Неповернення тимчасово вилученого майна на підставі ухвал суду – системна проблема правоохоронної системи України

Тому бізнесу, на мою думку, важливо знати про існуючі можливості повернення вилученого або арештованого майна під час досудового розслідування кримінальних проваджень.

Що може бути об’єктом арешту чи тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні?

Чіткого визначення майна як предмету арешту чи тимчасового вилучення чинний КПК не дає.

Хоча у ч. 2 ст. 167 КПК об’єктом тимчасово вилученого майна вказуються речі, документи, гроші тощо, однак необхідно розуміти, що під майном маються на увазі передбачені статтею 190 Цивільного Кодексу України усі речі чи сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Також у ст. 167 КПК до майна, яке можна тимчасово вилучити та накласти арешт, віднесено також доходи від такого майна. 

Під річчю статтею 180 ЦК України визнають також і тварин. Може бути визнано майном і підприємство, як «єдиний майновий комплекс», до складу якого входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права.

Кошти, як об’єкт тимчасово вилученого майна, можуть бути як готівкові, так і безготівкові (на рахунках банківських установ).

Фактично, процесуальний закон дозволяє тимчасово вилучити з подальшим накладенням арешту практично усе майно, кошти, речі, майнові права (у тому числі і корпоративні) бізнесу.

Який законний механізм захисту бізнесу від незаконного вилучення та накладення арешту на його активи?

У бізнесу є, на жаль, досить обмежений обсяг прав та можливостей для захисту своїх прав від беззаконня деяких правоохоронців та суддів у разі тимчасового вилучення його майна та накладення на нього арешту.

Бізнес не захищений від незаконного проникнення до своїх приміщень правоохоронців під час обшуків та оглядів.

Чинний КПК не передбачає на стадії досудового розслідування дієвих механізмів захисту будь-якої особи саме від незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи, незаконного обшуку та незаконного вилучення предметів, речей та документів.

Завантаженість слідчих суддів у великих містах, суддівський кадровий голод на периферії України унеможливлює дієвий судовий контроль при вирішенні питання про примусове проникнення для проведення обшуку до того чи іншого приміщення чи володіння особи.

Деяким слідчим суддям загальних судів просто не вистачає знань у такій специфічній та складній галузі як податкове право, зокрема у правопорушеннях у сфері оподаткування.

Аналіз багатьох ухвал слідчих суддів на обшуки у справах про податкові правопорушення дають обґрунтовані підстави припускати, що судді фактично копіюють із флешки слідчого чи прокурора клопотання про проведення обшуків без критичного аналізу їх змісту. Це, зокрема, підтверджується численними тотожними стилістичними чи орфографічними помилками в ухвалах суддів на обшук та у клопотаннях слідства про проведення обшуків.

Відсутність такого дієвого судового контролю породжує безконтрольність, безвідповідальність та корумпованість правоохоронної системи.

Бізнес може захиститись від безпідставного арешту вилученого майна на стадії розгляду слідчими суддями клопотань правоохоронців про арешт такого майна, але й тут є багато зловживань, пов’язаних з порушенням прав бізнесу: невиклик його представників на судовий розгляд з приводу арешту вилученого майна, формальний підхід до аналізу наявності підстав та приводів для такого арешту, накладення арешту поза дозволеними строками тощо.

Навіть якщо бізнес і виграє справу і слідчий суддя зобов’яже правоохоронців повернути все вилучене під час обшуку майно, то і тут у бізнесу виникає найбільше проблем.

У законі чітко зазначено, що у разі відмови у накладенні арешту на майно, або у разі несвоєчасного звернення слідчого/прокурора до суду з клопотанням про арешт майна, таке майно підлягає негайному поверненню особі, в якої воно було вилучене.

Однак на практиці здебільшого виконання ухвал слідчих суддів про повернення вилученого майна, відмови у накладенні арешту чи скасування арешту на майно для бізнесу – це п’ять кіл пекла.

Слідство та прокуратура, користуючись круговою порукою, не виконують вчасно ухвали слідчих суддів про повернення майна, висувають корупційні вимоги для його повернення (крім детективів НАБУ та САП), створюючи різні перепони для виконання ухвал слідчих суддів. Жодне кримінальне провадження щодо слідчих за невиконання ними ухвал слідчих суддів про повернення майна не було передане у 2021 році органами досудового розслідування до суду. Бо ці кримінальні провадження розслідують такі самі слідчі іншого правоохоронного органу, які також допускають несвоєчасне повернення вилученого майна, і це є основною причиною кругової поруки правоохоронців в питанні невиконання ухвал слідчих суддів про повернення тимчасово вилученого майна. 

