Страхування під час війни: як українцям перемогти?

"Ми повинні забезпечити нашим громадянам можливість жити і працювати без страху перед бомбами і ракетами".

Вінстон Черчилль

Я повністю згоден з підходом сера Черчилля. Для України страхування воєнних ризиків дає можливість захистити фінансові інтереси звичайних громадян та інвестиції бізнесу у відновлення інфраструктури, виробництва, логістики тощо. Без цього функціонування економіки зараз та її повне післявоєнне відновлення буде важкодосяжним.

Страхове покриття для майна громадян з воєнними ризиками пропонують зараз уже понад десяток українських страхових компаній. Зі страхуванням активів бізнесу/інвестицій – починаючи від мостів, доріг, енергетичних, інших інфраструктурних об’єктів і закінчуючи виробництвом, складами, магазинами – справа йде складніше. Давайте подивимося на британський досвід воєнного страхування, чим він нам може бути корисний.

Під час Другої світової війни у Великій Британії було запроваджено державне страхування всіх будинків і споруд від можливого руйнування і пошкодження внаслідок військових дій. За фактом, це був скоріше спеціальний "податок на війну", з якого покривали збитки.

Компенсація поширювалася на всі види майна, крім сільськогосподарських угідь і лісів.

Якщо майно було повністю зруйноване або пошкоджене настільки, що його ремонт був неможливий або нерентабельний, то власник отримував виплату в розмірі ринкової вартості майна на день пошкодження. У разі часткового пошкодження покривався розмір збитку. Орендар отримував виплату в розмірі вартості заміни або ремонту особистого майна, що перебувало в орендованому приміщенні.

Процедура подання документів для виплати та оцінки розміру шкоди була наступною: власник або орендар майна мав подати заяву про пошкодження до місцевого органу місцевого самоврядування (local authority) протягом 30 днів після пошкодження. Потім орган місцевого самоврядування призначав інспектора, який оглядав пошкоджене майно, складав звіт про шкоду та її причини, визначав розміри виплати та здійснював її.

У разі незгоди з розміром виплати, власник або орендар міг звернутися до незалежного арбітра. Швидкість отримання компенсації залежала від обсягу та складності шкоди, а також від завантаженості органів місцевого самоврядування та інспекторів.

Податок для фінансування страхування від війни було введено в дію 1 вересня 1939 року законом Landlord and Tenant (War Damage) Act і скасовано лише в 1951 році, тобто діяв до повної компенсації та відновлення всього постраждалого майна.

За весь час його чинності було здійснено близько 4,5 млн. виплат на загальну суму близько 1,2 млрд. фунтів стерлінгів. Для розуміння масштабів компенсованого збитку: ті 1,2 млрд. фунтів нині еквівалентні 50-60 млрд. фунтів стерлінгів.

Окремі закони, ухвалені 1939 року, давали уряду повноваження щодо страхування суден, вантажів та інших товарів від ризиків, пов’язаних із "ворогами короля або війною":

1. Закон про страхування від воєнних ризиків дозволяв Міністерству торгівлі укладати договори про перестрахування суден і вантажів. Він був спрямований на те, щоб забезпечити безперервність торгівлі та запобігти простою суден через відсутність страхових ємностей.
2. Закон про страхування від ризиків, пов’язаних з авіацією (уряд міг страхувати пасажирів та екіпажі цивільних літаків).
   

1. Що корисного може винести Україна з досвіду Британії як країни, яка століттями була лідером у сфері страхування?

Основне – нам важлива всеохоплюваність страхового захисту майна громадян. Має бути застраховане/захищене все майно кожного громадянина або бізнесу.

Існуюча система компенсації згідно із законодавством не передбачає компенсації за частину майна громадян, і наразі взагалі не компенсує збитки бізнесу.

Діяти воєнне страхування має і після війни, оскільки після перемоги ще тривалий час зберігатиметься великий обсяг вторинних ризиків, наприклад, підриви на мінах, що залишилися, або від снарядів, що не розірвалися.

2. Що ж має відрізнятися в сучасній Україні від британських реалій, з яких минуло вже понад 80 років?

2.1. Сьогодні, коли бюджет України і так дефіцитний і наполовину сформований за рахунок вливань партнерів, важливо створити такі страхові механізми, які розв’язують проблеми компенсації громадянам і бізнесу, водночас знижуючи навантаження на держбюджет і підтримуючи економіку.

Тобто, щоб те майно, збиток якому не буде прямо компенсуватися з держбюджету, захищалося ринковими механізмами, які забезпечуватимуть страхові компанії. Найкращим підходом для захисту від воєнних ризиків, на мою думку, було б залучити до такого страхування бізнес, страхові компанії.

Для збільшення доступу та інклюзивності цього виду страхування роль держави також має полягати в тому, що вона може, як це передбачено в аграрному страхуванні з держпідтримкою, субсидувати частину страхових платежів підприємствам і громадянам (50-60%).

2.2. Держава могла б виступити як перестраховик для значних ризиків, наприклад, понад 30-50 млн. грн. як за рахунок власних, так і за рахунок грантових грошей від наших країн-партнерів. В умовах дуже обмеженої можливості перестрахування за кордоном, це було б суттєвою допомогою. Такий механізм, як я і писав, використовувався Британією під час Другої світової. Усі інші елементи процесу страхування – оцінка ризиків, андерайтинг, процедура відшкодування – мають бути максимально ринковими, задіюючи широку мережу учасників.

Українські страхові компанії зараз уже об’єднуються в пули для взаємного перестрахування воєнних ризиків, але ємностей таких пулів недостатньо з огляду на розміри потенційного збитку. Тут і знадобиться плече підтримки держави для використання його в крайніх випадках.

На думку експертів ринку під час розробки системної концепції воєнного страхування мають бути створені або враховані такі складові (список може бути доповнений):

1. Охоплення максимальної кількості страхувальників (цьому сприятиме часткове державне субсидування страхових платежів).
2. Максимальна кількість страховиків, які беруть участь у такому страхуванні.
   
3. Уніфікований для всього ринку продукт із чіткими визначеннями всіх воєнних ризиків.
   
4. Методика оцінки страхової суми та розміру збитку.
   
5. Доступність експертних послуг з можливою участю професійних воєнних і відповідальних державних установ.
   
6. Вільна, не регульована ціна страхового продукту.
   
7. Забезпечення страховим компаніям доступу до перестрахування за кордоном і часткової державної підтримки для великих понадлімітних виплат.
   

До речі, воєнне страхування в Британії згодом було переформатовано в національне страхування, яке охоплювало всі види ризиків і допомог, а також забезпечувало безкоштовне медичне обслуговування, зробивши величезний внесок у сучасну систему соціального захисту британських громадян.

Закликаючи іноземний капітал прийти в Україну з інвестиціями або фінансувати роботи з відновлення інфраструктури, ми повинні усвідомлювати, що їхні стандарти бізнесу вимагають, щоб усі етапи будівництва або реконструкції були застраховані від безлічі ризиків, зокрема й воєнних.