Компенсації бізнесу та масштабування програм. Як держава намагається вирішити проблему із зайнятістю вразливих груп населення

За даними дослідження "Ринок праці в Україні 2022-2023: стан, тенденції та перспективи" частка в структурі зайнятості осіб з інвалідністю в Україні складає 6%, а ветеранів війни - 2%. 

Війна призводить до інвалідизації як цивільних громадян, так і захисників та захисниць держави. Тому внаслідок повномасштабної війни значна кількість ветеранів з інвалідністю поповнять ринок праці. 

Результати дослідження також вказують на ряд інших проблем, а саме: 

Підписуйтесь на Telegram-канал delo.ua

1. Чисельність уразливих груп на ринку праці буде зростати. 
   
2. Більшість роботодавців не сприймає масштабів проблеми інвалідізації.
   
3. Частка уразливих груп на підприємствах є незначною. 
   
4. Найбільш значуща перешкода до зайнятості уразливих груп на думку роботодавців, є те що вони не звертаються за роботою.
   
5. Більшість роботодавців готові “підлаштовувати” працівника під умови але не створювати умови для працівника.
   
6. Значна частина роботодавців потребуватимуть допомоги для працевлаштування осіб уразливих груп. 
   
7. Найбільш дієвим вважаються стимули для зайнятості осіб уразливих груп (дотації на заробітні плати тощо). 
   

Також роботодавці в ході дослідження виділили ризики для ринку праці в Україні через війну: 

• Скорочення кількості працездатних та зростання кількості непрацездатних.  
• Зростання рівня інвалідизації населення. 
• Зростання дефіциту працівників професій ПТО (у т. ч. через мобілізацію). 
• Нестача робочої сили для реалізації програм відбудови та відновлення (особливо професійного-технічного напряму). 
• Структурні диспропорції попиту та пропозиції робочої сили та збільшення структурного безробіття. 
• Поширення явища посттравматичних стресових розладів. 
• Несприйняття масштабів та важливості соціальної та професійної реабілітації ветеранів. 

Важливими кроками для надання можливості соціалізуватись та працевлаштовуватись людям з інвалідністю як для держави, так і для роботодавців є:

• Створення сприятливих умов для освіти та професійної підготовки людей з інвалідністю, а також забезпечення доступності та інклюзивності у всіх сферах життєдіяльності. 
• Створення зручної інфраструктури, приміщень та обладнання для людей з інвалідністю. 
• Розробка спеціальних програм та ініціатив для підтримки працевлаштування людей з інвалідністю.
• Висвітлення питання на загальнонаціональному рівні, початок діалогу та створення платформи для дискусій між державою й роботодавцями щодо працевлаштування людей з інвалідністю. Такі кроки можуть сприяти підвищенню обізнаності щодо соціальної інтеграції та прийняттю усвідомленого ставлення до людей з інвалідністю в суспільстві. 

Загалом, важливо розуміти, що надання можливості працевлаштування та соціалізації людям з інвалідністю потребує системного та комплексного підходу з боку держави та роботодавців. Такий підхід дозволить створити необхідну інфраструктуру та умови для забезпечення рівних можливостей і доступності праці та інших сфер життя для людей з інвалідністю.

Що пропонує держава для працевлаштування осіб з інвалідністю

На сьогодні рівень працевлаштування осіб з інвалідністю є низьким. Так, протягом 2022 року за сприяння Державної служби зайнятості було працевлаштовано 8,9 тисяч осіб з інвалідністю (у 2021 році – 14,0 тисяч осіб). 

Служба зайнятості намагається сприяти працевлаштуванню безробітних осіб з інвалідністю на новостворені робочі місця з компенсацією витрат роботодавцю єдиного внеску. У 2022 році на нові робочі місця, з компенсацією ЄСВ, було працевлаштовано за направленням служби зайнятості 104 безробітні особи з інвалідністю. У 2021 році кількість сягнула 180 осіб. 

Наразі Мінекономіки розглядає можливості масштабування діючих програм, зокрема щодо збільшення компенсації роботодавцям частини ЄСВ та витрат на оплату праці за працевлаштування ветеранів, осіб з інвалідністю, отриманою внаслідок війни. 

