Чому НБУ слід змінити принципи регулювання страхового ринку в умовах війни

Як забезпечити розвиток і стійкість компаній: досвід TERWIN, NOVUS, Arcelor Mittal, СК ІНГО та 40 інших провідних топменеджерів та державних діячів.

11 квітня на Business Wisdom Summit дізнайтесь, як бізнесу адаптуватися до нових регуляторних вимог, реагувати на зміни та залучати інвестиції у нинішніх умовах. Реальні кейси від лідерів українського бізнесу.

Забронювати участь

Національний банк проводить щодо страхового ринку регуляторну політику, яка була б підходящою в мирні роки. Під час війни вона боляче б'є по страховому бізнесу, а значить – по робочим місцям та податкам, які він забезпечує.

За весь час з початку російського військового вторгнення НБУ зробив кілька кроків, які безпідставно посилили тиск на страховиків і ускладнили їх роботу. Це додаткові вимоги до майнового стану власників страхових компаній, розширення вимог щодо ліцензійних умов, непропорційно високі вимоги до корпоративного управління страховика, що змушує "роздувати" штат співробітників і є непосильним для компаній невеликого та середнього розміру. В результаті отримуємо зниження прибутку та втрату інтересів власників до бізнесу, який приносить дедалі більше ризиків та дедалі менше дивідендів.

Позиція нашого об'єднання у цьому контексті однозначна: НБУ варто було б перестати вдавати, що підзвітні йому галузі фінансового ринку не відчули впливу війни, і посилювати регуляторну політику, "добиваючи" бізнес. Завжди під час кризи регулятори різних країн застосовують кількісні та якісні пом'якшення. У нас на початку війни НБУ також зробив аналогічні кроки – запровадив мораторій на санкції через порушення певних нормативів. Це було правильне ситуативне рішення.

Нині всі розуміють, що не можна просто скасувати контроль за роботою СК та виконанням нормативів, але є можливість на час війни змінити деякі підходи та вимоги. Ми вважаємо, що від регулятора необхідний план підтримки галузі, який полягатиме в кількох простих і здійсненних діях:

1. Системне пом'якшення нормативів на військовий та найближчий післявоєнний період, зокрема – зниження вимог до структури активів та зменшення вимог до резервів.

2. Припинити карати компанії за несуттєві порушення та створювати бізнесу додаткове навантаження безпідставними запитами інформації у різних розрізах, копій первинних документів тощо, що не пов'язано з контролем платоспроможності та захисту прав споживачів.

Неприпустимо застосовувати санкції до компаній, наприклад за мінімальну затримку виплат. Особливо якщо страховик веде бізнес у регіонах, що постраждали від війни, а частина його інфраструктури пошкоджена або взагалі знаходиться на тимчасово окупованих територіях, важливі для бізнес-процесу співробітники пішли до ЗСУ або ТРО. Регулятору слід бачити правдиву картину ведення страхового бізнесу саме під час війни. Наприклад, коли в службі врегулювання компанії залишилося лише 30-50% персоналу, бо це чоловіки та їх призвали до армії. Або коли через відключення світла та інтернету співробітники регулярно працюють ночами з дому, то це має бути зрозумілим та прийнятним аргументом для контролерів з НБУ.

Ситуації, коли від компанії вимагали переоцінки активів, що перебувають на тимчасово окупованій українській території – тобто очікувалося, що хтось, нехтуючи особистою безпекою, поїде на територію, зайняту ворогом, перевіряти, що там і як із майном, свідчать саме про нерозуміння реалій функціонування бізнесу під час війни

У результаті складається ситуація, коли однією рукою регулятор вимагає, щоб страхові компанії бездоганно виконували посилені вимоги, не враховуючи військові реалії, іншою – не дає навіть мінімальних інструментів для підтримки нормальної роботи.

3. Не намагатись застосувати до небанківського ринку підходи, що використовуються для банків, без урахування специфіки страхування. Про це неодноразово заявляли європейські колеги: банківський та страховий бізнеси суттєво відрізняються, і на страховиків не повинні поширюватися банківські стандарти, підходи та вимоги.

4. Забезпечити якісну взаємодію між НБУ та ринком. З розумінням того, що взаємодія – це готовність враховувати думку професіоналів, виробляти спільні рішення, а не займати позицію "ми вас вислухали, але це нічого не змінить". Такий підхід не є конструктивним та не йде на користь галузі. Чергове ухвалення змін до нормативних документів без обговорення з ринком – зайве тому свідчення.

Наша позиція узгоджується з позицією тисяч українських бізнесів: нині основний пріоритет для держави в економічній сфері – надати бізнесу можливість працювати, максимально підтримати її.

Не час ставити регуляторні експерименти та впроваджувати рішення, які ускладнюють і удорожчають ведення бізнесу. Завдання – вистояти, пережити війну та розпочати відновлення країни, для чого особливо знадобиться страховий захист.