Максимум NPL ще попереду: чому зарано говорити про скорочення частки проблемних кредитів

Національний банк оприлюднив статистику кредитного ринку за 1 півріччя 2023 року та дані про непрацюючі позики (NPL). У тому числі, НБУ наголосив на тому, що обсяг непрацюючих кредитів у банках у січні-червні зменшився на 7 млрд грн до 425 млрд грн, у тому числі, за червень частка NPL скоротилася на 0,2 в.п.

Але зміна обсягу проблемної заборгованості у банківській системі відбувається переважно за рахунок списання NPL із балансів банків. Фактично це крайній захід на той випадок, коли з кредитами вже нічого неможливо зробити. Ні реструктуризувати, ні примусово стягнути. Тобто такі кредити стають чистими збитками банку, і він змушений їх утилізувати.

Крім того, слід розглядати ситуацію із проблемною заборгованістю з різних сторін та аналізувати динаміку на тривалому часовому відрізку. Наприклад, з січня 2022 по липень 2023 року частка NPL у портфелях банків зросла з 30% майже на 9 п.п. Тому говорити про те, що на ринку є стійка тенденція до скорочення NPL передчасно. Особливо з огляду на стан економіки. Адже український бізнес продовжує працювати за вкрай непростих умов. І багато позичальників мають труднощі з погашенням позик, що призводить до планомірного накопичення проблемної заборгованості.

У той же час, за останні кілька місяців ми спостерігаємо поступове пожвавлення кредитування. І не виключено, що восени частка NPL справді почне скорочуватися більш активно. Але, знову ж таки, це відбуватиметься номінально. Через «розмивання» частки токсичних кредитів у загальній сумі виданих позик, у зв'язку з подальшим списанням безнадійних боргів із банківських балансів та за рахунок заміщення списаних NPL тими кредитами , прострочення за якими ще не досягло критичної точки. Насправді проблемні борги нікуди не подіються.

Зрозуміло, до списання банки вдаються далеко не завжди. Наприклад, з великими корпоративними позичальниками кредитори, як і раніше, намагаються вести діалог і вишукують прийнятні умови реструктуризації. Але тільки якщо такі позичальники не втратили активи через окупацію чи бойові дії. Банкам зараз невигідно запускати процедуру примусового стягнення. Адже не факт, що позичальник має ліквідну заставу. А якщо така навіть є, з її подальшою реалізацією можуть виникнути великі складнощі. Тоді як реструктуризація (розстрочка, зниження відсоткової ставки) дає можливість позичальнику зберегти свій бізнес, а банку – отримати перспективу повернення хоча б частини суми боргу (втім, зазвичай, вона перевищує вартість застави).

Є ще такий варіант, як перекредитування чи рефінансування «старих» боргів. Тоді позичальник зможе й надалі обслуговувати кредити, а банку не доведеться їх списувати. Але подібний механізм можна застосовувати лише щодо тих кредитів, які оформлені вже під час війни під максимальний відсоток. Такі «дорогі» позики банк може перекредитувати за пільговими ставками, щоб не допустити їхнього потрапляння до категорії проблемних. Але оскільки левова частка кредитів була видана бізнесу ще до 24 лютого 2022 року, і саме в цій категорії найбільша концентрація NPL, рефінансування в даному випадку, на жаль, неможливе.

Із позитивних сигналів хотілося б відзначити зниження облікової ставки Нацбанку до 22%. Теоретично, цей крок повинен підштовхнути кредитні ставки вниз і сприяти збільшенню темпів кредитування. Але, на мою думку, зниження якщо й буде, то незначне. Кредити навряд чи стануть дешевшими за 23-25% річних. А для бізнесу такі ставки, як і раніше, непосильні. Особливо якщо говорити про більш довгострокові інвестиційні кредити, а не лише про овердрафти та позики на поповнення оборотних коштів строком до року.

І головна проблема навіть не в рівні ставок, а в тому, що банки ще не готові повноцінно кредитувати економіку. Як через серйозні воєнні ризики, так і через низьку платоспроможність потенційних позичальників. У найближчому майбутньому кредитування залишиться переважно у межах державних програм. Також кредити будуть доступні обмеженій кількості перевірених клієнтів, які ще можуть обслуговувати свої борги.

Щодо NPL, то ситуація з проблемними кредитами розвиватиметься залежно від трьох ключових факторів.

1. Перший – темпи приросту нового кредитного портфеля. Оскільки цей приріст навряд чи буде суттєвим, то й скорочення на його фоні частки NPL також буде незначним, у межах 0,5-1 в.п. за квартал.
2. Другий – динаміка списання проблемної заборгованості та продаж права стягнення за деякими кредитними портфелями. Від активності таких процесів залежатиме зміна (зменшення) обсягу токсичних кредитів.
   
3. Третій – стягнення боргів. З роздрібними позиками все стандартно. Банк якийсь час намагається домогтися погашення кредиту самотужки, а потім передає його колекторам. Із боргами бізнесу все не так просто. Банк відштовхується від реального фінансового стану позичальника і намагається знайти точки дотику, щоб не допустити перехід кредиту до категорії необслуговуваних.
   

Відповідно, чим ефективніше банки зможуть проводити роботу з проблемними позичальниками і чим більше їм доведеться списувати NPL, тим "красивішими" будуть цифри, які демонструють скорочення портфелю токсичних кредитів.

Але загалом, якщо винести списання за дужки, частка проблемних кредитів продовжуватиме зростати, випереджаючи темпи приросту нового кредитного портфеля.

Це означає лише одне: пік накопичення NPL банківська система, як і раніше, не пройшла.