Повернення до кукурудзи: як аграрії віднаходять стабільність у нестабільному світі

Весняна посівна кампанія цю тенденцію підтвердила. Втім, кожен сезон у воєнний час має свої особливості. Так, у 2024–2025 маркетинговому році ми спостерігаємо більш ранню підготовку агровиробників: значна частина господарств заздалегідь закупила посівний матеріал та засоби захисту рослин. Такий підхід може свідчити про зростання впевненості в інвестуванні у перевірені рішення, що забезпечують стабільність та ефективність господарювання.

Основним трендом весняної кампанії 2025 року є зростання попиту на кукурудзу. Ще донедавна ця культура вважалася однією з найскладніших для вирощування — через високу собівартість сушіння, проблеми з експортом і низькі закупівельні ціни. Однак ситуація поступово змінилася. Порівняно з попередніми сезонами, ціни на збіжжя зросли: станом на початок травня за даними агенції УкрАгроКонсалт кукурудза в портах тяжіла до 230 доларів США за тонну, а врожай, попри складні погодні умови, у багатьох регіонах відповідав очікуванням. Відносна стабільність логістики також сприяла зростанню попиту. Усе це дозволило аграріям заздалегідь визначитися з планами на весну, впевненіше планувати роботу в умовах війни та інвестувати в насіння та засоби захисту. Зокрема, ми спостерігали зростання попиту на насіння та засобів захисту рослин від Corteva – загалом  продажі Corteva за перший квартал зросли на 4% відносно першого кварталу минулого року, що є явним свідченням готовності фермерів обирати інноваційні продукти для розвитку свого виробництва.

Одним із факторів, що могли вплинути на зростання інтересу до кукурудзи в цьому сезоні, стали результати вирощування сої у 2024 році: у низці регіонів через посушливу погоду врожайність цієї культури виявилася нижчою за очікування, що могло підштовхнути частину господарств повернутися до більш традиційної для них кукурудзи. Крім того, не виключено, що додатковим чинником стало пошкодження посівів озимого ріпаку через несприятливі погодні умови — це змусило деяких аграріїв переглянути структуру площ і надати перевагу ярим культурам, зокрема кукурудзі.

Соняшник, який упродовж перших років повномасштабної війни зберігав стабільні позиції, і надалі залишається однією з економічно привабливих культур. Попит на нього зберігається, що свідчить про впевненість аграріїв у його прибутковості. Важливу роль відіграє також розвинений внутрішній переробний ринок, який забезпечує стійкий попит.

Показовим є і ринок засобів захисту. Уже в 2024 році фермери використовували більше засобів захисту, ніж роком раніше. А сезон 2025 року розпочався ще активніше. Він демонструє високий рівень зацікавленості агровиробників у якісних рішеннях для захисту посівів. Попит стабільно тримається як на перевірені продукти, так і на інноваційні рішення, зокрема для кукурудзи, що свідчить про готовність інвестувати у збереження потенціалу врожаю. Загальні тенденції відвантажень нагадують довоєнні сезони, що дозволяє з обережним оптимізмом говорити про певну позитивну динаміку.

Усі ці факти свідчать про більш зважений підхід агровиробників: замість орієнтації виключно на короткотермінову економію, дедалі більше господарств прагнуть знайти баланс між поточними витратами та довгостроковим результатом, розуміючи, що інвестиції в якісні рішення напряму впливають на урожайність і стабільність бізнесу.

Однак, ці тенденції не стосуються аграріїв прифронтових територій, які й надалі працюють в умовах тотальної невизначеності. Вони не можуть планувати та закуповувати наперед, зберігати зерно в очікуванні кращої ціни, а також гостро відчувають нестачу персоналу. Втім, дефіцит кадрів є головним стримувальним чинником для виробників по всій країні — наприкінці 2024 року на це вказали 20% агропідприємств, згідно з даними Держстату.

Агросектор залишається однією з ключових галузей української економіки — як за внеском у ВВП, так і за обсягами експорту. У січні–березні 2025 року агропродукція забезпечила понад 60% валютної виручки країни. І це є результатом щоденної, самовідданої праці фермерів, які, попри всі ризики та небезпеку, невпинно працюють і тим самим підтримують економічну стійкість держави.