Дмитро Карпіловський: Криптовалюти — фантастичний приклад "ринку наступного дурня", коли ти купуєш актив в надії, що наступний дурень купить його дорожче

Найбільші інвестори в українську освіту

Дослідження, як компанії інвестують в освіту в Україні під час війни: чесно, системно, з вірою в Україну на роки вперед!

Дізнайтесь більше

Як давно ви почали інвестувати? Які поради ви б зараз дали собі в тому віці?

— Інвестую я з 2004 року. Наразі інвестування — мій головний вид діяльності. Я не беру чужі гроші в управління, інвестую виключно власні кошти. Основний об’єм мого інвестиційного портфелю знаходиться в Україні.

Якщо говорити про те, що би я порадив, — порадив би якомога раніше починати інвестувати, обережно і в консервативні активи. Я довго інвестував занадто ризиково. Починав з інвестицій в стартапи, багато років інвестував у цифрові активи, в криптовалюти, в бізнеси на ранньому етапі розвитку. І тільки на початку повномасштабної війни почав інвестувати у більш консервативні інструменти, нерухомість, захисні активи.

А чи означає це, що з набуттям досвіду можна інвестувати і у менш консервативні інструменти?

— Рекомендований шлях для інвестора — такий: починати з консервативних активів, і поступово в міру зростання майстерності інвестувати в більш ризикові. У мене вийшло навпаки. Я багато років інвестував супер ризиково. І це навряд чи було хорошою ідеєю.

З якої мінімальної суми варто починати інвестувати?

— Я думаю, що принципового значення не має, з якої суми починати інвестувати. Мені здається, більш важливим фактором тут є цікавість і відкритість до навчання.

Звісно, щоб відчути фінансовий результат від інвестування, суми мають значення. Але набагато більшого значення має привчити себе інвестувати незалежно від сум, незалежно від впливу, і з якомога більш раннього віку. Важливо виробити звичку відкладати, заробляти більше, ніж витрачати, інвестувати вільні кошти, щоб вони працювали, а не знецінювались. Мені здається, що це хороша порада.

На якому інвестиційному рішенні ви втратили найбільше грошей, і які висновки зробили?

— У мене як інвестора агресивного, високоризикового таких кейсів мільйон. І це для моєї стратегії нормально. Я щомісяця втрачаю гроші в інвестиціях. І щомісяця в інших інвестиціях заробляю. Я колись порахував: у невдалих інвестиціях втратив близько двох мільйонів доларів. Але це ж просто шлях. Шлях ризикового інвестора — він такий. Частина угод, на жаль, провалюється. Головне, щоб ті угоди, які не провалилися, своєю дохідністю перекривали менш вдалі. У мене це поки що виходить.

Якщо говорити про якісь фантастично невдалі угоди, — на сьогоднішній день це була спроба інвестувати в експорт аграрної продукції. Я там втратив близько півмільйона доларів.

В криптовалюті були такі угоди, які мене «мінуснули» на сотні тисяч доларів.

В реальному секторі дуже збиткових угод я не пригадаю. Але угод, де я втрачав від 10 до 100 тисяч доларів, у мене були десятки. Але ж угод, де я заробив десятки чи сотні тисяч доларів, теж багато.

Яке інвестиційне рішення принесло вам найбільше грошей, і що ви з цього досвіду винесли?

— В 2024 році у мене було шість виходів з української дохідної нерухомості. Середня дохідність по цих проєктах за 2024 рік — понад 36% річних в доларах. Під час війни у відносно бідній країні для мене це виглядає фантастичним результатом.

Якщо говорити про вдалі угоди, де я примножив вкладені кошти в рази, то найкращі результати були в криптовалюті. Найбільший «плюс», який я фіксував за результатами однієї угоди, — близько півмільйона доларів. Більших угод я не пригадую.

Але щоб рахувати чесно, треба робити це на певній часовій дистанції. Бо протягом року може щастити або й не щастити. Але це абсолютно не показник успішності інвестиції.

Якщо на сьогоднішній день в Україні пасивний інвестор заробляє 20% річних у валюті, то він красавчик. Такий результат недосяжний для абсолютної більшості інвесторів.

