“Швидкість можлива без втрати якості — якщо є правильний фокус”: як працює модель підготовки кадрів у KSE ProfTech

Як сьогодні змінюється ринок праці в Україні? Хто кого шукає — роботодавці кадри чи люди роботу? 

— Всі шукають одне одного — але не завжди знаходять. Ми зараз у точці, де ринок праці стає значно більш адаптивним і швидкозмінним. Війна, звісно, сильно вплинула — і на кількість людей, і на структуру економіки. Але паралельно є ще одна важлива річ: сам бізнес дуже швидко змінюється. Компанії перебудовуються, відкривають нові виробництва, запускають нові процеси, заходять у технології.

І в якийсь момент виявляється, що єдине, що реально стримує цей рух — це люди. Бізнес розуміє це і намагається підлаштуватися: піднімає зарплати, покращує умови, шукає різні способи залучення. Водночас люди часто не розуміють, як до цих можливостей дійти — бо бракує навичок. 

Доросла людина у 30–40 років не хоче знову “йти в довгу освіту”. Вона хоче почати заробляти вже зараз, і тому обирає найшвидший шлях — таксі, доставка, якісь сервісні ролі. Це абсолютно зрозуміло. Але там досить швидко впираєшся в “стелю” — і по доходу, і по розвитку. І альтернатива цьому є. Це якраз про короткі програми перекваліфікації з працевлаштуванням. Цю модель активно впроваджує бізнес — або розвиває такі формати на базі власних підприємств, або працює у партнерстві з центрами перекваліфікації. 

Тобто бізнесу зараз доводиться не просто шукати людей, а інвестувати в їхню перекваліфікацію. І водночас — конкурувати за кадри не лише між собою, а й з іншими галузями.

Яку роль у цій ситуації відіграє освіта і як вона співвідноситься з навичками?

— Тут важливо не створювати штучного протиставлення. Освіта — це фундамент. Вона формує спосіб мислення, здатність аналізувати, працювати з інформацією, приймати рішення. Це те, що дозволяє людині бути адаптивною і рухатися на довгій дистанції.

Паралельно є інший рівень — прикладний. Коли людина виходить на ринок праці зараз ключову роль відіграють саме навички. Але ми за те, щоб не обирати щось одне, а в щоб це поєднувати.

У межах Київської школи економіки ми вже це тестуємо на практиці. Ідея доволі проста: профтех може стати точкою входу в технічну професію. Людина заходить через короткий, прикладний формат — швидко отримує базові навички, починає працювати, розуміє галузь зсередини, а далі вона може рухатися далі — переходити в інженерні напрями, продовжувати навчання, виходити на складніші ролі.

Тобто профтех у цій моделі як старт.

Ідея вашого центру виникла як відповідь на потребу бізнесу? За якою моделлю ви працюєте і що показав перший рік?

— Так, абсолютно. Ми з самого початку будували KSE ProfTech як відповідь на запит ринку. Ми дивилися на аналітику — дослідження, дані ринку праці, тренди — але дуже швидко зрозуміли, що цього недостатньо. Тому що загальні цифри не завжди показують реальну динаміку і глибину потреб.

Ми мали це  верифікувати з бізнесом.  Ми йшли до компаній із гіпотезою і перевіряли: чи це дійсно потрібно, які саме навички критичні на старті, як виглядає реальна робота.І вже під це будували програми. Наш головний показник — це інтеграція людини в роботу і закриття вакансій там, де “болить” найбільше.

І ми вивели цю формулу: за 1-6 тижнів людина отримує практичні навички, з якими може вийти на роботу. І це не про спрощення — це про фокус: залишити тільки те, що критично потрібно на старті.

За рік, а пройшов якраз  рік від старту першої групи,  ця модель показала, що вона працює. Ми навчили майже 600 людей, і для нас ключовий показник — це те, що понад 80% із них працевлаштовуються після навчання. І от якраз ви запитали, що показав цей рік. Якщо чесно, для нас це був рік інсайтів 

Перший інсайт — це, мабуть, про швидкість.

Ми з самого початку чули від партнерів певний скепсис щодо термінів навчання. І, чесно кажучи, ми теж спочатку трохи вагалися — чи можна це зробити без втрати якості. Але зараз вже з упевненістю можемо сказати: це можливо. Швидкість працює, якщо є чіткий фокус.

Ми не намагаємося навчити всьому одразу. Ми даємо рівно той обсяг навичок, який потрібен людині, щоб зайти в професію і почати працювати. І далі вона вже росте всередині роботи.

Другий — навички самі по собі не працюють без мотивації. Ми досить рано це побачили, тому багато уваги приділяємо відбору, мотиваційним інтерв’ю і супроводу.

І третій — люди готові змінювати професію, навіть радикально, якщо бачать зрозумілий шлях і результат. Ми відкрито говоримо про можливості, пояснюємо крок за кроком, як виглядає цей перехід, що буде після навчання, які є перспективи. 

Хто приходить у такі програми і що це говорить про ринок?

— Це доречі наш ще один інсайт.  Близько 80% — це люди без технічного бекграунду. Часто це люди 25–45 років, з вищою або середньою спеціальною освітою, але без прикладних технічних навичок.

Якщо говорити про структуру, то приблизно третина наших студентів — жінки. І це, чесно кажучи, нас дуже вразило — ми цього не очікували на старті. Але ще більше вразила їхня ефективність на робочому місці. Ми отримуємо дуже сильний і стабільний фідбек від бізнесу.

