На початку 2023 року параметри федерального бюджету росії різко погіршились. Тому втрата відносної макроекономічної стабільності держави-агресора із фінансовою кризою є лише питанням часу.
За підсумками січня 2023 року дефіцит державного бюджету росії сягнув 1,76 трлн руб, що у 14 раз більше аналогічного періоду минулого року, і склав 60% від планового показника за рік.
Причини: скорочення доходів від експорту вуглеводнів, які впали на 46% проти 2022 року через зниження цін на нафту й зменшення експорту природного газу, і різкий приріст видатків. Проти січня 2022 року останні зросли на 59%.
Дані єдиного порталу мінфіну рф за половину лютого свідчать про подальше погіршення цього показника. Зокрема за підсумками 47 днів з початку року дефіцит бюджету зріс до 3,97 трлн руб (доходи – 0,95 млрд руб, видатки – 4,92 трлн руб). Це більш ніж на третину вище планового показника на поточний рік (2,92 трлн руб).
Причини ті ж самі: зберігається значний недобір по доходам, тоді як видатки продовжують прискорюватись. Середні щоденні видатки за 47 днів з початку року становлять 105 млрд. руб, але у січні вони були 100 млрд руб, тоді як у лютому вже 113 млрд руб. За нинішніх темпів видаткова частина федерального бюджету перевищить річний план щонайменше на 9 трлн руб.
Це означає +6 в.п. до наразі скромного 2% ВВП дефіциту бюджету тільки за рахунок зростання видатків. З урахуванням же просідання у доходах дефіцит федерального бюджету має всі шанси перевищити 10% ВВП.
Як би умовні ліберали у владі, міністр фінансів Сілуанов і голова ЦБ Набібуліна, не намагались заспокоїти, що ситуація під контролем, у російських експертних "думаючих" колах «все трівожнєє і трівожнєє». Перший дзвіночок це стрімка девальвація рубля до 76 руб/дол. або «мінус» 13% з 14 січня. Але найцікавіше попереду. Беззаперечним супутником високого дефіциту бюджету і девальвації є галопуюча інфляція. Багатьом на росії, у кого пам’ять подовше, ситуація нагадує кризові 1998-1999 роки, коли інфляція за два роки сягнула 150%. Висока інфляція у свою чергу буде пригнічувати економічне зростання через підвищення ставок, розмивання реальних доходів і скорочення споживання.
Звісно, що робити остаточні висновки на основі половини першого кварталу, зарано. Деякі експерти пов’язують нетипово різке зростання видатків на початку року із авансуванням робіт і держзамовлення у ВПК, а тому видатки мають пригальмувати у наступні періоди. Але це не вкладається у загальну логіку виконання бюджету, коли видатки навпаки прискорюються не наприкінці року. Крім того, судячи з масштабів попередніх розкрадань на створення озброєння і військової техніки, "аналогов которой нєт", роздувати військові бюджети там вміють, що називається «з душею», тому сподівання на приборкання марнотратства «така собі історія».
У будь якому випадку, перспективи для росії на найближчі роки виглядають кепсько. Військова мобілізація може мати обмежений підтримуючий ефект для економіки,але переправлення частини ВВП на "потємкінський" воєнно-промисловий комплекс із роздутими бюджетами, продукція якого потім безповоротно витрачається на війну в Україні, і втрати у робочій силі, є контр-продуктивними.
Зрозуміло, що багато чого буде залежати від продовження санкційного тиску. Зокрема, запровадження вторинних санкцій, аби зменшити потенціал обходу вже запроваджених енергетичних і секторальних обмежень. Якщо останні посилюватимуться, експортні доходи продовжать скорочуватись, а з ними і фінансові резерви країни. В таких умовах втрата відносної макроекономічної стабільності із фінансовою кризою, що підриватиме й без того ослаблену війною економіку, є питанням часу.