Зарегульованість ринку газу як загроза для проходження наступної зими

Як забезпечити розвиток і стійкість компаній: досвід TERWIN, NOVUS, Arcelor Mittal, СК ІНГО та 40 інших провідних топменеджерів та державних діячів.

11 квітня на Business Wisdom Summit дізнайтесь, як бізнесу адаптуватися до нових регуляторних вимог, реагувати на зміни та залучати інвестиції у нинішніх умовах. Реальні кейси від лідерів українського бізнесу.

Забронювати участь

Для проходження поточного осінньо-зимового періоду (ОЗП) ризики мінімальні: наступного тижня середньодобова температура повітря вже очікується плюсовою, а генерація сонячними електростанціями почне суттєво зростати. Відтак почнеться скорочення попиту на газ та електроенергію.

Проблеми і перспективи наступної зими

Проте нинішня ситуація із падінням видобутку через обстріли гостро актуалізує питання підготовки до наступної зими.

Минулого року стратегією Нафтогазу та уряду було пройти зиму на запасах газу власного видобутку – обсяги імпорту газу протягом минулого року були мінімальними. При цьому дочірнім компаніям Нафтогазу вдавалось нарощувати видобуток другий рік поспіль протягом повномасштабної війни. Бойові дії, закриття ринку газу через повномасштабне вторгнення, зупинка ліцензій для компаній, які потрапляли під санкції зумовили скорочення видобутку приватними компаніями, проте все ж загальнонаціональний видобуток зростав. Проте на наступну зиму покладатись лише на власний видобуток вже не вдасться, а натомість потрібно думати про організацію імпорту потрібних об’ємів газу в потрібні періоди.

У січні міністерство енергетики очкувало, що для проходження наступної зими потрібно буде імпортувати один мільярд кубометрів газу. Але ці оцінки були озвучені ще до початку масованих ударів по газовидобувній інфраструктурі: країна потребуватиме значно більше імпортного газу.

Але і країни ЄС протягом цієї зими використали багато газу і на кінець ОЗП вийдуть із нижчим рівнем заповнення сховищ, порівняно з попередніми роками. Тобто протягом весни-літа ЄС теж потребуватиме більше імпортного газу. При цьому, якщо транзит газу через територію України не здійснюватиметься (чи іншими газопроводами до ЄС, які сьогодні простоюють), то частка СПГ в імпорті буде відносно високою, а в кінцевому рахунку це потенційно означатиме вищі ціни на газ і глибоку залежність цін у Європі від цінової кон’юнктури в Азії, яка часто є прайсмейкером на світовому ринку СПГ.

Якщо абстрагуватись від низки проблем, то пройти зиму можна імпортуючи необхідні обсяги газу. Але на заваді імпорту стоїть проблема надмірної зарегульованості, яка викривила ринок. І це може зробити імпорт просто нежиттєздатним.

Зарегульованість ринку як загроза для наступного опалювального сезону

Повномасштабна війна викривила ринок газу в Україні, не говорячи, що він і до того був спотвореним надмірним регулюванням через механізми ПСО (покладення спеціальних обов’язків на окремі компанії, щоб субсидувати ціну газу для широкої категорії споживачів).

З початком повномасштабної війни з одного боку було заборонено експорт газу, а з іншого боку, суттєво скоротились споживання газу на вільному сегменті (комерційні споживачі) через падіння промислового виробництва. Окрім цього додалось споживачів в сегменті регульованого ціноутворення (за рахунок встановлення регульованої ціни газу для виробництва електроенергії). Таким чином, з повномасштабною війною стався серйозний перекос – суттєве збільшення частки регульованого сегменту (ті хто отримає газ не за ринковою ціною, а за регульованою, нижчою).

В кінцевому рахунку, така кон’юнктура спотворює цінові маркери на ринку природного газу і створює ситуацію, коли газ на українському ринку "торгується" значно нижче ціни за якою він імпортується. Ця ситуація не була би проблемою при мінімальних обсягах імпорту. Але для проходження наступного ОЗП імпорт потрібен буде вже не мінімальний. І до того ж, ціни в Європі потенційно можуть бути вищими ніж минулого року.

В умовах, коли нам доведеться імпортувати багато недешевого газу, модель регульованих та занижених цін, яка діє сьогодні, виявиться просто нежиттєздатною (для прикладу, для окремих категорій регульована ціна може бути в 3-4 рази нижчою ніж імпортний газ). Одразу постає питання: а хто субсидуватиме низьку ціну газу для багатьох категорій українських споживачів, якщо ціна імпортного газу виявиться значно дорожчою? Проте, вільних грошей в економіці немає – суттєвою мірою ми залежні від зовнішньої допомоги та запозичень. А як бачимо, є ризик скорочення міжнародної допомоги через зміну відношення нової адміністрації Білого дому. В минулі два роки прайс-кепи обмежували імпорт на ринку електроенергії, створюючи ситуацію, коли технічні можливості для імпорту є, але самої електроенергії не вистарчає. Точно з такою ж ситуацією можемо зіткнутись із поставками газу через рік.

Уже сьогодні треба думати як проходити наступну зиму. Фактично у нас відбувається зміна парадигми від "пройти зиму на власному газі" до "вчасно імпортувати потрібні обсяги газу". А проблемою є те, що точно спланувати потребу в імпорті буде вкрай складно. Треба бути готовим, що доведеться завчасно законтрактовувати газ із фізичними поставками посеред зими адже немає гарантованої певності в захищеності вітчизняних сховищ, де ми могли б зберігати газ на зиму. І зрозуміло, що ціна в момент поставки посеред зими буде вищою відносно літніх періодів. У разі, ж якщо виявиться, що законтрактовані обсяги вищі ніж потреба українського ринку, то на цей газ знайдуться споживачі у ЄС.

Імпортна ціна газу суттєво перевищуватиме регульовані ціни всередині країні для великої частини споживачів, що визначено нинішньою моделлю ПСО, і це в кінцевому рахунку блокуватиме імпорт для задоволення внутрішніх потреб. А натомість треба створити умови, коли різні компанії зможуть імпортувати газ, щоб покрити потреби внутрішнього ринку. Тому нинішня модель ПСО та субсидування газу для великої кількості споживачів різних категорій, яка створює перекос у цінах на внутрішньому та зовнішньому ринках, є нежиттєздатною в нових економічних реаліях і має бути кардинально переглянутою.