Яка з ваших інвестицій була чистим везінням, а не результатом розрахунку?

— Я думаю, що більшість угод, пов’язаних з криптою, у абсолютної більшості інвесторів — результат сліпої удачі. І у мене так само.

Навіть той факт, що я почав інвестувати в крипту з кінця 2010 року, мене абсолютно ніяк не захищає. У мене були сотні мінусових угод і абсолютно невдалих інвестицій. Я глибоко переконаний, що вдалі угоди не були результатом моєї майстерності, а були результатом удачі.

Можна, звісно, говорити, що фундаментальна ставка на цю індустрію була свідомим вибором і правильним інвестиційним рішенням, але те, якою саме буде дохідність, в який момент треба вийти з інвестиції, щоб цю дохідність зафіксувати, тощо — це майже завжди сліпа удача.

Тому все, що багато років я робив у крипті, я би відносив до удачі.

А от сфера, де окрім удачі, важлива також майстерність, — це дохідна нерухомість в Україні. Бо в Україні ризики, пов’язані з нерухомістю, настільки високі, що не нарватися на ці ризики і зафіксувати хорошу дохідність, — це вже більше схоже на ефективно докладені зусилля і якесь ноу хау.

Але щоб це можливо було чесно оцінити, потрібно взяти період часу хоча би років десять. Бо на короткому періоді часу у будь—якого інвестора відрізнити удачу від таланту неможливо. І я абсолютно переконаний, що у більшості інвесторів, про які би результати вони не розказували, на 80% це буде удача, і тільки на 20% — талант, знання, навички.

Чи доводилось вам колись заробляти на чомусь сумнівному?

— Такого, щоб мені було соромно, то я такого не пригадаю.

Давайте так. Я багато разів заробляв на чомусь, що мені здавалось ринковою маніпуляцією, або коли я дізнавався якусь інсайдерську інформацію і намагався на цьому заробити. За класичними мірками це доволі сумнівна історія.

З такого, щоб мені потім було шкода, — я можу пригадати одну угоду, де я купував актив і розумів, що "під капотом" цього активу реального бізнесу немає. Це актив, у якому засновник компанії будував фактично фінансову піраміду. В моєму розумінні це дуже сумнівна інвестиція. І те, що робив засновник, абсолютно неетично. Але у мене було відчуття, що в найближчі три місяці з моменту інвестування мною коштів ця піраміда не розвалиться. І я на це зробив ставку. Це був 2017 рік.

Ставка спрацювала? Вам вдалося заробити на цьому?

— Ставка спрацювала. Мені двічі в житті гарно пощастило, коли проінвестувавши в бізнес і зрозумівши, що цей бізнес перетворився на піраміду, я встиг вчасно вийти.

Але були у мене в житті і кілька кейсів, коли я інвестував у бізнес, він перетворився на піраміду, але ми цього вчасно не побачили і, відповідно, не вийшли з нього, втративши всі вкладені кошти.

Був такий дуже гучний кейс "Оптика 1st". Ми там профінансували кілька магазинів, які перетворилися просто на "пшик", коли стало зрозуміло, що власник фактично підробляв фінансову звітність. І фактично вкрав гроші, які інвестори вклали у відкриття магазинів. Цього красавчика ми вже років два доганяємо по кримінальним провадженням. Але для нас це чистий збиток через невдалу інвестицію, яка могла би бути вдалою, якби один конкретний керуючий не вирішив вкрасти гроші.

Яку суму грошей вам соромно згадувати через те, що ви "спустили" її даремно? На що ви її витратили?

— Бувало таке. В принципі мій підхід дуже "шопоголічний". Я дуже часто купую інвестиційні продукти, розуміючи, що вони не дуже якісні. Але мені дуже цікаво і хочеться на собі їх випробувати. Моя місія як інвестора — примножити свій капітал. Але ще я відчуваю місію фінансового блогера — щось спробувати і поділитися досвідом.

