Якщо в Україні є хоч одне зразкове приватизоване підприємство, то це — "Укррічфлот"

Олег Ковтун Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" може стати прикладом, вартим наслідування для кожного підприємства, яке ще недавно було державним, а потім раптово стало відкритим акціонерним товариством, та ще й емітентом акцій. Приклад "Укррічфлоту" показує як новостворені ВАТ повинні дбати про розвиток компанії та добробут власних акціонерів

"УІГ": Відомо, що "Укррічфлот" приватизувався одним з перших в Україні, і зробив це досить нестандартним шляхом. Як ваша компанія прийшла до своєї схеми приватизації?

Ілля Молдавський, керівник підприємства "Річфлот-Акціонер":

— По-перше, наше керівництво завжди уважно ставилось до нових явищ в економіці. Ми поставилися і до приватизації досить уважно. А безпосередньо дорогу нам відкрило те, що річковий флот був серед тих галузей, які мали іти на приватизацію першими, згідно з постановою уряду.

По-друге, в ті часи, 1991-92 рр. на базі приватизованих підприємств відкриті акціонерні товариства ще не створювалися. Своєрідними прообразами майбутнього були закриті акціонерні товариства (наприклад, таким шляхом пішов львівський "Електрон"). Але їти шляхом того ж "Електрону" ми не могли — то було одне підприємство, а у нас ціла галузь. "Електрон" приватизувався тільки в рамках свого колективу, а ми запланували стати відкритим акціонерним товариством і зробити акції доступними для всіх.

У 1992 році коли ми почали роботу з приватизації, до міжгалузевого об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" входило більше 50 підприємств. До речі, після приватизації залишилося 17 самостійних акціонерних товариств та одна акціонерна судоплавна компанія (АСК "Укррічфлот"), яка об'єднує теж 17 дочірніх підприємств.

Компанія організовувалася на базі транзитного флоту, який створювався всіма працівниками галузі. І, хоча згідно з законодавством, ми могли проводити пільгову підписку на наші акції тільки серед працівників "Укррічфлоту", ми все ж таки вирішили роподілити акції по справедливості — дати можливість придбати їх всім працівникам галузі.

Про те, яке відомство займеться нашою приватизацією, ми тоді ще не знали. Подали заяви про приватизацію і в тільки-но створений Фонд державного майна і в Міністерство демонополізації (було й таке відомство). Зрештою з'ясувалося, що займатися нами буде все-таки Фонд, і невдовзі було створено підприємство "Річфлот-Акціонер", засновником якого виступив ФДМУ. "Річфлот-Акціонер" пізніше став і продавцем, і реєстратором акцій "Укррічфлоту".

Ну а першочергово робота "Річфлот-Акціонера" була націлена на розміщення акцій. У нас була хороша техніка, програмне забезпечення, п'ятдесят спеціалістів.

"УІГ": Як же відбувалося саме розміщення акцій?

Віталій Даниленко, служба управління майном:

— 26 лютого 1993 року вийшов наказ Фонду державного майна про шляхи розміщенння акцій АСК "Укррічфлот". Планом передбачалося розмістити 51% статутного фонду, якій належав державі та 49% акцій належали самій компанії. Тоді ж через Фонд держмайна ми вийшли на співпрацю з Європейським банком Реконструкції та Розвитку. Напевно успішна робота з Євробанком переконала державу у тому, що її частку треба зменшувати. Фонд державного майна поступово розпродував акції, що йому належали.

Ілля Молдавський:

План розміщення передбачав пільговий продаж за приватизаційні сертифікати (які тоді були в безготівковій формі) та за гроші працівникам річкового транспорту і вільний продаж — громадянам України та компаніям через фондову біржу.

"УІГ": Але ж мережі центрів сертифікатних аукціонів тоді не існувало...

Ілля Молдавський:

— Дійсно, мережі ЦСА ще не було, і сертифікатні аукціони з продажу акцій "Укррічфлоту" були ніби їхнім прообразом, адже було проведено 12 аукціонів з продажу акцій одного підприємства.

Хоча паперовий ПМС і прискорив продаж акцій, на мою думку, безготівковий сертифікат був дуже непоганим засобом приватизації. Людина не могла його нікому продати, могла більше думати, куди його вкладати. А для нас тоді були важкі часи: ми приймали заяви у тисяч бажаючих, багато людей ще не розуміли, що таке приватизація і навіщо вона робиться. То були дуже важливі дні — відбувався перший контакт компанії з майбутніми акціонерами. Всі в компанії, (від матроса до вченого), обговорювали, сперечалися про приватизацію.

Потім була Українська фондова біржа. "Укррічфлот" вийшов на фондову біржу, створивши брокерську контору №141 ("Ріка-брокер"). Був і некомерційний конкурс, на який виставлялося 5% акцій — їх придбала сама Компанія.

"УІГ": І дивіденди, і зростання курсової вартості акцій Вашої компанії досить вражаючі...