За словами заступниці міністра економіки України Тетяни Бережної, мова йде про компенсацію суми у розмірі до 15 тис грн протягом шести місяців, яка включає витрати на заробітну плату, податки і ЄСВ. Нова програма буде стосуватися всіх осіб з інвалідністю, а не лише тих, що зареєстровані у службі зайнятості. 

Також обговорюється можливість надання роботодавцю компенсації витрат на облаштування робочого місця для особи з інвалідністю. За підсумками 2022 року Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю створено для осіб з інвалідністю лише 143 робочих місць, а у 2021 році — 321. Такі цифри свідчать про неефективність наявної системи інтеграції осіб з інвалідністю на ринок праці. 

Як зазначила Тетяна Бережна, є напрацьований порядок компенсації за облаштування робочого місця для осіб із І та ІІ групою інвалідності. Так, за облаштоване робоче місце для людей з інвалідністю першої групи пропонується повертати до 15 розмірів мінімальних заробітних плат, а це трохи більше 100 тис грн. Щодо другої групи, йдеться про розмір компенсації у 10 розмірів мінімальної заробітної плати.

Водночас Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів рекомендував Верховній Раді України розглянути у повторному першому читанні євроінтеграційний проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю за реєстр. № 5344-д.

Що передбачає законопроєкт № 5344-д

Відповідно до пояснювальної записки основною метою цього законопроєкту є створення умов для реалізації особами з інвалідністю права на працю. Окрім того, ратифікувавши Конвенцію ООН "Про права інвалідів" та Конвенцію МОП № 142 "Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів", Україна взяла на себе зобов’язання забезпечувати право осіб з інвалідністю на самостійність і повну участь у житті суспільства, вживати заходів для реалізації права на освіту й професійну підготовку, сприяти їх доступу до відкритого ринку праці. 

Таким чином, прийняття зазначеного законопроєкту, по-перше, стане ще одним кроком в процесі євроінтеграції України, а, по-друге, дозволить створити та забезпечити механізм для полегшення реалізації права осіб з інвалідністю на працю.

Кого стосуватимуться зміни, у разі прийняття законопроєкту № 5344-д. У законопроєкті запроваджується нове визначення поняття “особа з інвалідністю”. Відповідно до визначення поняття “особа з інвалідністю”, то це особа зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. 

За словами адвоката, ніяких зазначень щодо того, що інвалідність має бути встановлена, у зв’язку пораненням або хворобою, пов’язаними із військовою службою немає. Таким чином, зміни стосуватимуться усіх без виключення осіб з інвалідністю, а не тільки військових, які були учасниками бойових дій. 

Порядок працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з законопроєкту. Буде деталізовано перелік прав осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування, серед яких:

• "розумне" пристосування робочого місця; 
• професійний розвиток; 
• соціальні послуги відповідно до законодавства про зайнятість населення та соціальний захист на випадок безробіття; 
• соціальні послуги персонального асистента; 
• супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці; 
• соціально-трудової адаптації.

Зазначені права особи з інвалідністю фактично мають і зараз, проте таке узагальнення і закріплення прав осіб з інвалідністю в одній статті є позитивним нововведенням, вважає адвокат. 

Також деталізовано та вдосконалено процедуру облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю та порядок отримання дотацій/компенсацій роботодавцями на таке облаштування. Таким чином роботодавці можуть здійснювати заходи "розумного" пристосування за рахунок коштів державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рахунок власних коштів та інших джерел, не заборонених законодавством. Роботодавець може звернутися за компенсацією / дотацією витрат на “розумне” пристосування до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. 

Така зміна є стимулом для роботодавців, оскільки наразі роботодавці часто не хочуть наймати осіб з інвалідністю через питання та виникнення складнощів з облаштуванням робочих місць для них.

Запровадження щомісячного внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю. Пропонується встановити розмір внеску, який "дорівнює добутку 40% середньої місячної заробітної плати, яку отримують всі працівники платника внеску, та різниці між встановленим нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і кількістю робочих місць, на яких фактично працевлаштовані особи з інвалідністю. Цей внесок за своєю правовою природою схожий на адміністративно-господарські санкції, які і зараз сплачують роботодавці у разі невиконання нормативу щодо кількості найманих працівників, які є особами з інвалідністю.

