Про це Dilo повідомив аналітик "Українського клубу аграрного бізнесу" (УКАБ) Максим Гопка.

• Експорт соняшникової олії до Індії: як скоротилися постачання
• Скільки експортної виручки може недоотримати Україна 
• Чому впали поставки української соняшникової олії до Індії 
• Альтернативні ринки збуту української соняшникової олії 
• Чи зможуть Дунай і країни ЄС замінити порти Великої Одеси 

Експорт соняшникової олії до Індії: як скоротилися постачання

У 2025 році Індія була найбільшим імпортером української олії. Загалом у 2025 році Індія імпортувала 749 тис. тонн агропромислової продукції, з яких на соняшникову олію припадало 86%,  або 672 тис. тонн  вартістю $743 млн, зазначив Гопка. 

До червня 2026 року динаміка не змінювалася: Україна продовжувала стабільно експортувати олію до Індії в тих самих обсягах. Але з липня після зупинки звичайної роботи портів Великої Одеси цей експорт впав до критично низького рівня - 0,8 тис. тонн на місяць, враховуючи що в 2025 році було експортовано в середньому 60 тис. тонн на місяць, а бували й випадки, що понад 100 тис. тонн, розповів експерт.

"З 1 липня до 15 жовтня було експортовано лише 1,8 тис", - додав він. 

Скільки експортної виручки може недоотримати Україна 

За попередніми розрахунками, різке скорочення експорту української соняшникової олії до Індії з липня 2026 року могло призвести до недоотримання Україною близько $230 млн експортної виручки за період із 1 липня до 15 жовтня 2026 року. 

Розрахунок ґрунтується на середньомісячному обсязі експорту у 2025 році на рівні 60 тис. тонн, фактичному експорті 1 829 тонн за зазначений період та середній експортній вартості соняшникової олії близько $1 106 за тонну, розрахованій за показниками 2025 року. 

Наголошуємо, що сума є орієнтовною оцінкою недоотриманої виручки за сценарію збереження обсягів поставок попереднього року. Вона не враховує можливих змін експортних цін, перенаправлення продукції на інші ринки та додаткових логістичних витрат. 

Важливе уточнення: сума близько $230 млн відображає розрахункову вартість обсягу експорту, який не відбувся порівняно з умовним сценарієм збереження торішніх поставок, і не є підтвердженою сумою фактичних фінансових втрат України.

Чому впали поставки української соняшникової олії до Індії 

 Україна та Росія є найбільшими постачальниками соняшникової олії до Індії. У 2025 році на дві країни разом припадало 68% індійського імпорту цього продукту - близько 1,9 млн тонн із загальних 2,9 млн тонн. Найбільшими постачальниками соняшникової олії є РФ, Україна, Аргентина та Литва.  

Індія імпортує більше соєвої олії, ніж соняшникової. У 2025 році соєвої олії було імпортовано 5,63 млн тонн, де основні постачальники є Аргентина, Непал, Бразилія, РФ, а соняшникової – 2,89 млн тонн. Аргентина та Бразилія – це ті країни, які можуть запропонувати Індії значні обсяги соєвої олії. 

Проте нинішнє скорочення закупівель соняшникової олії Індією варто розглядати насамперед як реакцію на зміну цінової кон'юнктури рослинних олій та проблеми з постачанням із Чорноморського регіону, а не як остаточну відмову, сказав Гопка.

Для українських експортерів основний довгостроковий ризик полягає в тому, що індійські компанії поступово адаптуються до нових постачальників та альтернативної сировини. Якщо високі ціни на соняшникову олію й нестабільність чорноморської логістики зберігатимуться тривалий час, частина такого заміщення може закріпитися, а повернення втрачених позицій вимагатиме більш конкурентних цінових пропозицій.

"Водночас підстав говорити про незворотну втрату індійського ринку наразі немає. Індія зберігає значний попит на соняшникову олію, а його скорочення в останні місяці значною мірою пов'язане саме з обмеженою доступністю з Чорномор’я та високою ціновою премією", - заявив аналітик. 

Альтернативні ринки збуту української соняшникової олії 

Альтернативні ринки мають потенціал частково компенсувати скорочення українського експорту соняшникової олії до Індії, однак швидко замістити цей напрямок у повному обсязі буде складно, вважає Гопка. 

Однак, за його словами, потрібно враховувати, що Україна вже посідає домінуючі позиції серед зовнішніх постачальників ЄС. Тому можливості додаткового нарощування експорту обмежуються фактичним попитом європейських переробників. 

Другим перспективним напрямом є Туреччина, яка має значні потужності з перероблення рослинних олій. Водночас тут українські експортери стикаються з високою конкуренцією з боку Росії, тому додаткові обсяги можуть бути реалізовані переважно за умови конкурентної ціни. Скоріш за все, Туреччину більше цікавитиме насіння соняшнику для власної переробки.

Країни Близького Сходу можуть стати додатковим напрямком диверсифікації, особливо для рафінованої та фасованої олії. Однак цей ринок є досить фрагментованим, а українські постачальники конкурують не лише з іншими виробниками соняшникової олії, а й із дешевшими видами рослинних олій, пояснив Гопка. 

Чи зможуть Дунай і країни ЄС замінити порти Великої Одеси 

З економічної точки зору альтернативні маршрути не можуть замінити глибоководні чорноморські порти. Основна проблема полягає у вартості логістики, зауважив аналітик. 

Якщо через порти Великої Одеси українські експортери можуть формувати великі суднові партії та здійснювати прямі морські поставки, то використання дунайського маршруту часто потребує додаткового транспортування, перевалки та залучення менших суден. У результаті собівартість доставки зростає. 

Водночас інвестиції в дунайську інфраструктуру залишаються доцільними, оскільки йдеться не лише про поточну рентабельність перевезень, а й про стійкість усієї експортної системи, підсумував Гопка. 

Уряд запровадив тимчасовий пріоритет для перевезення та експорту виробленої в Україні соняшникової, соєвої та ріпакової олії. Продукцію першочергово транспортуватимуть залізницею до портів і прикордонних станцій, а судна з олією отримають перевагу під час постановки до причалів.