І це теж про зміну самої природи технічних професій. Більшість процесів сьогодні автоматизовані, і ці ролі вже не є фізично виснажливими в класичному розумінні. Навпаки — вони часто вимагають точності, уваги, роботи з процесом, навіть творчості.

 Також серед учасників є внутрішньо переміщені особи та ветерани — для них це часто не просто навчання, а можливість заново зібрати свою професійну траєкторію. І це показує дуже важливу річ:люди готові змінювати професію, якщо бачать зрозумілий шлях і результат.

Якщо говорити про більш практичне: що це означає для людини з точки зору доходу і кар’єри? 

— Це, мабуть, ключове питання для більшості — і це нормально, адже дохід часто стає визначальним фактором. 

І тут важливо правильно поставити акцент: справа не стільки в стартовій зарплаті, скільки в динаміці. На вході це зазвичай рівень близько 35–40 тисяч гривень — і це може виглядати не так сильно, особливо якщо порівнювати з іншими позиціями, де можна почати заробляти одразу більше.

Але різниця дуже швидко стає відчутною.Коли людина починає працювати з обладнанням, розбирається в процесах, бере на себе більше відповідальності, уже за кілька місяців це 40–50 тисяч. У межах року — 60–80 тисяч гривень.

Далі відкривається наступний рівень — складніші технічні задачі, налаштування, програмування, управління процесами. І там доходи виходять на 80–100 тисяч і більше. Схожа логіка працює і в електроніці, і в зварюванні: старт приблизно однаковий, але дуже швидка динаміка росту.

І це, насправді, змінює саме сприйняття кар’єри. Людина перестає мислити категорією “скільки я отримую зараз” і починає дивитися на швидкість зростання — як швидко вона може перейти на наступний рівень. І в технічних професіях ця траєкторія сьогодні одна з 

Якщо я керівник бізнесу і думаю про співпрацю: як це працює на практиці і що я реально отримаю?

— Ви просто приходите до нас і говорите про свою потребу. Далі ми цей запит разом розкладаємо. Ми дивимося, які саме ролі вам потрібні, які задачі ці люди мають виконувати і які навички критичні на старті. Після цього обов’язково відбувається технічна синхронізація — або ми їдемо на виробництво з нашими експертами, або ви приходите до нас, і ми вирівнюємо очікування: що саме має вміти людина, коли виходить до вас на роботу.

Далі ми або адаптуємо програму під ваш запит, або створюємо її фактично з нуля під конкретні виробничі задачі. Паралельно ви залишається в процесі: ви можете бачити прогрес студентів під час навчання, долучатися до практичних етапів, інколи — до іспитів, і навіть впливати на те, як програма покращується від групи до групи.

І тут важливий момент:  бізнес оплачує навчання кандидата по факту його працевлаштування. Тобто ви платите за результат, а не за процес. Це суттєво знижує ризики для бізнесу.

А для нас це, своєю чергою, створює правильну мотивацію — постійно покращувати програми, точніше відповідати запиту ринку і рухатися до максимально можливого рівня працевлаштування випускників.

 Якщо говорити про ефект, аналізуючи відгуки наших партнерів, можу сказати, що це зменшення навантаження на внутрішні ресурси компанії.  Коли компанія швидко росте або масштабується, їй потрібні партнери, які можуть оперативно підхопити частину підготовки кадрів. А для малого і середнього бізнесу це фактично “рятівний круг”, враховуючи ситуацію з кадрами.  Бо навіть нестача кількох людей може стати обмеженням для зростання.

І на завершення: які у вас плани щодо масштабування? Чи плануєте нові напрями? І як, на вашу думку, має вибудовуватись взаємодія держави, освіти і бізнесу?

— Якщо говорити про наші плани, то це точно не лише про масштаб у кількості. З одного боку, ми будемо масштабуватися — відкривати нові напрями, працювати з іншими спеціальностями, поступово розширювати присутність в Україні. Бо попит є, і він системний.

Але водночас, і я тут частково повторюсь, це те, про що ми вже говорили: ми бачимо запит бізнесу не тільки на базові ролі, а на людей вищих рівнів кваліфікації — інженерів, тих, хто працює зі складними процесами, відповідає за продуктивність.

І тому наступний крок для нас — це не тільки “навчити з нуля”, а працювати з прокачкою досвідчених спеціалістів, із більш складними задачами. І тут ключова для нас — екосистемна логіка. Щоб людина могла зайти в професію через короткий формат — і далі рухатися: у складніші ролі, в інженерію, в управління.

Це напряму пов’язано із задачами держави. В умовах демографічного скорочення Україна фізично не зможе рости за рахунок кількості людей — єдиний шлях — це підвищення продуктивності праці. А це означає інше: не просто більше працівників, а сильніші навички, вища кваліфікація і здатність працювати з технологіями. 

Водночас ми розуміємо, що цей підхід стає актуальним не тільки для нас. Після реформи професійної освіти все більше закладів і навіть бізнесів будуть самі проходити цей шлях — шукати, як швидко адаптувати навчання до потреб ринку, як працювати з дорослими, як будувати зв’язок із роботодавцями.

І тут ми відкриті до партнерства і готові ділитися досвідом — тим, що вже працює, і тим, що ми самі пройшли за цей рік.

Що стосується ширшої взаємодії держави, освіти і бізнесу — відповідь доволі очевидна: це має бути партнерство.Освіта дає фундамент і довгу перспективу. Бізнес формує запит створює робочі місця. Такі формати, як короткі програми, допомагають швидко закрити розрив між ними.

І по суті розвиток людського капіталу в цій логіці перестає бути “чиєюсь окремою задачею” — і стає спільною ціллю.