Таким чином, після внесення змін сплата адміністративно-господарських санкцій фактично буде замінена зазначеним вище внеском. І якщо зараз роботодавці замість працевлаштування особи з інвалідністю часто обирають сплатити штраф як санкцію за невиконання нормативу, то після зміни вони просто зможуть сплатити спеціальний внесок і не наймати особу з інвалідністю. З одного боку, ці внески будуть спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, проте, з іншого, запровадження таких внесків навряд призведе до збільшення кількості осіб з інвалідністю, які працюють за трудовим договором. 

Також пропонується передбачити, що "інвалідність встановлюється шляхом проходження медико-соціального експертного обстеження відповідно до законодавства в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України". В той час як в чинній редакції також міститься застереження про те, що положення про органи медико-соціальної експертизи, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об’єднань осіб з інвалідністю. 

Зазначена зміна наразі активно обговорюється представниками громадських об’єднань, оскільки, дійсно, за відсутності такого посилання на необхідність врахування думок громадських об’єднань вбачаються ризики щодо зниження їх ролі у прийнятті рішень владними суб’єктами у сфері соціального захисту, що може негативно позначиться на рівні соціальної захищеності осіб з інвалідністю.

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування не тільки відповідної кількості осіб з інвалідністю, а й оплата їх праці в розмірі, не меншому, ніж мінімальна зарплата, навіть якщо особа працевлаштована на неповний робочий день. Таким чином, працевлаштування осіб з інвалідністю на ставку, що становить половину від мінімальної заробітної плати не буде вважатися виконанням нормативу. Зазначені нововведення мають сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю та отримання ними як мінімум мінімального розміру заробітної плати. Запроваджено відповідальність роботодавця за нецільове використання коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у подвійному розмірі, що має служити превенцією для такого нецільового використання. 

Запровадження можливості набуття роботодавцем статусу підприємства захищеного працевлаштування або статусу підприємства /підприємця трудової інтеграції осіб з інвалідністю, у разі працевлаштування певної кількості осіб з інвалідністю. Нововведення сприятимуть розвитку соціального орієнтованого бізнесу в Україні, оскільки для таких підприємств передбачено право на пільги із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Залучення до механізму сприяння зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю приватних агенцій працевлаштування, що також прогнозовано сприятиме працевлаштуванню значно більшої кількості осіб з інвалідністю.

Адвокат Максим Тютюнников резюмував, що законопроєкт №5344-д цілком на часі, враховуючи низьку статистику працевлаштування осіб з інвалідністю в Україні та загальну кількість таких осіб, яка до того ж зростає. При цьому, законопроєктом враховуються інтереси роботодавців і його норми більшою мірою мають заохочувальний характер для підприємств. 

Водночас доволі тяжко зробити висновки щодо того чи будуть реалізовані усі очікування від законопроєкту на практиці, оскільки відтепер роботодавці можуть не виконувати нормативи щодо кількості працевлаштованих осіб і просто сплачувати внески. 

Основна ставка робиться на те, що для роботодавців запроваджується сприятливе правове регулювання, щоб вони самі стали більш зацікавленими в укладенні трудових договорів з особами з інвалідністю. Більше того, дещо вдосконалено правове регулювання в частині соціально орієнтованого бізнесу. 

Адвокат додав, що є надія на те, що заохочувальні норми матимуть результат, якого очікують автори зазначеного законопроєкту. Звісно ж питома частка успішної реалізації зазначеного законопроєкту в частині збільшення кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю залежить і від самих роботодавців. Оскільки, як вже неодноразово зазначалось норми носять заохочувальний характер і остаточний вибір укласти трудовий договір з особою з інвалідністю або сплатити внесок робить саме роботодавець.

Зазначимо, що за даними сайту для пошуку роботи Work.ua, кількість вакансій в Україні збільшується, у тому числі для людей з інвалідністю. Так, створюючи вакансію, роботодавці вказують, що готові взяти людей з інвалідністю і розглядають таких кандидатів на посаду. Для прикладу: станом на кінець квітня 2023 року на сайті Work.ua у розділі "Робота для людей з інвалідністю" розміщено понад 5 тисяч вакансій.