пропозиції експертів  журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» з енергетики щодо майбутньої дорожньої мапи для галузі будуть доречними.

Урядовці та енергетики вважають, що відновлення галузі має відбуватися поетапно. Найпершим завданням називають відновлення стабільної роботи української енергосистеми, а найближчою контрольною точкою — завершення поточного опалювального сезону. Пріоритетом, за словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, є швидке відновлення енергетичного сектору для проходження зимового періоду. Енергокомпанії вже розпочали зворотний відлік закінчення опалювального сезону 2022-2023 років. А у профільному міністерстві сподіваються стабілізувати енергосистему до літа, якщо припиняться обстріли об’єктів енергетики.

Урядовці та енергетики вважають, що відновлення галузі має відбуватися поетапно. Найпершим завданням називають відновлення стабільної роботи української енергосистеми, а найближчою контрольною точкою — завершення поточного опалювального сезону. 

До речі, один з експертів, які фігурують у цій публікації, має стосунок до енергетичної складової Плану відновлення, презентованого в Лугано. Керівник відділу інвестицій та ринків капіталу, керівник галузевої практики енергетики та природних ресурсів KPMG в Україні Олег Неплях  пояснює, що до Плану внесли проєкти з різним пріоритетом, різними термінами реалізації та різним ступенем опрацювання. Він порівнює документ з інвестиційним меню, яке запропонувала Україна міжнародній спільноті, щоб отримати зворотний зв’язок і розуміння їхнього апетиту. План буде змінюватися, зокрема, через зміну стану критичної інфраструктури внаслідок обстрілів та відповідної зміни пріоритетів.

Нові мережі та розподілена генерація

Спочатку потрібно відновити стабільність енергосистеми, використовуючи наявні технології, адже швидко побудувати об’єкти генерації неможливо. Потім замовити обладнання, яке можна чекати понад рік. Тож найпростіше буде ремонтувати те, що можна відновити відносно швидко й дешево, а паралельно запускати проєкти, які піднімуть стан української енергосистеми до світового рівня. Таким бачить стартовий комплекс відновлювальних заходів експерт Олег Неплях.

За словами віцепрезидента Energy Club Івана Григорука, серед невідкладних рішень в енергетиці — впровадження нової концепції розвитку мереж, яка насамперед має передбачати будівництво та розвиток магістральних мереж. Щодо концепції мереж операторів системи розподілу, то згодом необхідно буде перейти на вищий клас напруги — 20 кВ, щоб зменшити технологічні втрати з розподілу електроенергії, що разом підвищить також якість надання послуги постачання її для споживачів.

Іван Григорук пояснює, що все це має будуватися на принципах розумних мереж, зокрема на диспетчеризації, впровадженні розумних систем обліку та з акцентом на розвиток розподіленої генерації.

На зростанні актуальності розвитку розподіленої генерації, тобто використанні багатьох невеликих генерувальних потужностей замість великих, з огляду на її більшу стійкість до руйнувань ворогом, наголошує й Олег Неплях. На його думку, розподілена генерація може стати більш нагальним завданням у подальшому розвитку вітчизняної енергосистеми.

Окремої уваги заслуговує також реанімація відновлювальної енергетики. Для її успішного розвитку Іван Григорук пропонує модернізацію енергомереж в Україні. Адже розвиток ВДЕ неможливий без надійної роботи базової генерації — комплексу атомних електростанцій, гідроелектростанцій та ГАЕС і ТЕС як маневрових потужностей для максимально ефективного балансування і гарантування ефективного запасу стійкості енергосистеми.

Ще одним обов’язковим заходом, на думку Івана Григорука, є будівництво інтерконекторів, які забезпечуватимуть не лише експорт-імпорт електроенергії, а й отримання аварійної допомоги у разі дефіциту потужності задля збалансованості у межах ОЕС України.

Віцепрезидент Energy Club також наголошує, що потрібно проаналізувати попередній етап розвитку вітчизняної відновлювальної енергетики та почати встановлювати системи накопичення і регулювання електричної енергії. Для успішного розвитку ВДЕ необхідно впроваджувати ще й регіональні диспетчерські центри зі своєю балансувальною групою, облаштовані системами прогнозування щодо генерації електроенергії, які сьогодні майже не застосовують у роботі ВДЕ.

Більш активному переходу до розподіленої генерації буде сприяти інтенсивний розвиток відновлювальної енергетики в Україні та в цілому в Європі впродовж найближчих десятиліть, вважають фахівці. Вже навіть на законодавчому рівні закріплена мета Євросоюзу — досягти 45% енергії з ВДЕ у 2030 році.

Україна може стати лідером декарбонізації і головним експортером чистої енергії до ЄС, каже генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко. Згідно ініціативи «30 до 2030» компанії, Україна до 2030 року може мати 30 ГВт потужностей ВДЕ, і половину чистої енергії здатна була би експортувати до ЄС у вигляді електроенергії та екологічно чистого водню.

