ЄС запізнився із санкціями: як грузинський НПЗ Kulevi майже рік переробляв російську нафту для європейського ринку

Санкції могли бути запроваджені ще кілька місяців тому

Історія із Kulevi стала черговим наочним прикладом того, як політичні торги можуть відтермінувати санкційні рішення.

Ще під час підготовки 20-го пакета санкцій ЄС розглядалося включення Kulevi до санкційного списку на підставі того, що новозбудований НПЗ працював виключно на російській нафті. Однак після переговорів керівництво оператора Black Sea Petroleum запевнило Європейську комісію, що найближчим часом повністю відмовиться від російської сировини та перейде на нафту з Казахстану і Туркменістану. На цій підставі санкції тоді не були запроваджені. Втім, уже після цих заяв поставки російської нафти продовжилися.

За даними Centre for Research on Energy and Clean Air (CREA), 14 травня 2026 року до Kulevi прибула ще одна партія російської нафти – вже після офіційної заяви компанії про намір "повністю замінити" російську сировину. Саме це стало одним із вирішальних аргументів для включення підприємства до фінального санкційного списку.

Згідно з дослідженням CREA, нафтопереробний завод Kulevi Oil Refinery, який розпочав роботу у жовтні 2025 року, від самого запуску працював виключно на російській нафті. Від жовтня 2025 року до кінця травня 2026 року підприємство отримало шість танкерних партій російської сирої нафти, при цьому аналітики CREA не зафіксували жодної поставки нафти іншого походження. За даними розслідування, вся сировина надходила від російської компанії RussNeft через порт "Новоросійськ", що свідчить про повну залежність нового грузинського НПЗ від російських поставок протягом перших місяців його роботи. 

Попри те, що засновник "РуссНефті" Михайло Гуцерієв перебуває під персональними санкціями ЄС, сама компанія "РуссНефть" станом на серпень 2026 року не включена до санкційного списку ЄС. Саме цю прогалину, за оцінкою CREA, компанія використовувала для продовження поставок російської нафти до третіх країн, зокрема на грузинський НПЗ Kulevi Oil Refinery. 

Таким чином, майже весь перший період роботи нового грузинського НПЗ базувався виключно на російській нафті.

Одним із логічних кроків для наступного санкційного пакета могло б стати включення RussNeft до санкційного списку ЄС, що усунуло б прогалину, на яку звертає увагу CREA. 

Російська нафта поверталася до ЄС уже як "грузинські" нафтопродукти

Найбільш показовими є результати аналізу експортних потоків.

CREA встановила на підставі даних Kpler, що після набуття чинності європейської заборони на імпорт нафтопродуктів із російської нафти через Kulevi продовжували експортуватися продукти переробки до країн Європейського Союзу.

Серед задокументованих поставок – бензиновий компонент PyGas до Барселони (Іспанія) та дизельне паливо до Болгарії.

Загалом за період лютий 2023 – лютий 2026 року через порт Kulevi до країн ЄС та США було відвантажено 1,46 млн тонн нафтопродуктів на суму близько 811 млн євро.

Саме ці дані CREA стали одним із ключових доказів того, що інфраструктура Kulevi використовувалася для потенційного обходу санкцій щодо російської нафти.

Новий завод швидко став важливим маршрутом

Kulevi Oil Refinery потужністю 1,2 млн тонн нафти на рік (22 тис. барелів на добу) було відкрито восени 2025 року. За перше півріччя 2026 року вже перероблено понад 650 тис. тонн сирої нафти. Це означає, що менш ніж за рік після запуску завод вийшов на високий рівень завантаження.

Що передбачають санкції

ЄС не вводив негайної повної заборони діяльності підприємства. Замість цього запроваджено заборону на фінансові та комерційні транзакції із Kulevi Oil Refinery та шестимісячний перехідний період.

