Вправа на витривалість: навіщо НБУ вирішив провести стрес-тестування банків

Після перерви у 2022 році Національний банк знову повернувся до стрес-тестів українських банків. Протягом 2023 року НБУ проведе оцінку 20 найбільших банків. Сумарний обсяг чистих активів перевищує 90% активів всього банківського сектора. Крім того, у цих банках сконцентровано левову частку коштів фізичних осіб, майже 97%, а їхній кредитний портфель досягає 93% усіх виданих кредитів.

Стрес-тестування – це своєрідна вправа для банків, яку регулярно проводить НБУ. Основна мета переконатися в тому, що банківська система стійка до різноманітних загроз і викликів (як зовнішніх, так і внутрішніх), а також виявити її слабкі сторони.

В рамках стрес-тестів НБУ зазвичай концентрується на двох сегментах банківського ринку. Це найбільші банки (системно значущі банки в першу чергу) і банки, які з точки зору Нацбанку є схильні до макроекономічних, кредитних та інших ризиків.

2023 року НБУ вирішив перевірити саме найбільші банки. Логіка проста. Враховуючи те, що обрана 20-ка – це своєрідний фундамент усієї банківської системи, регулятор хоче переконатися, що ці банки мають достатній рівень капіталізації та зможуть встояти за негативного розвитку подій, в умовах ескалації та затягування військового конфлікту – зокрема. А також у тому, що самі банки адекватно оцінюють свої ризики.

Втім, я вважаю, що із наведеного Нацбанком списку переважна більшість банків пройде стрес-тестування успішно. Вони мають і запас міцності, і адекватний ризик-менеджмент. Винятком можуть стати Укрексімбанк та Укргазбанк, які мають великий портфель корпоративних кредитів, а з їх погашенням далеко не все гладко, і Сенс Банк (колишній Альфа-Банк), який перебуває під загрозою націоналізації.  

Один із ключових пунктів стрес-тестування – це аналіз якості активів та заставного майна за кредитами. Чи варто чекати якихось "одкровень" за даними показниками? Думаю, навряд. Усі великі системні банки мають внутрішні системи оцінки ризиків, які враховують не лише вимоги НБУ, а й особливу ситуацію в економіці, яка склалася після 24 лютого 2022 року. Отже, побоюватися того, що за підсумками перевірки у когось із лідерів ринку розкриється щось страшне, явно не слід.

Може бути хіба що невідповідність нормативів у межах окремих кредитних договорів. Наприклад, некоректна оцінка застави або занижена оцінка рівня ризику щодо конкретного позичальника. Але вплив таких окремих випадків на загальний фінансовий стан банку буде незначним.

Справа в тому, що є спеціальні нормативи, які обмежують обсяг ризику на одного позичальника. Ці нормативи не дозволяють банку перевищувати цей ризик більше, ніж на 25% його капіталу. Відповідно, за найгіршого сценарію, якщо у банку в кредитному портфелі буде кілька великих позичальників, ризик за якими недооцінений навіть на 50%, це все одно не зможе призвести до дестабілізації фінустанови та її падіння. До того ж, якщо врахувати, що у більшості банків запас капіталізації цілком пристойний, – рівень достатності регулятивного капіталу (Н2) майже в усіх учасників стрес-тестування перевищує норматив у 10%, – побоюватися точно нічого. І за такі порушення банкам нічого серйозного не загрожує. Хіба що Нацбанк може попросити упорядкувати кредитний портфель і усунути "перекоси" за ключовими позичальниками.

А ось те, що справді може виявитися за підсумками стрес-тестів, це реальний обсяг проблемної заборгованості. Але знову ж таки, це не означає, що NPL у результаті буде в 1,5-2 рази більше, ніж зараз. За результатами переоцінки кредитних портфелів частка NPL у банках, що потрапили на тестування, може зрости на 5-10 в.п. максимум. Отже, для всього банківського сектора це буде близько 4 в.п. додатково. Тобто якщо відштовхуватися від того, що на 1 травня частка проблемних кредитів у системі становила 45%, то реальна частка токсичних боргів, швидше за все, становить близько 49%.

Але все-таки припустимо, що окремі банки провалять стрес-тестування. У такому разі НБУ вимагатиме від них привести нормативи та систему управління кредитними ризиками до тих рамок та значень, що визначені постановами Нацбанку. Найзліснішим порушникам доведеться розробити програму докапіталізації, погодити її з НБУ, а потім цю програму виконати. У принципі, часу буде достатньо: банки повинні привести свій капітал до ладу до 1 квітня 2026 року.

А от якщо деякі банки не впораються також з докапіталізацією та вирівнюванням нормативів, то не виключено, що Нацбанк може зважитися на їхнє виведення з ринку. Так, це не станеться миттєво. Спочатку НБУ обмежить активні операції банку та встановить над ним зовнішній контроль. Проте якщо стан фінустанови не покращиться, то наступним кроком може бути пошук нового інвестора, який докапіталізує банк та нормалізує його діяльність. Ну а відкликання ліцензії та ліквідація стане зовсім крайнім заходом.