У Ради бізнес-омбудсмена однією з найпоширеніших категорій скарг бізнесу є скарги саме на невиконання ухвал слідчих суддів та неповернення слідством вилученого майна, на яке не накладено чи скасовано арешт. Зокрема, за статистикою за 2020 рік справи, пов’язані із кримінальними спорами щодо вилучення майна, несвоєчасного повернення та невиконання ухвал слідчих суддів, займають третє місце серед справ, розглянутих Радою бізнес-омбудсмена у 2020 році, після справ, пов’язаних зі зловживанням службовим становищем держслужбовців та незаконним блокуванням реєстрації податкових накладних.

Тяганина, пов’язана із невиконанням чи несвоєчасним виконанням ухвал слідчих суддів про повернення тимчасово вилученого або неарештованого майна, викликана здебільшого корупційними причинами зі сторони слідства та прокуратури.

Не дивлячись на проблеми, пов’язані із поверненням вилученого майна, необхідно використовувати усі законні способи для його повернення.

Дієвий і продуктивний захист бізнесу від зловживань правоохоронців – залучення насамперед до захисту прав та інтересів бізнесу бездоганних за своєю репутацією адвокатів.

Такі адвокати будуть працювати на бізнес і захищати його інтереси, подаючи відповідні скарги та клопотання щодо майна як до суду і слідства, так і до інших органів та установ.

Корупційні моменти є не способом розв’язання проблем бізнесу, а засобом затягування бізнесу у корупційне болото продажних правоохоронців (заплатиш раз – будеш платити вічно).

Тому бізнес має вирішити самостійно - терпляче чекати розв’язання питання про повернення майна у законний спосіб, чи поспішати та «вирішувати питання» з правоохоронцями для повернення вилученого майна.

Час від часу у ЗМІ з’являється інформація про затримання правоохоронців через корупційні діяння, які пов’язані саме із поверненням майна, з якого знято арешт (https://nabu.gov.ua/news/novyny-kerivnyku-viddilu-ofisu-genprokurora-povidomyly-pro-pidozru/). Проте це лише видима частина «корупційного айсберга», пов’язаного із проблемою невиконання правоохоронцями ухвал слідчих суддів щодо повернення тимчасово вилученого майна.

 Дієвими та легальними, крім правових, є засоби боротьби за свої права за допомогою засобів масової інформації, Ради бізнес-омбудсмена та громадських організацій.

Що робити далі?

Бізнес, який потерпає від несправедливості правоохоронців, може ініціювати через свої громадські організації та політиків, які позиціонують себе як представників бізнесу у Верховній Раді України, внесення змін до законодавства. 

Адже проста норма у КПК, якою б слідчого чи прокурора під страхом відшкодування збитків за кожен день невиконання ухвали суду про повернення тимчасово вилученого майна зобов’язували звітувати до слідчого судді про дату, місце та час повернення власнику такого майна, якомога швидше б мінімізувала корупційні ризики, а сама проблема повернення тимчасово вилученого майна не була б такою обтяжливою для бізнесу.

За прийняття такої норми корупційна мотивація незаконного вилучення майна бізнесу під час обшуків, на мою думку, значно б зменшилася, бо існував би реальний і швидкий механізм повернення такого майна із суворими санкціями матеріального характеру за зловживання службовим становищем за необґрунтоване невиконання судового рішення в цій частині.

В Україні існує чинний Закон «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Однак цей Закон не поширює свою дію на юридичні особи (підприємства, установи, організації). 

Тому окрім змін до КПК щодо крайніх строків повернення майна на підставі ухвал слідчих суддів, потрібен і закон, який би захищав бізнес від незаконного вилучення, арештів майна та несвоєчасного виконання судових рішень про його повернення. У цьому законі необхідно передбачити матеріальну відповідальність службових осіб правоохоронних органів за відшкодування шкоди, спричиненої незаконним обшуком, незаконним вилученням майна, неповерненням майна на підставі ухвали суду. 

Крім іншого, варто подумати над передачею підслідності справ, пов’язаних із невиконанням правоохоронцями ухвал слідчих суддів про повернення вилученого майна (у т.ч. й у разі відмови у його арешті) детективам НАБУ, а якщо такі порушення будуть допускати безпосередньо детективи НАБУ, тоді такі провадження передати у підслідність слідчим ДБР. Конкуренція цих двох правоохоронних органів буде сприяти суттєвому захисту прав бізнесу від поширеної схеми «наїздів» на бізнес через незаконні обшуки, арешти майна і його неповернення власнику (володільцю) у передбачених законом випадках.