У Брюсселі пояснили, що залишають підприємству можливість довести фактичну відмову від російської нафти. Якщо компанія справді перейде на альтернативних постачальників, Рада ЄС може розглянути питання про виключення НПЗ із санкційного списку.

Але. Менше ніж за 100 кілометрів від Кулеві на узбережжі Чорного моря розташований інший грузинський порт Батумі та Батумський нафтовий термінал. Вони не перебувають під санкціями ЄС і продовжують працювати. Проте аналітики CREA згадують Батумі серед чорноморських маршрутів, через які здійснювався експорт нафтопродуктів російського походження або продукції, виробленої з російської нафти. Це означає, що Батумі фігурує в аналітичних дослідженнях як важливий логістичний вузол, але не є санкціонованим об'єктом.

Після 5 лютого 2023 року, коли набула чинності заборона ЄС на імпорт російських нафтопродуктів, 79% нафтопродуктів, що експортувалися з Батумі до країн, які запровадили санкції, мали високий ризик походження з російської нафти. Проте сам порт під санкції не потрапив. 

Через три роки після запровадження ЄС заборони на імпорт російських нафтопродуктів порти Кулеві та Батумі експортували до юрисдикцій, що застосовують санкції проти Росії, очищені нафтопродукти на суму 1,2 млрд євро, які, згідно з аналізом CREA, з високою ймовірністю були виготовлені з російської сирої нафти. 

Водночас у дослідженнях CREA не тільки грузинські, а й турецькі порти називаються ключовими вузлами, через які російська нафта або продукти її переробки потрапляли на міжнародні ринки після введення ембарго. 

На сьогодні ні Батумі, ні жоден турецький чорноморський порт не перебуває під санкціями ЄС за 20-м чи 21-м пакетами. Під час підготовки 20-го пакета санкцій розглядалася можливість включення до санкційного списку турецького нафтового терміналу Dörtyol, а саме transaction ban – заборона фізичним та юридичним особам ЄС здійснювати будь-які транзакції з конкретним портом, терміналом чи іншим інфраструктурним об'єктом, якщо він використовується для обходу санкцій. 

Якщо говорити саме про турецькі порти, то найкраще задокументовані обсяги стосуються не окремо порту Дьортйол (Dörtyol), а трьох основних турецьких портів, які CREA розглядає як єдиний логістичний кластер: Джейхан (Ceyhan), Мерсін (Mersin) і Мармара (Marmara/Evyalap) - ключові вузли, через які російська нафта або продукти її переробки потрапляли на міжнародні ринки після введення ембарго. 

Якщо грузинський Kulevi став першим санкціонованим НПЗ за переробку російської нафти, то значно більші потоки через турецькі порти поки що залишаються поза санкціями. За оцінками CREA, лише за один рік (лютий 2025 – січень 2026) три головні турецькі порти імпортували 13,1 млн тонн російських нафтопродуктів і експортували до ЄС 6,7 млн тонн продукції на €3,3 млрд, що більш ніж у чотири рази перевищує обсяги, зафіксовані для Kulevi. 

Випадок Kulevi демонструє, що самих декларацій про відмову від російської нафти недостатньо. Незалежний моніторинг CREA, який відстежував рух танкерів, походження сировини та маршрути експорту нафтопродуктів, показав, що після політичних обіцянок російська нафта продовжувала надходити на завод, а продукція – експортуватися до країн Заходу.

Лише після появи цих доказів, наданих коаліцією B4EU за участю CREA та Razom We Stand, Європейський Союз повернувся до питання санкцій і включив Kulevi Oil Refinery до 21-го пакета обмежувальних заходів.

Санкції ефективні лише тоді, коли вони випереджають схеми обходу, а не реагують на них із запізненням. Саме тому 22-й пакет санкцій ЄС має остаточно закрити наявні лазівки, поширивши обмеження на всі компанії та інфраструктуру, що забезпечують експорт російської нафти й нафтопродуктів через треті країни.