Я доволі часто у щось таке вкладаюсь, про що потім шкодую. Крайній такий випадок був на початку цього року, перед інаугурацією Дональда Трампа — ми з моїм партнером Олександром Тихомировим просто на удачу купили TRUMP Coin. Це точно поганий актив, абсолютно безглуздий токен, але ми думали, що на інфоприводі інаугурації цей токен може зрости. Ми частково виявились праві — він справді виріс в три рази від нашої точки купівлі. Але нам здавалося, що це мало, і ми хотіли ще трошки потримати. Ну і, зрозуміло, що він полетів вниз.

Був випадок "іспанського сорому" за дії керуючих, в яких ми інвестуємо. Свого часу на Софіївській Борщагівці ми відкрили магазин одягу. На нашу думку, управління там відбувалося не дуже чесно, прозоро і ефективно. Тому ми вийшли з цієї угоди. Це той випадок, коли і шкода, і соромно за те, що ми в таке вляпались.

Я як досвідчений інвестор ні на кого не перекладаю відповідальність за свої фінансові рішення, тому за себе мені не буває соромно. Але соромно буває тоді, коли ми, наприклад, кудись вклалися, отримали хороший результат, розказали про це публічно, і через деякий час цей бізнес перестав бути хорошим, чесним, порядним, ефективним, збанкрутував або обшахраював інвесторів.

Хоча в таких випадках вина і відповідальність не наші, але наша публічність і медійність накладає певну моральну відповідальність за те, що ми транслюємо.

Яку суму ви тримаєте "під подушкою" і не інвестуєте? Чому?

— В різні періоди життя було по-різному. Зазвичай я інвестую все "під нуль". Вільних коштів у мене не залишається. Я не вважаю це фінансовою помилкою, бо можу собі це дозволити. Зокрема через те, що маю багато "страховочних сіток" — це мої навички, компетенції, знайомства, зв’язки і довіра. Умовно кажучи, я розумію, кому можна подзвонити о третій ночі і сказати: "Мені зараз терміново потрібні сто тисяч доларів і не задавай, будь-ласка, питань, навіщо". Така страховочна сітка є не у кожного українця. Тому я вважаю, що можу собі дозволити жити без кеша і подушки фінансової безпеки. І зазвичай так і живу.

Якби я давав пораду пересічному українцеві, я би сказав: якщо у вас є люди, фінансового залежні від вас — найближче коло сім’ї, старенькі батьки, неповнолітні діти — то не можна так діяти. Потрібно мати про всяк випадок подушку безпеки хоча би місяців на три.

Сам же я в цьому сенсі такий собі адреналіновий наркоман. Мені дуже спокійно кататися на американських гірках. Я навіть отримую від цього певне задоволення.

У які активи можна інвестувати в Україні під час війни з мінімальним ризиком? 

— Якщо говорити про консервативні активи, то, думаю, найконсервативніший, найнадійніший і найцікавіший для масового інвестора продукт в Україні — це ОВДП. Рекомендую гривневі ОВДП, не валютні.

Хорошим консервативним інструментом мені здається аграрна земля. Якщо ОВДП — це інструмент, з якого гроші можна витягти в будь—яку секунду і куди гроші можна покласти на короткий термін, то в аграрну землю гроші потрібно вкладати хоча би на пару років, але тут є хороший потенціал. З усієї нерухомості в Україні аграрна земля виглядає найбільш незнищенною в плані військових ризиків. Звісно, якщо ми не говоримо про прифронтові регіони. Мова йде про центральну і західну Україну.

Я сам багато інвестую в рекреаційну нерухомість. Але це складно назвати інструментом з низькими ризиками. Дохідна нерухомість на високих етапах готовності будівництва — це для мене актив, який виглядає низькоризиковим і при цьому має потенціал зростання в ціні. А після завершення воєнних дій він може дати хорошу додаткову дохідність.

Сам я інвестую більш ризиково, зокрема в готельну нерухомість. Трошки інвестую в готельну нерухомість за кордоном. Маю на цей рік план проінвестувати в Україні на мільйон доларів. І з цього мільйона половину суми я хочу проінвестувати в енергетику. Я зараз тут вбачаю найбільше шансів для інвестора. Це галузь молода, складна, про неї мало інформації. Але я тут бачу шалений потенціал. Дуже люблю інвестувати в такі галузі, які виграють від того, що навколо все погіршується. Наприклад, що більше проблем в енергетиці, то вищий попит на установки зберігання енергії.