Вже зараз, незважаючи на воєнні умови, ДТЕК відновлює будівництво ВДЕ та постачання електроенергії з сонячних електростанцій, які знаходяться на звільнених територіях. Зокрема, поступово відновлює виробництво електроенергії деокупована Трифонівська СЕС в Херсонській області.

Відновлювальна енергетика, і зокрема біоенергетика, має величезний потенціал для розвитку в Україні, певен голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха. За його оцінками, енергетичний потенціал біомаси в країні складає близько 25 млн т н.е. щорічно. Отже, країна здатна виробляти 10 млрд куб. м біометану за рік, що дозволить повністю замістити довоєнний імпорт природного газу. Реалізувати цей потенціал і досягти амбітної мети можна вже до 2050 року, вважає фахівець. 

Вже поточного року в Україні розпочнеться активне підключення до газових мереж біометанових заводів і не пізніше 2025 року – тестове використання газоводневих сумішей. Отже зовсім скоро будуть закладені підвалини до активного розвитку в Україні розподіленої енергетики, а в перспективі можна досягти технологічної інтеграції українських газових мереж з європейськими та зміцнити енергетичну незалежність Європи, відзначає керівник напрямку декарбонізації Регіональної газової компанії Ігор Гоцик. І інформує, що його компанія у 2023 році неодмінно здійснить перші підключення біометану до мережі та протягом найближчих трьох років протестує водневі системи.  

Інтеграція з європейською енергетикою

Вкрай важливим завданням сьогодні є якнайшвидша інтеграція вітчизняної енергетики з європейською системою. Насамперед потрібно збільшити потужність міждержавних ліній. переконаний Олег Неплях. Зокрема, добудувати лінію Хмельницька АЕС — Жешув, що дасть можливість здійснювати значні експортно-імпортні операції з ЄС. Адже синхронізація з ENTSO-E у лютому 2022 року довела, що «Укренерго» здатна виконувати всі технологічні нормативи ЄС. Пошкодження енергетичної інфраструктури протягом жовтня-грудня не додали українській енергосистемі стійкості, але вітчизняні спеціалісти здатні відновити зруйноване за наявності ресурсів. Пряме постачання зеленої електроенергії й зеленого водню та інші стратегічні напрями — це більш віддалена перспектива, вважає партнер KPMG Олег Неплях.

Щоб відновити критичну інфраструктуру України після війни, варто застосувати єдиний комплексний підхід із релевантним інтеграційним вектором розвитку Україна — ЄС. Це допоможе максимально ефективно використати можливість допомоги світової спільноти, певен віцепрезидент Energy Club.

Він каже, що глобальна енергетична криза може завдати потужного удару по промисловості Європи та підірвати здатність конкурувати на світовій арені. Водночас Євросоюз бореться з наслідками стабілізаційних заходів, які провідні економіки застосовують у промисловій політиці. Це вимагає від ЄС переглянути свою промислову стратегію, щоб спонукати економіку до зростання у наступні десятиліття. Експерт нагадує, що пакет ЄС Fit for 55 та план REPowerEU заклали шлях для загального переходу до чистої енергії. Але величезні негативні наслідки енергетичної кризи в Європі потребують нової сміливої ​​промислової стратегії ЄС.

Тож орієнтиром для міжнародних партнерів та України має стати Національна програма розвитку економіки України, враховуючи інтеграцію до ЄС. Цей документ має містити ресурсний баланс, концепцію розвитку промисловості, регіональні програми розвитку громад, зважаючи на їхню індустріальну чи сільськогосподарську специфіку. Адже після війни географія виробничих потужностей, а отже, структура споживання електроенергії дуже зміниться. Тому під цю програму розвитку потрібно розробляти нову концепцію розбудови мереж, яка відповідатиме вже повоєнній програмі розвитку України та яку приймуть міжнародні партнери. Такий підхід захищатиме інтереси як української держави та українського народу, так й іноземних інвесторів, наголошує Іван Григорук. 

Внесок держави

Один із механізмів для стимулювання розбудови української енергетики — фінансування галузевих проєктів під державні гарантії. Однак, як каже фахівець із KPMG, ефективність такого механізму невисока. Найбільш ефективним рішенням, на його думку, було б створення таких умов, які б забезпечували баланс ризику та доходу, прийнятним для українського і міжнародного капіталу. Це стабільна і зрозуміла політика щодо регулювання галузі, захист права власності, прозоре судочинство тощо.

Крім того, держава має залучати на політичному рівні інші країни для підтримання як інвестиціями, так і грантами та технічною допомогою.

