- Категорія
- Освіта
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Інженери по ТЗ: освіта як сервіс для індустрії
В Україні з’являється новий запит: бізнесу потрібні не просто випускники університетів з дипломом, а фахівці, які з першого дня здатні працювати в контурі задач виробництва, R&D чи оборонних проєктів. І цей запит — про найближчі три місяці. Університети, які хочуть бути релевантними, вже адаптують програми під технічні завдання індустрії — освіта стає сервісом. У цій колонці — як це виглядає на практиці, що змінюється в логіці взаємодії та чому саме бізнес сьогодні стає головним архітектором змісту інженерної освіти.
В Україні все більше компаній залучаються до освітнього процесу вищої школи з метою раннього отримання якісно підготовлених фахівців, яких не здатний надати ринок праці. Хочу звернути увагу на два види вказаного партнерства.
Перший — так звані корпоративні Академії, які не є освітніми закладами, а найчастіше — окремими відділами компаній. Основне завдання таких відділів — залучити студентів на практику і в ідеалі працевлаштувати у себе 10% з них. Кількість стажистів може сягати до 100 осіб в рік. Ні про яку системну планову роботу зі створення спільних зі ЗВО програм, сертифікованих курсів мова не йде. Річ у тім, що бізнес, вірніше частина його, не вірить у якість університетських продуктів.
Створити ж повноцінний університет у себе в компанії готові далеко не всі підприємства, а тому — виловити, так, саме виловити (запозичила це слово із розмови з керівником однієї корпорації) готових студентів і доростити до потрібного рівня шляхом набуття практичних навичок — є оптимальним варіантом для немалої кількості компаній.
При чому, що у додаток до менторів з підприємств, які ведуть виловлених студентів, залучаються також викладачі зі ЗВО для доповнення теоретичної бази. Дубляж функцій, нівелювання університетської освіти, гра за спиною. Вербуються агенти підприємств в університетах, які за винагороду направляють студентів до компаній замовників.
Другим видом партнерства бізнесу і університетів - є створення освітніх програм (профтех, бакалаврських, магістерських) під замовлення компаній. Наразі це найбільше стосується інженерної освіти.
Що не так із типовими інженерними програмами?
- Застарілі навчальні плани, які орієнтуються більше на академічну теорію, ніж на практику.
- Відрив від сучасного обладнання, технологій і процесів виробництва.
- Мінімальний зв’язок з ринком праці — випускник не розуміє, з чого починати роботу «в полях».
А країні необхідно розвивати як власне виробництво оборонних систем, так і технології відновлення територій. Бізнес це бачить, тому починає формулювати чіткі технічні завдання — в тому числі до освітнього контенту.
Чого ж хоче індустрія?
- Конкретні компетенції: наприклад, збірка й обслуговування БпЛА, інтеграція систем, тестування.
- Сучасну технічну базу: на чому вчитись — часто надає сам бізнес.
- Гнучкі формати: короткі цикли навчання, практико-орієнтовані курси, спільне викладання.
Типовий запит виглядає як «освітня програма на 3 місяці з готовими KPI на виході».
Як працює модель освіти за ТЗ
- Підписується двостороння угода: університет ↔ компанія.
- Спільна команда університету і компанії адаптує наявну програму або створює з нуля відповідно до запиту.
- Студенти вже на етапі навчання отримують менторство від фахівців компанії.
- Програма інтегрується з процесами компанії: тестування на реальному обладнанні, кейси з виробництва, стажування.
Це не просто спонсорство — це спільна розробка й запуск продукту «під ключ».
В Україні ті університети, які не є класичними неповороткими слонами, працюють за описаною моделлю не перший рік. Серед лідерів KSE,UCU, DTEK Academy та інші.
Чого ще не вистачає для підвищення ефективності спільних освітніх продуктів університет-бізнес?
Повноцінної екосистеми. З переліку іноземних університетів, де мала можливість вивчати розвиток інновацій в освіті, найбільш мені імпонувала система Університет+ в Чжезянському ЗВО в КНР. Мова йде про спільно вибудований університет-бізнес-держава завершений цикл забезпечення потреб студентів, викладачів, науковців ЗВО. Наприклад, навколо університету побудовані багатоквартирні будинки для проживання науковців, викладачів з сім`ями. Також на цій же території садочки та школи для дітей працівників університету. Магазини, спортзали тощо — все в пішохідній доступності на навколоуніверситетській території. Для студентів облаштовані гуртожитки.
В приміщеннях ЗВО розміщені по прикладу ЦНАПів відділи патентування винаходів. Одна з топових лабораторій країни також розміщена біля університету.
Отже, навчання-викладання, дослідження, комерціалізація освіти, забезпечення гідних умов для сімей, побутові потреби - вибудовано в/навколо університету.
Найбільш схожа освітня екоситема бізнес-університет в Україні будується UNIT Citi.
Чим швидше українські університети поєднають розуміння розвитку освітніх систем з наявними можливостями-партнерствами, тим ефективніше розвиватиметься вища школа в Україні.