Підвищення дохідностей ОВДП могло би підтримати інтерес інвесторів до державних цінних паперів на тлі прискорення інфляції, яка, за нашими очікуваннями, перевищить 12% наприкінці року, а також високих інфляційних очікувань населення (понад 14% на наступні 12 місяців). За таких умов важливо зберігати достатню премію за вкладення в державні папери та їхню привабливість у реальному вимірі.

Про певне вичерпання потенціалу поточного рівня ставок свідчить і охолодження попиту з боку банків, які демонструють доволі стриману активність на первинному ринку, концентруючись переважно на так званих бенчмарк-ОВДП. Станом на середину жовтня гривневий портфель у власності банків зріс лише на 1,2% р/р, або на 15 млрд грн, тоді як частка банків у загальному обсязі ОВДП в обігу скоротилася до 47% проти 48,5% роком раніше. В умовах, коли банки мають альтернативні інструменти розміщення ліквідності, зокрема депозитні сертифікати НБУ з вищою дохідністю, інтерес до більшості випусків ОВДП залишається обмеженим. Тому певне підвищення дохідностей державних паперів могло би сприяти відновленню попиту з боку банківського сектору.

Зрештою, вищі ставки сприяли би більшому залученню коштів до бюджету, особливо в умовах затримки із надходженням зовнішньої допомоги та вимушеного через це призупинення проведення окремих бюджетних видатків, що свідчить про збереження потреби уряду в додатковій ліквідності.

Водночас Мінфін, схоже, вважає ці аргументи недостатніми для перегляду ставок і зберігає простір для такого рішення на майбутнє. План запозичень на 2026 рік майже виконано завдяки більшим залученням на початку року, тому гострої потреби у нарощуванні розміщень ОВДП у четвертому кварталі немає. 

Попит на ОВДП формують здебільшого фізичні особи і Мінфіну. Імовірно, цього достатньо. За рік портфель гривневих ОВДП у власності фізичних осіб зріс на 47 млрд грн, або на 70% – майже до 100 млрд грн станом на 15 жовтня (і це враховуючи суттєве погашення 14 жовтня). Частка в загальному обсязі ОВДП в обігу (без урахування паперів у власності НБУ) досягла 8,1%. Такій динаміці сприяє, зокрема, вища дохідність ОВДП, ніж у депозитів після оподаткування. 

Перевищення попиту над запропонованими Мінфіном обсягами на первинних аукціонах свідчить про готовність інвесторів купувати державні папери навіть за поточних дохідностей. Тому, ймовірно, Міністерство фінансів не бачить необхідності підвищувати вартість внутрішніх запозичень для стимулювання попиту.

Ще один вагомий стримувальний чинник для Мінфіну – це вартість обслуговування державного боргу, яка є однією з найбільших статей бюджетних видатків після оборони й безпеки та соціального захисту. За січень-серпень 2026 року витрати на обслуговування боргу становили понад 8,4% доходів загального фонду держбюджету. Водночас сукупні платежі за державним боргом у 2026-2028 роках, за прогнозами, перевищуватимуть 10% ВВП щороку. 

Таким чином, наразі баланс аргументів усе ще схиляється на користь збереження поточних дохідностей ОВДП. Ключовим тригером для підвищення дохідностей ОВДП, на нашу думку,  може стати зростання потреби уряду у внутрішньому фінансуванні. Це можливо у разі затримок чи недостатності зовнішньої допомоги, а також слабших бюджетних надходжень через уповільнення економічної активності на тлі безпекових ризиків. До того часу, поки попит на аукціонах залишається високим, а потреби у запозиченнях контрольованими, Мінфін, імовірно, утримуватиметься від підвищення ставок.