"Курс Мінфіну в 41,4 грн/$ – це лише найбільш песимістичний прогноз", – президент АУБ Андрій Дубас

Андрій Дубас – 35 років, народився у Львівській області. Вищу освіту здобув у КНУ ім. Т. Г. Шевченка, університеті економіки і права “КРОК”, а також у Національній академії державного управління при Президентові України. У банківській системі працює з 2014 року. З 2016 року є членом Вищої експертної ради НБУ.

Додатковому податку для банків таки бути

Мабуть, одне з найбільш дражливих питань для банківської системи сьогодні – ідея запровадити додатковий податок для банків. Чи така ініціатива відіб’є у них бажання інвестувати в ОВДП та депсертифікати, які в підсумку даватимуть менший дохід?

– Коли перша ініціатива була зареєстрована в Верховній Раді – додатковий податок в 5% з чистих процентних доходів, – ми на це відреагували доволі негативно, оскільки підхід був підібраний неправильний: не можна оподатковувати дохід майбутніми періодами, коли ми ще не знаємо, якою буде витратна складова.

На нашу думку, по-перше, не можна оподатковувати чистий процентний дохід. Потрібно говорити про оподаткування прибутку. Друге – треба розглянути й альтернативні підходи. Наприклад, є такий показник, як рентабельність капіталу. І мені здається, він найкраще показує те, як банк заробляє на залучанні ресурсу під низьку ставку і розміщенні його під високу ставку в, наприклад, депсертифікатах чи ОВДП.

Ми пропонували такий варіант – встановити певну достатню межу рентабельності, яка дозволяє банку адекватно працювати, а все, що вище, може обкладатися додатковим податком з урахуванням того, що країна перебуває в умовах війни.

З іншого боку, ми також пропонували депутатам розглянути часові проміжки оподаткування, бо коли встановлюються нові податки, буває так, що вони встановлюються на певний час, а потім залишаються назавжди. Якщо ж ми говоримо про оподаткування, то щонайменше це не може бути оподаткування минулих періодів. Наприклад, результатів 2023 року, протягом якого банки отримали прибутки, які привернули увагу громадськості.

Ми за те, щоб такої реверсної дії закон не мав, а якщо й встановлювати податок, то на певний термін. Якщо вже є така імперативна воля держави встановити такий додатковий податок, то встановімо його на рік і погляньмо, які він матиме результати. І тільки після цього можемо його продовжувати ще на рік, а не відразу встановлювати на два роки.

Ще важливо: вже зараз, коли НБУ знижує облікову ставку, а до кінця цього року, можливо, знизить і до 18%, якщо не більше, дохідність банків по цінних паперах буде знижуватись. І очікуване додаткове оподаткування не принесе запланованих 10 млрд грн у бюджет. Найголовніше, щоб ліквідність не вийшла з банківського сектору, бо це матиме негативні наслідки для курсу.

Накопичену банками ліквідність требе переливати в кредитування

А як же тоді, на Вашу думку, найбільш ефективно використати накопичену банками ліквідність?

– Якщо є бажання накопичену у банках ліквідність використати ефективно для економіки, то потрібно це робити тільки через кредити. Додаткове оподаткування банківських прибутків я порівнюю з латанням дірок. Це – простий, зрозумілий, але не довгостроковий захід. Якщо говорити в контексті кредитування, то за допомогою нього ми можемо банківську ліквідність задіяти в економіці. Кредитування дало би набагато більший мультиплікатор доходу в держбюджет, аніж банальне додаткове оподаткування сформованого прибутку.

Так, така пропозиція не виконується моментально. Якщо встановити додатковий податок, то результат ти побачиш відразу. Якщо діяти через розширення кредитування, створення умов для покриття додаткових ризиків і розробку держпрограм зі стимуляції кредитування, то це зайняло б набагато більше часу.

Додатковий податок ми сприймаємо як вимушений факт. Але сприймаємо негативно. Однак добре, що в нових законопроектах, які з'явилися після опрацювання питання комітетом, законодавці дослухались до рекомендацій і змістили фокус на оподаткування прибутку, а не чистого процентного доходу. Але звідки взяла цифра в 36%, коли всі підприємства оподатковуються в 18%, нам поки не зрозуміло.

(Профільний комітет Верховної Ради змінив законопроєкт про додаткове оподаткування надприбутків банків №9656, запропонувавши тимчасово – на 2024 і 2025 роки – підвищити їм податок на прибуток до 36% без права зарахування збитків минулих періодів, – ред.).

Щодо кінцевих споживачів. Чи перекладуть банки зрештою цей податок на плечі клієнтів?

– Однозначно сказати "так" чи "ні" я не візьмусь. Скажу лише, що є операційна складова витрат, які банк несе для своєї ефективної роботи. Чи може цей податок перелягти на плечі клієнтів? Чи будуть банки збільшувати спред між відсотками по депозитах і кредитах, я не готовий сказати. Але ми будемо дивитись, як цей додатковий податок працюватиме, чи залишиться він на позначці 36%.

Імовірність "банкопаду" практично дорівнює нулю

Як гадаєте, чи варто очікувати до кінця 2023 року і протягом наступної хвилі ліквідації банків? Чи будуть це "кишенькові", "мийні" банки, чи чисті установи, які з певних причин втратять платоспроможність?

– Тут дві тези. Перша – після реформи банківського сектору, яка відбулася протягом 2014-2019 років в Україні, не залишилося банків, які займалися відмиванням коштів. Сьогодні є 63 платоспроможних банка. Наразі є інша проблема, сьогодні є велика частина держави в банківському секторі, яка навіть зросла у зв’язку з тим, що нарешті поставили крапку в питанні Альфа-банку і його націоналізували. Хоча це з точки зору ринкового підходу не дуже добре, тому що збільшилася частка держави, але в рамках національних інтересів це, безперечно, є позитивним фактом.