На тлі тарифної війни США я зробив ставку на те, що американські та німецькі автомобілі подорожчають, а китайські — подешевшають. І я реалізую цю ставку — ми купуємо китайські електромобілі і віддаємо їх працювати в  таксі в Києві. Це моя ставка на те, що в автопромі все буде важко, а у електромобілів все буде непогано.

Комбінація трьох факторів — прогнозу ситуації на міжнародних ринках; унікальної ситуації, коли в Україну можна пільгово, без мита і ПДВ, ввозити китайські електромобілі; та того факту, що попри жахи війни в Києві люди продовжують користуватися таксі, — дає мені можливість заробляти підвищену дохідність. Більшість людей в своїх інвестиціях заробляють 10% річних, а у мене інвестиція в електротаксі за перший місяць дала дохідність 70% річних. За високі ризики я отримую високу дохідність.

У що не варто вкладатися під час війни?

— Мені здається, що під час війни немає сенсу вкладатися в активи, які не винагороджують високі ризики. Я, наприклад, не вірю в класичну житлову нерухомість. Наша демографія, військові ризики і доволі низька купівельна спроможність населення роблять цей актив в цілому не цікавим. Я тому житлову нерухомість оминаю.

За останні два роки я практично повністю вийшов з криптоактивів. Мені здається, що це зараз дуже непередбачувана галузь.

А ще я не дуже охоче зараз інвестую в американські цінні папери. По-перше, на моє рішення впливає фактор загальної макроекономічної нестабільності на тлі митної політики США. Плюс — до цього ми мали багаторічне різке зростання цих активів. І зараз я не дуже вірю в їх подальше зростання. Я більше вірю в те, що вони будуть падати. Ну і це доволі складна галузь для інвестування з України в плані великої кількості обмежень на вивід капіталу.

Плюс — тут ще грає фактор патріотичності. Я як інвестор готовий взяти на себе підвищені ризики, але знаю, що кожен долар моїх інвестицій створює робочі місця, податкові надходження і економічно складний продукт на користь нашій економіці. Коли я, умовно, вкладаю в енергетику, то знаю, що окрім того, що зароблю (або втрачу — тут уже як пощастить), я точно зроблю щось дуже хороше для нашої енергосистеми. Якщо я робитиму те саме в умовній Німеччині, можливо я також зароблю, але користь для України тут буде мінімальна.

Якщо ми згадали про міжнародний бізнес, кого у світі ви вважаєте найкращим інвестором і чому?

— Я не дуже вірю в ідею, що треба створювати для себе кумирів. Ті люди, кого сьогодні ми вважали би крутими інвесторами, стали крутими в інших обставинах, з іншими стартовими умовами. І навіть в їхніх діях було достатньо помилок, якщо ми до прикладу візьмемо того ж Воррена Баффета. І скільки було удачі в його результатах — це також велике дискусійне питання. Мені здається, що не варто надихатися чужими історіями, а варто створювати свої.

Мені хочеться думати, що будь-яка людина, яка багато років системно інвестує і при цьому залишається в рамках екологічності та етичності, отримує результати не гірші за ринок.

Яка угода для вас є прикладом найприбутковішої інвестиції?

— Я багато років "молився" на криптовалюти. Мені здається це фантастичним феноменом, коли люди спільною вірою у певну ефемерну теорію розігнали цінність активу до трильйонів доларів. Це фантастичний приклад "ринку наступного дурня", коли ти купляєш актив не тому, що він класний, а тому що впевнений, що наступний дурень купить його у тебе дорожче. Мене такі приклади не надихають, але викликають емоцію "Вау!" — як це може працювати в сучасному світі і як прикольно, що також можеш пограти в це казино.

Із прикладів, які мають під собою якусь технологічну революцію, мені дуже подобається кейс Nvidia — як вони із виробника обладнання для комп’ютерних ігор стали головною технологічною компанією світу і принесли своїм акціонерам зростання капіталу в сотні разів.

