Скасування комунальних платежів за зруйноване війною житло – крок до збереження та примноження людського капіталу

Йдеться про людей, чиє житло було знищене або серйозно пошкоджене внаслідок російських обстрілів, які фізично не можуть повернутися до своїх домівок та змушені винаймати житло в інших регіонах, витрачаючи на це значну частину доходів. 

Але при цьому паралельно вони отримують платіжки за зруйноване житло! Саме цей кричущий правовий абсурд і покликаний усунути закон №13155. В його основі наступна логіка – якщо житло знищене або непридатне для проживання, людина не повинна нести фінансові зобов’язання за послуги, які фактично не надаються.

Закон чітко закріплює кілька принципових позицій.

По-перше, припиняється нарахування плати за управління багатоквартирним будинком у випадках, коли квартира зруйнована або непридатна для проживання. Йдеться про ті платежі, які раніше продовжували нараховуватися автоматично, незалежно від реального стану житла.

По-друге, зупиняється нарахування за житлово-комунальні послуги, які фізично неможливо надати. Якщо немає води, тепла чи електрики через руйнування будинку, не може бути й рахунків за ці послуги.

По-третє, закон врегульовує питання боргів. Ті заборгованості, які виникли після руйнування або пошкодження житла і не залежать від дій власника, підлягають списанню або перегляду. Це важливий момент, адже тисячі людей опинилися в ситуації, коли борги накопичувалися автоматично, без їхньої вини і без можливості щось змінити.

Фактично йдеться про відновлення елементарної справедливості: людина не повинна платити за послугу, яку вона не отримує, і за майно, яким вона не може користуватися.

Як представник Херсонщини, я добре розумію, наскільки це рішення є критично важливим. Для прифронтових і деокупованих територій це щоденна реальність тисяч родин.

І зазначу, що цей закон закріплює наші зусилля ГО "ВПО", зокрема, моїх колег та співзасновників громадської організації Максима Ткаченка та Руслана Горбенка. Це була системна робота, яка базувалася на зверненнях людей, на аналізі реальних проблем і на наполегливому діалозі з парламентом і урядом.

Те, що 308 депутатів підтримали цей закон, доводить: коли мова йде про базову справедливість, парламент здатен консолідуватися. Але водночас цей приклад оголює іншу проблему – розрив між законодавчими рішеннями і їх реалізацією.

Бо поки парламент ухвалює нагальні закони, вони не завжди супроводжується своєчасною реалізацією з боку виконавчої влади. Ми бачимо це на прикладі урядових рішень щодо виплат для ВПО. Так, пройшло вже кілька діб з моменту прийняття постанови від 23 березня щодо виплат, зокрема 3000 грн для дітей з числа ВПО, але офіційного тексту документу і досі не оприлюднено. Люди мають встигнути подати документи до 1 травня, але не можуть навіть записатися, бо процедура досі "в повітрі". Тобто, формально рішення ухвалене, але фактично не діє, бо відсутні процедури, роз’яснення, доступ до подання документів. І це ставить під загрозу саму ідею допомоги. 

Закон №13155 – це очевидний крок до відновлення справедливості. Але справжній результат буде тоді, коли кожна людина відчує це не на папері, а у власних платіжках. Бо соціально орієнтована держава визначається не гучністю рішень, а тим, як вони працюють у житті людей.

Це і є одним із ключових напрямків державної політики щодо збереження та примноження "людського капіталу", яка, на жаль, ще досі не сформована і потребує чіткої інституційної реалізації. Щодо внутрішньо переміщених осіб це означає конкретні законодавчі кроки, здатні ефективно інтегрувати людей, стимулювати їхню економічну активність та реалізацію соціального потенціалу.