Про необхідність залучення зовнішніх інвестицій до відновлення вітчизняної енергетики, зокрема газової інфраструктури, наголошує також технічний директор Регіональної газової компанії Сергій Бондар. На його переконання, Україна в поточній ситуації не в змозі фінансувати реформи в галузі власним коштом. Доведеться шукати фінансові ресурси у зовнішньому світі, і в першу чергу, залучати кошти ЄБРР та МВФ. А роль держави експерт вбачає у створенні умов для залучення таких інвестицій – забезпеченні верховенства права, непорушності приватної власності, незмінності правил гри та нульовій толерантності до корупції

Велику роль державі у процесі відновлення енергетики надає і Energy Club. Його віцепрезидент бачить потребу у застосуванні комплексу правових, технічних, економічних і соціальних заходів. Серед правових насамперед адаптація українських нормативних документів у галузі енергетики до європейських та впровадження системи гарантій прав інвесторів на державному рівні. Технічні — це сукупність адаптованих європейських стандартів з використання нових технологій та технічних рішень для якісної та надійної роботи енергосистеми України. Економічні заходи мають розв'язати боргові питання галузі та не допустити перехресного субсидіювання суміжних сегментів енергоринку.

Реалістичність відновлення

Відбудова енергосектору в Україні — це лише питання часу та наявності коштів, певен партнер KPMG Олег Неплях. За його оцінками, розбудова 1 МВт генерувальних потужностей коштує від 600 євро у сонячній енергетиці до 5-10 тис. євро в атомній і триватиме 1-2 роки та 5-10 років відповідно. Натомість ремонт енергетичних об’єктів можна виконати за декілька місяців, маючи запасні частини. Отже, за умови припинення обстрілів та повернення ЗАЕС повна стабілізація енергосистеми може завершитися за кілька місяців. Однак відбудова сучасної енергетики (з мінімізацією шкідливих викидів, переходом на енергоощадні технології та мінімізацією втрат під час передання електроенергії) — це завдання на наступні 20 років, вважає експерт.

Оцінки Івана Григорука щодо термінів відновлення української енергетики більш обережні. Навіть за великої кількості фахових інжинірингових компаній та профільних спеціалістів, вагомого матеріально-технічного потенціалу галузі та залучення значної кількості іноземних компаній питання відновлення енергетичної інфраструктури буде визначатися рівнем координації дій українського уряду та міжнародних партнерів. Відновлення всієї критичної інфраструктури за сприятливих умов може тривати до 20 років, тому державі необхідно вже зараз брати курс на збереження і розвиток людського капіталу в енергетиці та інших галузях економіки.

Компанія РГК була заснована у 2010 році для впровадження сучасних інновацій та технологій в газорозподільну галузь.  Під брендом РГК працює 20 операторів газорозподільних мереж, які обслуговують 250 тисяч кілометрів мереж та 47 тисяч газорегулювальних пунктів.

Компанія одна з перших в галузі у 2020 році почала розробляти проєкт газорозподільної мережі, яка працюватиме на водні. Ця науково-дослідна програма, вважають в РГК, дозволить Україні стати стратегічним партнером Євросоюзу в рамках водневої стратегії. Для експериментів з воднем були побудовані п’ять полігонів – у Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Івано-Франківській та Харківській областях. На тестових майданчиках відтворені реальні моделі газорозподільних мереж областей.

В кінці 2020 року РГК увійшла в European Clean Hydrogen Alliance, який працює під егідою Європейської комісії. У 2021 році Альянс включив водневий проєкт РГК у свій інвестиційний портфель. Компанія є першим українським підприємством серед 67 учасників консорціуму Ready4H2. Головне завдання консорціуму Ready4H2 – представити у лютому 2022 року проєкт водневої стратегії для газорозподільної галузі Європи.

Група ДТЕК — найбільша приватна компанія у енергосекторі України. Саме їхні об’єкти стали мішенню для рашистських ракет з минулої зими. З 2005 року компанія інвестувала в українську енергетику $11,4 млрд. У 2021 році капітальні вкладення Групи ДТЕК склали 23,4 млрд грн, податкові відрахування – 31,9 млрд грн. Компанія вибудувала енергетичну інфраструктуру «зеленої генерації» потужності якої генерують 1,5 ГВт енергії для українців. У 2020 році було розподілено електроенергії на 47,3 ТВт годин.

Водночас компанія активна у видобувній галузі — у 2020 році було видобуто 1,8 млрд кубометрів газу. У 6 операційних холдингах компанії працює близько 60 тис. енергетиків, які обслуговують 15 млн своїх клієнтів. За оцінкою Центру досліджень енергетики, починаючи з жовтня 2022 року ударів зазнали близько 100 трансформаторних підстанцій різної потужності.

У своїй Новій стратегії 2030 року Група ДТЕК зобов'язалася трансформувати свої бізнеси в більш екологічні, ефективні та технологічні. Усі напрямки мають працювати за принципами  ESG, а сама компанія до 2040 має досягнути вуглецевої нейтральності.