Також мені завжди цікаво спостерігати за феноменом золота. Метал, який сьогодні має дуже обмежене використання, є еталоном антикризових інвестицій, бо так нам багато років розказували бабусі і дідусі по всьому світу.

Мені подобається кейс зростання вартості діамантів — кейс абсолютно з нічого роздутий. Одна якісна рекламна кампанія від одного з найбільших світових виробників, яка пояснила людям, що якщо це обручка, то це має бути діамант, — зробила культом камінець, який фактично нічого не вартий сам по собі. Мені такі кейси дуже подобаються як пересторога, що ми як інвестори маємо пам’ятати, наскільки легко реальна цінність активу спотворюється маркетингом і низкою зовнішніх факторів.

Назвіть декілька книг, які, можливо, змінили ваше ставлення до грошей. Чим саме вони вас вразили?

— Щодо книг — можливо, мої враження будуть більше негативними. Книга, яка принесла найбільше користі для світової інвестспільноти, — це, мабуть, "Багатий тато, бідний тато" Роберта Кіосакі. Мені особисто вона здається дичиною, яка дає абсолютно недієві і супер сумнівні поради, не кажучи вже про саму ідеологічну історію багатого тата і бідного тата і персону автора, який ніколи після цього не підтвердив наявність у себе ані статків, ані досвіду, і врешті-решт став банкрутом. Тим не менше, книга мала величезний позитивний вплив, попри те, що всередині книги — дикий треш.

Друга історія, яку би я виокремив за схожим принципом, — це фільм, який став культовим, — "Вовк з Уолл-стріт". Фільм, який розповідає історію примітивного шахрая, який просто напарював інвесторам абсолютно неякісні, шахрайські по своїй суті інвестиційні продукти, і попри це став легендою і отримав від глядачів навіть певне позитивне ставлення.

Книга, яка насправді може дати людям розумні поради, — це "Розумний інвестор" Бенджаміна Грема. Мені здається, що з усього, що є в літературі про ринки цінних паперів, ця книга найвиваженіше і найадекватніше описує реалії. І не намагається продати ідею, що інвестиції на фондових ринках гарантовано приносять прибуток.

Я би обома руками голосував за якусь масову популярну літературу, яка би говорила правду, а не була популістичною. Але мені такі книги не часто потрапляли до рук.

У що ви більше ніколи не вкладетесь?

— Я ніколи не вкладусь в накопичувальне страхування життя. Також не вкладусь за сьогоднішніх умов у банківські депозити в Україні. Не вкладусь в класичну житлову нерухомість, особливо для власного проживання, в ультрадорогі автомобілі, в ювелірні вироби як інвестицію.

Слово, яке для вас асоціюється з грошима?

— Свобода. Трошки менше — безпека. Ще трошки менше — драйв.

Гроші пахнуть?

— Мені — пахнуть. Мені здається, що коли ти закриваєш базові потреби, то починаючи з цього моменту потрібно бути дуже вибірковим щодо способів заробляння грошей.

Який був найдорожчий урок у вашому житті?

— У мене було кілька помилок в житті — кожна на сотні тисяч доларів, коли я відходив від своїх же правил і інвестував у речі, в яких я не знайшов часу розібратися, знявши з себе відповідальність і повіривши якомусь харизматичному чуваку. Кожен раз, коли я піддавався цій спокусі, — я втрачав дуже багато грошей.

Чи є щось таке, що вас дратує в інвесторах?

— Дуже сильно мене дратує безвідповідальність, небажання вкладати час у вивчення предмету інвестицій, бажання швидко вкласти гроші не розбираючись, і бажання завжди шукати винного, коли фінансовий результат не сподобався. Низька культура споживання інвестиційних продуктів, патерналізм, тотальна інфантильність — бісять мене дуже сильно.

Які фінансові міфи вас дратують?

— Мене дратує, коли інвестори думають, що вони здатні заробляти щорічно десятки відсотків у валюті, не докладаючи зусиль. Дратує уявлення в головах багатьох інвесторів, що, наприклад, для лікування зубів або зведення будинків потрібен професіоналізм, а інвестувати буцімто може кожен. Дратують завищені очікування щодо дохідності інвестицій та завищена віра у власний професіоналізм.