За три десятиліття роздрібна торгівля пройшла шлях від механічних касових апаратів до масштабних маркетплейсів, програмних кас (ПРРО) та небанківських платіжних сервісів. Сьогодні в Україні зареєстровано понад 1,43 млн касових пристроїв, з яких понад 86% – це саме програмні рішення, що формують більшість фіскального обороту країни.

Проте базова філософія регулювання та визначення розрахункової операції залишилися незмінними. Бажання контролюючих органів механічно застосувати правила тридцятирічної давнини до сучасних цифрових платежів перетворило інструмент прозорості на суттєвий бар'єр для розвитку електронної комерції.

Анатомія проблеми: чому виникають мільйонні претензії і хто приймає кошти?

У класичній торговельній точці схема проста: покупець віддає гроші, касир їх приймає і видає чек. В інтернет-торгівлі та при продажах із післяплатою ланцюг кардинально змінюється:

1. Клієнт купує товар онлайн або отримує його у відділенні доставки. 
2. Оплату приймає ліцензований надавач платіжних послуг (небанківська фінустанова). 
3. Надавач платіжних послуг акумулює кошти та перераховує їх на розрахунковий рахунок продавця як звичайний безготівковий переказ.

Продавець у цій системі не контактує з покупцем особисто, не приймає від нього безпосередньо готівку чи платіжну картку в місці продажу та не керує моментом здійснення розрахунку. На його рахунок надходить безготівковий переказ від іншої юридичної особи.

Виникає фундаментальна суперечність: контролюючі органи вимагають від продавця фіскалізувати операцію через власний РРО/ПРРО, і це створює ситуацію, коли бізнес змушений звітувати за приймання коштів, яке він фактично не здійснював.

Тиск за повністю простежувані безготівкові операції

Спроби ототожнити безготівковий переказ від фінансової установи з класичним прийманням коштів продавцем призвели до масових штрафних санкцій. У деяких випадках суми нарахованих штрафів сягали десятків мільйонів гривень – виключно через те, що бізнес не продублював чеком безготівкове зарахування від платіжного сервісу.

Законодавство про РРО вже містить норми, що передбачають винятки для банківських операцій та сервісів переказу коштів. Національний банк України у своїх роз'ясненнях також відносить популярні еквайрингові та платіжні сервіси (Portmone, iPay, WayForPay, EasyPay, NovaPay) до сервісів переказу. Проте відсутність безапеляційного формулювання у профільному законі створює постійне підґрунтя для довільного тлумачення норм під час перевірок.

Покарання за описку дорівнює покаранню за приховування

Інша системна проблема полягає в тотальному зрівнянні відповідальності за принципово різні дії.

Законом передбачені однакові за суворістю фінансові санкції (100–150% від вартості товару) як для тих, хто повністю приховує торговельні операції й працює в "тіні", так і для легальних підприємців, які провели розрахунок через касу, передали дані на сервер податкової та сплатили податки, але припустилися технічної помилки у реквізитах документа.

З точки зору державних фінансів, у другому випадку відсутні будь-які збитки для бюджету. Проте чинний механізм прирівнює технічний збій до свідомого ухилення від оподаткування, штрафи за такі “порушення” сягають сотень тисяч гривень.

Настав час законодавчих змін 

Для усунення правової невизначеності та забезпечення нормального функціонування е-комерції необхідно внести прямі зміни до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Доцільним є реалізувати п'ять конкретних кроків:

Закріплення поняття безготівкового переказу. Закон має містити чітке розмежування: переказ коштів між платіжними рахунками платника та одержувача не є розрахунковою операцією, якщо він здійснюється відповідно до Закону України "Про платіжні послуги", без приймання готівки безпосередньо суб'єктом господарювання та без використання електронного платіжного засобу в місці продажу.

Це чітко розділить розрахунки на місці продажу та дистанційні перекази через платіжних посередників.

Урівняння платіжних та банківських рахунків. У зв'язку з реформою платіжного ринку, Закон про РРО має бути гармонізований із профільним законодавством. Платіжний рахунок, відкритий у небанківського надавача платіжних послуг, який має законне право відкривати та вести такі рахунки – повинен бути прямо прирівняний для цілей РРО до поточного рахунку у банку.

Пряме звільнення у статті 9 Закону про РРО. Необхідно доповнити перелік винятків у статті 9 Закону нормою, яка чітко встановлює: РРО та ПРРО не застосовуються при отриманні суб'єктом господарювання коштів на платіжний рахунок у банку або в іншого надавача платіжних послуг, якщо розрахунки здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку платника на рахунок отримувача – без використання готівки або платіжних терміналів безпосередньо в місці продажу.

Пропорційні санкції за технічні недоліки. Необхідно переглянути підхід до штрафів за "процедурні" помилки. Якщо операція була проведена через зареєстрований РРО/ПРРО, дані передані до контролюючого органу, а податкові зобов'язання обчислені правильно, але в документі відсутні окремі обов'язкові реквізити – сукупний розмір фінансових санкцій за всі такі порушення протягом року повинен бути обмежений граничною стелею у 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 400 грн). Покарання має відповідати тяжкості вчиненого порушення та наявності фіскальних втрат держави.

Запровадження інституту самостійного виправлення помилок. Цифровізація дозволяє реалізувати сервісну функцію контролю. Якщо система автоматично виявляє розбіжності чи відсутність обов'язкових реквізитів у надісланому електронному документі, бізнесу має надсилатися відповідне сповіщення через Електронний кабінет платника. Якщо підприємство самостійно усуває недолік до початку перевірки або протягом 10 робочих днів із моменту отримання повідомлення, фінансові санкції за це порушення застосовуватися не повинні.

***

Запропоновані зміни не означають послаблення фінансової дисципліни. Навпаки, вони дозволять зосередити ресурс контролюючих органів на реальних ризиках і тіньовому секторі, а не на формальних процедурах легального бізнесу.

Якщо рух коштів повністю зафіксований і простежується через ліцензовану платіжну інфраструктуру, держава отримає прозорий облік доходу. Законодавче закріплення цих правил усуне правову невизначеність і дозволить вітчизняній електронній комерції розвиватися за зрозумілими та передбачуваними правилами.