Порівняймо ситуацію до 24 лютого 2022 року з тією, яку ми маємо сьогодні. Чи можливі закриття банків? Може бути як закриття банків, так – і відкриття. Або, наприклад, входження якогось додаткового інвестора в будь-який банк. І такий банк може розпочати розвиток своєї бізнес-моделі. Мені було приємно читати цього року про те, що один з українських банків – фінтехбанк, – який розвинув в Україні потужний мобільний банкінг, розглядав варіант виходу на польський ринок.

Що ми маємо на сьогодні? Якщо порівняти, то за період воєнного часу було виведено кілька банків з ринку. Два банки були з російським капіталом (Сбєрбанк і Промінвестбанк), які  були виведені з ринку рішеннями РНБО. І кілька банків було виведено з ринку через порушення фінансового моніторингу. Тобто вони мали грубі порушення у фінансовому моніторингу. І там не було процедур визнання банків неплатоспроможним, тому що вони були платоспроможними, а відбулося відразу відкликання ліцензії, і ці банки пройшли процедуру ліквідації.

Звичайно, що у період війни кілька банків були виведені за порушення нормативів або, наприклад, за те, що вони опинились в умовах проблемності, а потім неплатоспроможності. Сьогодні треба дивитися на два ключових моменти. Перше – порушення нормативів ліквідності. Але сьогодні жоден банк не порушує нормативів ліквідності. Друге – нормативи капіталу, його достатності. Якщо ці два ключові моменти в банку, в якому ви обслуговуєтеся, виконуються, то хвилюватися нічого.

Ми не очікуємо банкрутства банків у найближчій перспективі. Сьогодні ті показники, по яких банки звітують перед Нацбанком, дають нам підстави так вважати.

Шалений обсяг неробочих кредитів

Стосовно неробочих кредитів. Якщо відкрити статистику НБУ, можна побачити просто шалений рівень NPL. Але в тому обсягу неробочих кредитів є дуже велика доля тих, які тягнуться ще з 2000-х років. Чому б банкам їх просто списати як безнадійні?

– Так, я давно вже пропонував Нацбанку внести уточнення у ці насправді страшні показники, щоб побачити справжню картину. Тим паче, якщо звіти з такими захмарними обсягами неробочих кредитів читають іноземні партнери.

Наприклад, візьмімо найвищі показники по неробочих кредитах, коли в 2017 році їхній обсяг досяг 56,1%. В тій проблемній історії 70-80% займав Приватбанк після націоналізації. А якщо взяти банки, наприклад, з іноземним або з приватним капіталом, то в їхніх портфелях рівень "проблемки" традиційно коливається на рівні 8-12% в різні періоди.

Чому в державних банках такий високий обсяг непрацюючих кредитів у порівнянні з банками з іноземним і приватним капіталом? По-перше, через особливості структури власності. Тобто якщо банком володіє держава, то фактично будь-які кроки менеджменту щодо списання, прощення по певному активу завжди розглядаються через призму не нанесення збитків державі. Кожен управлінець завжди дивиться на свої управлінські рішення через цю призму. Тоді як у банках з іноземним чи приватним капіталом ці рішення традиційно приймаються швидше.

Друга теза. До 2008 року велику частку в портфелі банків займали кредити в інвалюті, яка до сьогоднішнього дня суттєво здорожчала. Це, зокрема, й обумовило такі обсяги проблемних кредитів в системі. Це пов’язано з курсовими моментами.

Якщо піковий обсяг NPL в 2017 році склав 56,1%, то вже до початку повномасштабного вторгнення цей показник опустився до 35%. Тобто банки працювали над тим, щоб формувати резерви і списувати ці проблемні кредити.

Курс валют буде стабільним, якщо допоможуть іноземці

Щодо курсу валют. Чи є сьогодні в банківській спільності бачення стосовно курсоутворення до кінця цього року і протягом наступного? У контексті, зокрема, запровадження НБУ керованої гнучкості на міжбанку.

– За умови, якщо міжнародна підтримка буде ритмічною і на необхідному рівні, за умови, що на фронті відбуватимуться позитивні тренди, гадаю, курс повторить історію цього року: гривня під кінець року має незначне послаблення, а до літа ­– зміцнення. Сьогодні міжнародні резерви Нацбанку дозволяють утримувати гривню. Гадаю, різких коливань Нацбанк не допустить.

Тут не має вводити в оману те, що Мінфін закладає у держбюджет на майбутній рік курс 41,4 грн/$. Це просто спроба спрогнозувати курс за найбільш песимістичним сценарієм. І цей показник у 41,4 грн/$, звісно, дещо схвилював ринок. Але на останньому засіданні Нацбанку було чітко зазначено, що очікування Мінфіну жодним чином не є вказівкою для НБУ.

(Протягом січня курс кількаразово добігав і до 40,2 грн/$, однак вже в березні гривня почала відчутно укріплюватись. З вересня розпочалося її послаблення, і сьогодні курс складає орієнтовно 37,7 грн/$, – ред.).

Що ж до запровадження Нацбанком керованої гнучкості на міжбанку, то регулятор тут виступає таким собі наглядачем, якщо побачить передумови до різкого зміцнення чи послаблення гривні. Наприклад, якщо на міжбанку з'явиться ажіотаж на валюту, він вийде з інтервенціями, задовольнить попит і стабілізує ситуацію. Або він, навпаки, викуповує валюту, бачачи загрозу надмірного зміцнення гривні. Це і є заявлена Нацбанком керована гнучкість, покликана згладжувати курсові коливання.