Віктор Бондаренко, директор брокерської контори "Ріка-брокер":

— Настав час, коли наша акція з простого папірця перетворилася на високоліквіднй цінний папір. Я пам'ятаю, як перший раз один з брокерів на УФБ продав акції "Укррічфлоту", — це було після перших зборів акціонерів компанії, в квітні 1994 року. Тоді одразу виникла проблема перереєстрації — це означало не просто виписати новий сертифікат акцій, акції потрібно було переводити на нового власника, зробити цей механізм швидким...

Так, можна сказати, починалась історія ліквідності акцій "Укррічфлоту". І з того часу, як би не коливалася курсова вартість наших акцій (а, як правило, ціна зростає), вони залишаються одними з найбільш популярних на ринку. Ціна стартувала з 1 000 карбованців (1 коп.). Зараз акція коштує більше 4,5 гривень.

По суті, багато брокерів, фінансових посередників і існують завдяки акціям "Укррічфлоту". Всі інші акції купують з розрахунком на перспективу, а на наших акціях заробляють гроші вже сьогодні.

"УІГ": До речі, як ведеться реєстр акціонерів зараз? Чи вже є ліцензія у "Річфлот-Акціонера"?

Ілля Молдавський:

— У нас були чисто технічні проблеми з отриманням ліцензії. це пов'язано з тим, що для ліцензування реєстратора потрібно 5 засновників. До цього питання ми підійшли дуже серйозно: відкинули думку про те, що засновниками можуть бути фізичні особи — "Укррічфлот" дуже солідна компанія, нам потрібна надійність реєстратора та гарантії для акціонерів.

Ми вирішили об'єднатися з іншими організаціями. Засновниками нашого реєстратора будуть АСК "Укррічфлот", три річкових порти та будівельний загін. Робота вже проведена, а документи надіслано до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Віктор Бондаренко:

— Хочу підкреслити один дуже важливий момент. Створення незалежного реєстратора мало на меті запобігти втручанню керівництва підприємства в процес реєстрації. Подивіться, що є у нас — протягом року більше 1 млн. акцій змінили власника і пройшли через "Річфлот-Акціонер". І не було жодного нарікання, а тим більше проблем.

Ілля Молдавський:

— Ми з самого початку спрямовували зусилля на підтримку ліквідного ринку акцій "Укррічфлоту".

Додам, що окрім перереєстрації "Річфлот-Акціонер" займається ще й виплатою дивідендів за акціями "Укррічфлоту". А це величезна робота! Ми ж маємо справу з основною частиною акціонерів — фізичними особами. Сплата дивідендів іде багатьма шляхами: кияни (а в Києві у нас 80 тисяч акціонерів) отримують гроші через відділення Ощадного банку, наші працівники безпосередньо на підприємствах, інші фізичні особи — поштовими переказами. Витрати, пов'язані з переказом грошей, відшкодовує компанія — ми ж не можемо примусити дрібних акціонерів платити за такі речі. Акціонери — юридичні особи отримують дивіденди одразу на банківські рахунки.

"УІГ": Що показали збори акціонерів, чи підтримують вони політику компанії?

Віктор Бондаренко:

— Перед тим, як говорити про самі збори, я хотів би зауважити, що "Укррічфлот" — дуже відкрита компанія. Ми проходимо аудит, який робить відома іноземна фірма, всі документи англійською мовою надаються закордонним партнерам та акціонерам. Акціонери знають про "Укррічфлот" все або майже все. Перед зборами президент "Укррічфлоту" зустрічався з найбільшими акціонерами. І ось ця відкритість забезпечує довіру з боку акціонерів —-юридичних осіб.

От читаєш в вашій газеті про різні ситуації: то хтось емісію таємно від акціонерів проводить, то хтось свариться на загальних зборах... В "Укррічфлоті" такого не буває!

Віталій Даниленко:

— Збори пройшли добре не тому, що компанія має багато голосів. Виступали в основному не великі, а, навпаки, дрібні акціонери. Загалом, збори схвалили звіт правління, звіт ревізійної комісії, затвердили бюджет компанії на 1997 рік. Також загальні збори вирішили змінити величину пакета, що голосує, з 5 000 до 20 000 акцій.

Це вже наші четверті збори, і з минулого я пам'ятаю, як багато питань від акціонерів ми отримували. Люди питали, тому що багатьох речей щодо процедури просто не знали. На цих зборах було більше організованості, ділового підходу. Якщо на зборах присутні люди, яки зібрали велики пакети акцій, або отримали їх за дорученнями, то відчувається, що вони знають стан справ, готові підтримати і порадити або виступити з критикою.

Коли говориш з тими ж іноземними інвесторами, нашими компаніями, які самі проводять збори акціонерів, відчувається, що це люди, яким є що сказати, але вони готові і вислухати. Це дійсно приємно, тому що ми вже мали на перших зборах виступи абсолютно необгрунтовані, навіть скандальні.

o o o o